Постанова

від 17.01.2018 по справі 927/761/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 927/761/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 року

у справі № 927/761/17 (суддя - Бобров Ю.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області

про розірвання договору оренди землі.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позов до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що між Носівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Носівський цукровий завод" (орендарем) 16.07.2010 було укладено Договір оренди землі, згідно умов якого позивачу було передано строком на 49 року в оренду земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 23086 кв.м. із земель несільськогосподарського призначення для здійснення виробничої діяльності. Договір було зареєстровано у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600022.

ТОВ "Носівський цукровий завод" вказує, що з 2013 року не здійснює господарської діяльності у зв'язку із збитковістю виробництва, недоцільності подальшого утримання обладнання для виробництва цукру та проведення консервації технологічного обладнання. Тобто, ТОВ "Носівський цукровий завод" фактично не користується орендованою земельною ділянкою, але сплачує орендну плату.

У зв'язку з цим, позивач звернувся 24.05.2017 до Носівської міської ради з письмовим клопотанням про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, з підписанням угоди про розірвання договору та акту приймання-передачі до договору. Проте, міська рада листом від 08.06.2017 у задоволенні клопотання відмовила, посилаючись на те, що вказане клопотання було розглянуто на пленарному засіданні ради 07.06.2017 і, за результатами голосування, рішення про задоволення клопотання депутатами не прийнято.

Посилаючись, зокрема, на приписи ст. 652 ЦК України, позивач звертає увагу на те, що укладаючи договір оренди землі 16.07.2010 товариство не могло передбачити, що ситуація, яка склалась в країні в цілому, цілковито виплине на здійснення господарської діяльності ТОВ "Носівський цукровий завод" у галузі цукрового виробництва. Позивач вказує, що товариство є збитковим, прибутку від виробництва не отримує, сплата орендної плати за земельну ділянку здійснюється за рахунок наданих дотаційних виплат. Кожен рік, зауважує позивач, відбувається збільшення вартості нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її індексацією.

За таких обставин, позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 16.07.2010, укладений між Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області та ТОВ "Носівський цукровий завод", що зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600022, кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:038:0031, загальною площею 23086 метри квадратних.

У свою чергу, заперечуючи проти заявленого позову відповідач вказав, зокрема, на те, що згідно приписів ст.652 ЦК України, на яку посилається у позовній заяві позивач як на підставу розірвання укладеного сторонами договору оренди землі, у разі істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду. При цьому, розірвання договору допускається лише при наявності одночасно чотирьох обов'язкових умов, зміст яких викладено у п.п.1-4 ч.2 ст.652 України.

Відповідач вважає, що укладаючи у 2010 році договір оренди землі, керівництво ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло не знати про негативні тенденції як в економіці України, в тому числі і у виробництві цукру, так і в цілому у світовій економіці, які склалися внаслідок фінансової кризи 2008 року. Тобто, причини, що викликали ускладнення у виконанні укладеного сторонами договору, вважає відповідач, були наявними при його укладенні.

Посилання позивача на те, що під час укладення договору оренди землі він виходив з того, що зміна істотних обставин не настане, є, на думку відповідача, безпідставним. Відповідач вважає безпідставним і посилання позивача на те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються, оскільки, відповідно до доданого позивачем до позовної заяви протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Носівський цукровий завод", вбачається, що однією з причин, що вплинула на рентабельність виробництва цукру, є значний знос основних фондів. Будь-яких пропозицій по модернізації виробництва, з метою виведення його на рівень рентабельності, учасники зборів не запропонували і була лише одна пропозиція провести демонтаж обладнання цукрозаводу і здати його на металобрухт.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що відмовляючись від укладеного сторонами договору оренди землі, ТОВ "Носівський цукровий завод" залишає в оренді ряд інших розташованих поряд земельних ділянок, на яких розгортає роботи по сушці та переробці зерна.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №927/761/17 позов задоволено повністю. Розірвано укладений 16 липня 2010 року між Носівською міською радою та ТОВ "Носівський цукровий завод" договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки, розташованої у м. Носівці по вул. Заводській, 2; ділянка №11 загальною площею 23086 кв. м, кадастровий номер 7423810100:01:038:0031, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2010 року за № 041085600022. Стягнуто з Носівської міської ради Чернігівської області на користь ТОВ "Носівський цукровий завод" 1 600,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - Носівська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №927/761/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №927/761/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 12.12.2017 року, та 16.01.2018 року представник ТОВ "Носівський цукровий завод" надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та доповненнях до нього, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому, у судове засідання 17.01.2018 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи міститься розписка представника про оголошення по справі перерви.

У судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явився також і представник Носівської міської ради. Про час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином. Разом з тим, від скаржника до суду найшла заява в якій Носівська міська рада просить суд апеляційної інстанції справу розглядати за відсутності представника міської ради. Подану апеляційну скаргу скаржник підтримав у повному обсязі та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, як позивач, так і відповідач про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів звертає увагу на те, що явка представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 17.01.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів та про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між Носівською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (орендар) 16.07.2010 укладено договір оренди землі (далі - договір), згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 23086 кв.м, яка знаходиться у м. Носівці по вул. Заводській, 2 (ділянка №11). Договір укладено на 49 років (п.8 договору).

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для здійснення виробничої діяльності.

У п.38 договору сторони визначили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.39 договору).

Договір був зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2010 року за № 041085600022.

Кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:038:0031.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з клопотанням від 22.05.2017 вих.№ 2208-НЗ, в якому просив вирішити питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін з підписанням угоди про розірвання договору оренди землі та акту приймання-передачі до вказаного договору.

У цьому клопотанні позивач вказував на те, що ТОВ "Носівський цукровий завод" для здійснення своєї господарської діяльності до теперішнього часу використовував орендовану ділянку, однак у подальшому її використання для господарської діяльності є недоцільним.

Відповідач у листі (відповіді) "Про розгляд клопотання" від 08.06.2017 вих. № 02-02/566 повідомив позивача, що клопотання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін розглянуто на пленарному засіданні 23 сесії міської ради 7 скликання від 07.06.2017 за результатами голосування рішення про задоволення клопотання не прийнято.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують, що при укладенні договору ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що після його укладення істотно збільшиться в рази витрати на виробництво цукру, істотно зменшаться об'єми сировини для виробництва і, у зв'язку з цим, не отримання товариством прибутку та збитковість виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичне не використання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Умови розірвання договору передбачені пунктами 36-40 договору оренди.

В силу приписів ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору необхідна одночасна наявність таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майновий інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку, девальвація гривні, а також ситуація, яка склалась в країні в цілому стосується обох договірних сторін, зазначені обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили з того, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому не є підставами для розірвання спірного договору.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову та розірвання договору від 16.07.2010 у судовому порядку, тому рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017р. по справі №927/761/17 підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 року по справі № 927/761/17 скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 року у справі № 927/761/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 року у справі № 927/761/17 скасувати повністю.

3. Прийняти по справі № 927/761/17 нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" про розірвання договору оренди землі укладеного 16 липня 2010 року між Носівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" щодо оренди земельної ділянки, розташованої у м. Носівці по вул. Заводській, 2; ділянка № 11 загальною площею 23086 кв. м, кадастровий номер 7423810100:01:038:0031, зареєстрованого у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2010 року за № 041085600022.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (вул. Заводська, 2, м. Носівка, Чернігівська область, 17101, код ЄДРПОУ 36213924) на користь Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області (вул. Центральна, 20, м.Носівка, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 04061984) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу по справі № 927/761/17 доручити господарському суду Чернігівської області.

7. Матеріали справи № 927/761/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 22.01.2018 року