Постанова

від 26.04.2018 по справі 927/761/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/761/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі,

Сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористались своїм правом на участь своїх повноважних представників у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (далі - ТОВ "Носівський цукровий завод") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позов до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області (далі - Носівська міська рада) про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову ТОВ "Носівський цукровий завод" зазначав, що з 2013 року не здійснює господарської діяльності у зв'язку із збитковістю виробництва, недоцільності подальшого утримання обладнання для виробництва цукру та проведення консервації технологічного обладнання. Тобто, позивач фактично не користується орендованою земельною ділянкою, але сплачує орендну плату.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 (суддя Бобров Ю.М.) позов задоволено, розірвано укладений 16.07.2010 між Носівською міською радою та ТОВ "Носівський цукровий завод" договір оренди землі, розташованої у м. Носівці по вул. Заводській, 2; ділянка № 11 загальною площею 23 086 кв. м, кадастровий номер 7423810100:01:038:0031.

Рішення мотивоване тим, що стаття 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, а матеріалами справи підтверджено наявність таких обставин.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у складі: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

Постанову обґрунтовано недоведеністю підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки зазначені орендарем обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому достатніх підстав для розірвання договору не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Носівський цукровий завод" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, статей 87, 169, 652 ЦК, статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також тим, що судом не взято до уваги доводи позивача про істотну зміну обставин, зокрема, збитковість ТОВ "Носівський цукровий завод" через нерентабельність виробництва, що є належним обґрунтуванням підстав задоволення позову про розірвання договору оренди землі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Носівська міська рада у відзиві просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість. При цьому наголошує, що позивач продовжує здійснювати господарську діяльність із сушки та переробки зерна, що підтверджується оголошенням про наміри, розміщеним у газеті "Носівські вісті" від 19.08.2017, розширює свою діяльність та має можливість використовувати спірну земельну ділянку у своєму виробництві.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2010 між Носівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Носівський цукровий завод" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 23 086 кв.м, яка знаходиться у м. Носівці по вул. Заводській, 2 (ділянка № 11). Договір укладено на 49 років (п. 8 договору).

Відповідно до п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для здійснення виробничої діяльності.

У п. 38 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 39 договору розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Договір зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600022.

24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з клопотанням від 22.05.2017 вих. № 2208-НЗ, в якому просив вирішити питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін з підписанням угоди про розірвання договору оренди землі та акту приймання-передачі до вказаного договору.

При цьому позивач зазначав, що ТОВ "Носівський цукровий завод" для здійснення своєї господарської діяльності до теперішнього часу використовував орендовану ділянку, однак у подальшому її використання для господарської діяльності є недоцільним.

Відповідач у листі (відповіді) "Про розгляд клопотання" від 08.06.2017 вих. № 02-02/566 повідомив позивача, що клопотання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін розглянуто на пленарному засіданні 23 сесії міської ради 7 скликання від 07.06.2017, за результатами голосування рішення про задоволення клопотання не прийнято.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що статтею 651 ЦК, яка кореспондується з положеннями статті 188 ГК, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів статті 652 ЦК України для розірвання договору необхідна одночасна наявність таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 6-167цс13, від 11.12.2012 у справі № 18/12/455-10 та від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13, постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 927/764/17).

Апеляційна інстанція при прийнятті постанови зазначила, що фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку, девальвація гривні, а також ситуація, яка склалась в країні в цілому стосується обох договірних сторін, зазначені обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили з того, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому не є підставами для розірвання спірного договору.

Враховуючи підстави заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення договору оренди землі, що вплинули на подальшу нерентабельність відповідного правочину, не є достатніми підставами для його розірвання.

Твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи, нехтуючи нормами матеріального права, упереджено поставився до позивача, зважаючи на різні організаційно-правові форми сторін договору, не приймаються до уваги з огляду на таке.

Частиною 2 статті 81 ЦК визначено, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права (ТОВ "Носівський цукровий завод") та юридичних осіб публічного права (Носівська міськрада). При цьому до юридичних осіб публічного права належать ті, що створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а до осіб приватного права - створені на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК).

Отже, органи місцевого самоврядування, в даному випадку Носівська міська рада, є юридичними особами публічного права і учасниками цивільних відносин, на яких поширюються положення ЦК, так само як і на юридичних осіб приватного права, яким є позивач, що спростовує доводи про різні фінансові можливості сторін угоди через відмінність організаційно-правових форм.

Щодо доводів скаржника про невиправдану вимушеність укладання позивачем зазначеного договору, оскільки ця угода за своєю природою є договором приєднання (стаття 634 ЦК), колегія суддів зауважує, що відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на обставини укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, зважаючи на цивільну дієздатність сторін договору, аргумент скаржника про вимушеність укладання невигідного для цукрового заводу договору оренди земельної ділянки є безпідставним.

Стосовно доводів позивача про істотну зміну обставин за договором, що суттєво вплинула на подальші правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що виконуючи вимоги процесуального закону, позивач не довів, а суд апеляційної інстанції не встановив наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, як підстави для дострокового розірвання договору.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

З огляду на викладене постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 927/761/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір