Рішення

від 22.01.2018 по справі 127/26547/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/26547/17

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар - Скульська І.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи його тим, що з 25.08.2015 р по 25.08.2016 р. вона перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_4 навчальним закладом "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну". 06.12.2016 р. на підставі наказів №132-к від 23.08.2016 р. та №135-к від 25.08.2016 р. її було звільнено з посади старшого майстра згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Відповідачем ОСОБА_4 навчальним закладом "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" проігноровано вимоги законодавства в частині виплат належних сум при звільненні, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 194,42 грн. за роботу 06.12.2017 р., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 26.08.2016 р. по 06.12.2016 р. (за 14 календарних дні) в розмірі 1786,54 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, що складає 37052, 62 грн. (а.с. 1-6)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просить його задоволити. Додатково суду пояснив, що в табель за 06.12.2017 р. позивач не включена, зарплату за цей день відповідачем їй не нараховано, в судовому порядку такі дії відповідача позивачем не оспорювались.

Представник відповідача Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" - ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що позивача правомірно було звільнено з займаної посади у зв'язку з закінчення строкового трудового договору, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2017 р. (справа №127/244/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу). Відповідач заборгованості по розрахунку при звільненні перед позивачем не має. Просить відмовити в задоволенні позову, надав відзив на позов. (а.с. 28-33 )

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 24.08.2015 р. між ОСОБА_4 навчальним закладом "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір №13, за умовами якого ОСОБА_1 прийнята на посаду старшого майстра. Договір діє з 25.08.2015 р. по 25.08.2016 р. (п. 6.1 договору). (а.с. 11-12)

З копії витягу з трудової книжки позивача вбачається, що 25.08.2015 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду старшого майстра на підставі наказу №56-к від 24.07.2015 р. (а.с. 7)

Наказом директора Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" №132-к від 23.08.2016 р. у зв'язку з закінченням строку трудового договору №13 від 24.07.2015 р., відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра 25.08.2016 р. (а.с. 50)

Згідно наказу директора Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" №135-к від 25.08.2016 р. Про внесення змін до наказу №132-к від 23.08.2016 р. про звільнення ОСОБА_1В. у зв'язку з відсутністю старшого майстра ОСОБА_1 25.08.2016 р. на роботі через хворобу, внести зміни до наказу №132-к від 23.08.2016 р.: п. 1 викласти в такій редакції Звільнити ОСОБА_1 з посади старшого майстра з першого дня виходу на роботу після лікування . (а.с. 51)

З копії витягу з трудової книжки позивача вбачається, що 06.12.2016 р. ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу №135-к від 25.08.2016 р. (а.с. 7)

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2017 р. (справа №127/244/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яке набрало законної сили (а.с. 34-37), встановлено, що роботодавець (відповідач у справі) не бажав пролонгувати трудові відносини з позивачем після закінчення дії строкового трудового договору, про що свідчать: повідомлення від 08.06.2016 р., акти №№ 16, 17 від 08.06.2016 р., журнал реєстрації актів про відмову від підпису, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також наявність та зміст наказів від 23.08.2016 р. №132-к, та від 25.08.2016 р. №135-к (які видано до закінчення строку дії трудового договору). З наведеного суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем не виникли безстрокові трудові відносини, оскільки в порядку, визначеному п.п. 5.1, 5.2, 6.1 строкового трудового договору №13 від 24.07.2015 р. строк дії трудових відносин сторонами не продовжено, а навпаки роботодавець в письмовому вигляді поінформував позивача у справі, до закінчення терміну дії договору, про небажання його пролонгувати. Проведення звільнення позивача в перший день виходу на роботу після лікування, тобто 06.12.2016 р., свідчить про надання роботодавцем (відповідачем) з власної ініціативи позивачу додаткових матеріальних гарантій з оплати перших п'яти днів строку непрацездатності за кожним представленим позивачем лікарняним листом за рахунок фонду заробітної плати, що і було проведено. Інших правових наслідків та правовідносин, в тому числі і виникнення безстрокових трудових відносин, при висловленій позиції роботодавця на припинення трудових відносин, за таких фактичних обставин справи не виникло.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що позивачем не доведено обставину, що позивач ОСОБА_1 06.12.2016 р. виконувала будь-яку роботу у Державному навчальному закладі Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну . (а.с. 34-37)

Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що в табелі обліку робочого часу за 06.12.2016 р. позивач ОСОБА_1 відсутня, тобто їй зазначений день відповідачем не зараховано як день її роботи, за цей день не нараховано заробітної плати. Неправомірність дій відповідача з цього приводу в судовому порядку не оскаржувалась.

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач не надала доказів, які б свідчили про її фактичну роботу 06.12.2016 р. у Державному навчальному закладі Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну , оплату за яку в розмірі 194,42 грн. вона просить стягнути з відповідача, тобто, доказів того, що зазначена сума є належною до виплати позивачу, суду не надано, до роботодавця з цього приводу позивач не зверталась, тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.

Вимога позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1786,54 грн. за період з 26.08.2016 р. по 06.12.2016 р. в кількості 14 календарних днів також не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Судом встановлено, що роботодавець (відповідач) не мав наміру продовжувати трудові відносини з працівником ОСОБА_1 (позивачем) після закінчення строку дії строкового трудового договору №13 від 24.07.2015 р., про що свідчить видача відповідачем наказу №132-к від 23.08.2016 р. Позивача було звільнено 06.12.2016 р. (в перший день виходу на роботу після лікарняного) на підставі наказу №135-к від 25.08.2016 р., яким було внесено зміни до наказу №132-к від 23.08.2016 р., у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Тобто, між сторонами не виникли безстрокові трудові правовідносини. Зазначене встановлено вже згаданим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2017 р. (справа №127/244/17-ц).

Отже, з моменту закінчення строкового трудового договору - з 25.08.2016 р. по 06.12.2016 р. (дата фактичного звільнення) трудові відносини між сторонами не тривали.

Це підтверджується наказом №133-к від 25.08.2016 р., яким внесено змін до штатного розпису Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну", а саме виведено зі штатного розпису посаду старшого майстра з 01.09.2016 р. (а.с.81) Згідно довідки відповідача №32 від 16.01.2018 р. з 25.08.2016 р. трудові відносини з ОСОБА_1 були припинені, посада, місце роботи та заробітна плата за нею не зберігались, а набір учнів з професії «кравець-закрійник» не був здійснений. (а.с. 80)

Стаття 9 частина 1 пункт 3 Закону України «Про відпустки» передбачає, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 цього Закону), зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

Оскільки за ОСОБА_1 в період з 26.08.2016 р. по 06.12.2016 р. місце роботи (посада) не зберігалось, підстав для стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суд не вбачає.

Згідно ст. 117 ч. 1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом не встановлено наявності порушень відповідача по виплаті розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_1, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка є похідною від вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку (підстав для задоволення яких суд не вбачає), задоволенню також не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір потрібно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 21, 23, 36, 116, 117 КЗпП України,

ст.ст. 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну" про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 194,42 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1786,54 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37052,62 грн.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2;

відповідач Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну", ЄДРПОУ 02539938, просп. Юності, 10/23 м. Вінниці.

Повне рішення виготовлено 29.01.2018 р.

Суддя О.О.Венгрин