Постанова

від 25.01.2018 по справі 278/3041/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3041/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 23 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

секретаря

судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАМОЖНЕ-АГРО на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Дубовік О.М. у місті Житомирі

у цивільній справі № 278/3041/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАМОЖНЕ-АГРО про визнання договорів оренди недійсними, повернення земельних ділянок (повний текст складено 10 листопада 2017 року)

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, повернути належні йому земельні ділянки.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, а саме: договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1654 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, укладений 15 березня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО та договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4113 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, укладений 15 березня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО , останні повернуто позивачу.Стягнуто з ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО на користь держави судові витрати в сумі 1 920,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, їх неповноту, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд при винесенні рішення не врахував вимоги ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі , положення ст. 12 Закону України Про оцінку земель , Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, судом не зазначено чим порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорах грошової оцінки земельних ділянок, не звернуто увагу на довідку Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.08.2016 № 27-603-99.5-4539/2-16 щодо вартості земельної ділянки, документи про виплату орендної плати, проігнорувано клопотання про витребування додаткових доказів та не враховано покази свідка, допитаного в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,4113 га та 5,1654 га, розташованих на території Заможнецької сільської ради Житомирського району та призначених для ведення особистого селянського господарства (а.с. 4).

15 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО було укладено договори, відповідно до яких в оренду відповідачу передавались вищевказані належні позивачу земельні ділянки строком на 10 років (а.с. 6-11).

Між сторонами була досягнута згода щодо усіх істотних умов договору, в подальшому сторони протягом декількох місяців добросовісно виконували умови даного договору, у тому числі орендар сплачував орендну плату, а орендодавець її отримував.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення договору сторонами не погоджено всі істотні умови договорів оренди земельних ділянок, а саме не встановлена нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , який є спеціальним і має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Зазначені істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94ц13) зазначається, що у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов цього правочину відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі та ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що при укладанні вказаних договорів оренди був введений в оману відповідачем, оскільки наміри та мета оренди земель, викладені представником відповідача на загальних зборах жителів с. Заможне, які передували укладенню договорів оренди, не знайшли свого відображення та суттєво різняться з укладеними договорами.

Оспорюваними договорами було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. (а.с. 156, 168).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зазначене свідчить, що під час укладання договору сторонами погоджено всі істотні умови договору оренди землі і його було укладено з волевиявлення орендодавця.

Згідно зі ст. 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковим кодексом України (ст.ст. 288.5, 288.5.1, 288.5.2) також передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Таким чином, норми п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки у відсотках до нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 289.1 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі (І 10) : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем надано відповідь Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області на звернення ТОВ ЗАМОЖНЕ-АГРО №27-603-99.5-4539/2-16 від 29 серпня 2016 року про встановлення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення станом на січень 2016 року, що становить 27538 грн.(а.с. 102).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з вимог статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року справа № 6-233цс14.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не має ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів про те, що права ОСОБА_2 дійсно порушуються у зв'язку з відсутністю у договорі оренди нормативно грошової оцінки вартості земельної ділянки, зокрема конкретного розміру орендної плати, оскільки останній її отримував, розмір не оспорював (а.с. 104). За таких обставин, суд першої інстанції помилково вважав, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що прийняте рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАМОЖНЕ-АГРО на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове про відмову у рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, повернення земельних ділянок відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складено 26.01.2018.