Рішення

від 15.05.2007 по справі 40/99пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/99пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.05.07 р.                                                                               Справа № 40/99пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьктепловодосервіс” м. Донецьк

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління м. Донецьк

за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкритого акціонерного товариства „Мегабанк” м. Харків

про спонукання до виконання договору

за участю:

представників сторін:

від позивача Петряєв М.Г. - директор, Мельник П.П. - юрисконсульт

від відповідача Стойлек М.Д. - головний юрисконсульт

від третьої особи Швирьова А.В.- юрисконсульт

У судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України була оголошена перерва з 12 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецьктепловодосервіс”, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління про спонукання до виконання договору № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. про надання послуг по прийманню платежів.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

-          договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 підписаний особою, яка та той час не мала на це повноважень;

-          спірний правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин повинен укладатись в формі, яка встановлена законом;

-          відповідач не мав можливості виконувати свої обов'язки за договором, тому що позивач порушив вимоги п. 2.1.3 та не надав інкасаторські сумки;

-          відповідач листом № 2360 від 27.09.06р. повідомив сторони про свій намір розірвати договір, а тому він закінчив свою дію 31.12.06р. і позивач не має законних підстав вимагати примусового виконання цього договору відповідачем   

Представник третьої особи надав суду пояснення, в яких повідомив суд про те, що позов обґрунтовано та підлягає задоволенню, а рішення суду може вплинути на її подальші правовідносини з позивачем чи відповідачем, однак це питання розглядається судом через призму ст. 27 ГПК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що рішенням Донецької міської ради № 20/19 від 24.06.05р. при комунальному комерційному підприємстві Донецької міської ради „Донецьктепловодосервіс” створений єдиний муніципальний розрахунковий центр за послуги житлово-комунальних підприємств.

На виконання цього рішення 26.06.06р. між комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради „Донецьк-тепловодосервіс”, далі – „Клієнт”, відкритим акціонерним товариством „Мегабанк”, далі – „Банк по прийманню платежів”, та відкритим акціонерним товариством „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління, далі – „Банк-агент по прийманню платежів”, був укладений договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. по прийманню платежів.

Відповідно до п. 1.1 договору „Банк по прийманню платежів” доручає „Банку-агенту по прийманню платежів” здійснювати приймання від платників платежів за житлово-комунальні послуги в готівковій формі по платіжному документу виготовленому „Клієнтом” та безготівковим шляхом й перераховувати прийняті на користь „Клієнта” грошові кошти на рахунок № 2902610 відкритий в ДФ ВАТ „Мегабанк” м. Донецьк МФО 394415 з передачею платіжних документів та інформації згідно умов договору.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що „Банк по прийманню платежів” зобов'язаний щодня сплачувати „Банку-агенту по прийманню платежів” комісійну винагороду за попередній банківський день у розмірі, визначеному у розділі 3 договору, шляхом перерахування на рахунки балансових установ.

27.09.06р. на адресу позивача надійшли скарги від населення про те, що при прийманні платежів у відділенні № 25/233 Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” робітниками банку стягувалася комісійна винагорода з платників у розмірі одного відсотка, що підтверджується квитанцією № 27 та свідчить про порушення умов договору № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р.

Листом № 103 від 29.09.06р. позивач звернувся до відповідача з проханням дослідити обставини, що склалися та прийняти заходи для їх вирішення.

04.10.06р. позивач отримав лист від відповідача № 2360 від 27.09.06р. про те, що договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 є неукладеним та виконуватися останнім не буде, оскільки він підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання.

А тому позивач вважає, що відповідач в односторонньому порядку, без письмового погодження зі сторонами, припинив виконання умов договору, чим порушив взяті на себе зобов'язання.  

В обґрунтування своїх вимог, позивач з посиланням на статтю 33 ГПК України, намагається спонукати відповідача виконати пункт 1.1 договору № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. по прийманню платежів.

Судом дана належна оцінка правовідносинам сторін, яка за своєю правовою підставою містить ознаки змішаного договору, передбаченого ст. 628 ЦК України. До відносин  сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких міститься у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тобто мова йде про спірні правовідносини між сторонами які містять ознаки договору комісії та надання послуг.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно.

Сторонами у справі є суб'єкти господарювання у розумінні статті 55 ГК України.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 8.2 договору визначає, що якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про намір розірвати договір або змінити умови договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

За вимогами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини першої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом за наявністю одночасно чотирьох обов'язкових умов згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України:

1) на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обігу не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Відповідачем порушено порядок передбачений статтею 188 ГК України про внесення змін до існуючого договору.

Так, лист № 2360 від 27.09.06р., надісланий відповідачем на адресу позивача не є пропозицією (офертою) про зміну умов або розірвання договору, оскільки містить посилання відповідача на те, що він неукладений та недійсним. В той же час він вважається  пролонгованим на один рік, тобто до 21.12.07р., як це передбачено сторонами в п.8.2 спірного договору.

Згідно з частиною другою ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. А тому, господарський договір вважатиметься укладеним, якщо:

-          сторонами дотриманий порядок укладення господарського договору, передбачений законом;

-          дотримана форма господарського договору, передбачена законом;

-          була досягнута згода за всіма істотними умовами.

Порядок укладення господарських договорів викладений в частині першій ст. 181 ГК України. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Головне, щоб було зрозуміло, що подія на яку розраховували сторони час укладення договору, відбулася.

Фактичні обставини справи та докази підтверджують прийом та перерахування платежів від населення та перерахування грошових коштів „Банком про прийманню платежів” на виконання умов договору на адресу „Банку-агента по прийманню платежів”.

Відповідно до частини 4 ст. 203 ЦК України правочин має вичинятися у формі, встановленій законом.

Частина 2 ст. 207 ЦК України визначає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Посилання відповідача на те, що договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. був підписаний начальником філії Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” Славінським В.І., який на той час не мав на це повноважень, судом не приймається до уваги, оскільки:

-          в листі № 19/1-03/1384-5722 від 22.08.06р. вказано, що представництво за довіреністю, виданою 08.02.06р. начальнику філії - Донецьке обласне управління ВАТ „Державний Ощадний банк України” Славінському В.І. та зареєстрованою за № 378 припиняється з 22.08.06р. в зв'язку з її скасуванням;

-          наказом ВАТ „Державний Ощадний банк України” № 344-к від 23.06.06р. Славінський В.І. був звільнений з посади начальника філії з 31.07.06р., однак договір був підписаний 26.06.06р.    

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Повноваження Славінського В.І. підтверджуються п. 8.4 Положення про філію - Донецьке обласне управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”, затвердженого постановою правління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” від 28.11.03р. № 244, який визначає, що начальник управління діє на підставі цього Положення та довіреності, виданої Банком, у своїй діяльності керується актами законодавства, рішеннями Наглядової ради та правління Банку, наказами та розпорядженнями голови правління.

Пунктом 8.5 Положення про філію передбачено, що начальник Управління укладає від імені Банку договори (угоди) в межах повноважень, визначених довіреністю та цим Положенням.

Згода на укладення філією договору підтверджується діями юридичної особи у вигляді схвалення угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, що робить угоду дійсною з моменту укладення.

Доказами такого схвалення є вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, переказ платежів філією на користь сторони за договором та третьої особі тощо). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

А тому, при укладені договору № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. сторонами були погоджені всі істотні умови та дотримані вимоги законодавства, зокрема ст. ст. 203 та 207 ЦК України.

Згідно ст. 178 ГК України суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2.1.3 договору позивачем були придбані інкасаторські сумки, про що свідчать платіжне доручення № 286 від 18.09.06р. та накладна № 876 від 19.09.06р, які представником відповідача прийняті не були.

Комісійна винагорода відповідно до п. 4.1.5 договору з єдиного муніципального розрахункового центру повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок відповідача на протязі доби після проведення операцій по прийманню платежів.

Таким чином, договором № МРЦ-03/06-23-66/5-116 не передбачено стягнення комісійної винагороди з населення.

Однак, як свідчать квитанції щодо оплати за комунальні послуги, відповідачем отримана комісійна винагорода з платників  у розмірі 1% від суми платежу.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що існує факт неналежного виконання відповідачем умов договору № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р., у зв'язку з чим слід зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” виконати договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. по прийманню платежів.

Посилання відповідача на те, що спірний договір про надання послуг є неукладеним та недійсним не приймається судом до уваги, оскільки мотиви заперечень з цього приводу не відповідають чинному законодавству.

Оскільки сторонами по справі повинні бути юридичні особи у розумінні ст. ст. 1, 21 ГПК України, позивач до прийняття рішення по справі керуючись ст. 22 ГПК України уточнив найменування відповідача. Оскільки позовна заява надіслана на адресу юридичної особи за місцем знаходження його структурного підрозділу, відповідачем у справі є відкрите акціонерне товариство „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”. Таким чином, вчинення певних дій на виконання умов договору повинно здійснюватися юридичною особою.

Питання повернення оригіналів документів, зокрема: накладної № 876 від 19.09.06р., платіжного доручення № 286 від 18.09.06р., квитанцій щодо оплати за житлово-комунальні послуги на ім'я Ганнич В.В., Петряєвої В.А., Єрошкіна В.В., Бєлік Л.К., Пащенко В.Н., Щербина С.П., вирішується за приписами ст. 40 ГПК України, яка визначає, що оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст.203, 207, 526, 628, 651, 652, 901, 1011 ЦК України 2003 року, ст. ст. 55, 193, 202, 178, 180, 181, 188 ГК України, ст. ст.1, 21, 22, 40, 44, 49, 77, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” виконати договір № МРЦ-03/06-23-66/5-116 від 26.06.06р. по прийманню платежів, видавши наказ.  

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі філії Донецького обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”, 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 87б, ід. код 09334702, МФО 335106, на користь:

- комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьктепловодосервіс”, 83080, м. Донецьк, проспект Ленінський, 124-А, ід. код 33340716, р/р 2600491 в ДФ ВАТ „Мегабанк”, МФО 394415, витрати по держмиту в сумі 85 грн. 00  коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 21.05.07р.

Суддя