Ухвала

від 25.01.2018 по справі 355/972/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/972/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/129/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 20 25.01.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовозобов`язаного, такого, що пільг та урядових нагород не має, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його затримання по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, відповідно до ст.208 КПК України з 30.07.2017 року по 01.08.2017 року включно до часу обрання йому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалено ОСОБА_8 взяти під варту із зали суду і утримувати в ДУ «Київський СІЗО» до вступу вироку в законну силу.

Строк тримання під вартою ОСОБА_8 постановлено рахувати з 20.11.2017 року з 10 год. 40 хв.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_8 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, вчиненого за наступних обставин.

30 липня 2017 року близько 00 годин 30 хвилин, перебуваючи біля автозаправної станції «Емілія», що розташована по вул. Софіївська, 34/200 в селищі Баришівка, Київської області ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, який полягав у нападі з метою заволодіння чужим майном та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, предметом за зовнішніми ознаками схожим на пістолет, який він заздалегідь приніс із собою, вдарив у віконце оператора, розбивши при цьому скло та направивши предмет за зовнішніми ознаками, схожий на пістолет, в бік оператора-касира ОСОБА_11 , погрожуючи вбивством, висловив вимогу останньому про передачу йому грошових коштів із АЗС.

У свою чергу ОСОБА_11 , сприймаючи погрозу ОСОБА_8 реально, і як таку, що дійсно може бути реалізована, взяв із каси грошові кошти в сумі 108 грн. та передав ОСОБА_8 .

У цей час ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, застосовуючи фізичну силу, власноруч відкрив віконце оператора-касира, та просунувши праву руку, в якій тримав предмет схожий на пістолет у віконце, продовжив погрожувати вбивством ОСОБА_11 та намагався самостійно дістати грошові кошти з каси, при цьому порізавши собі руки частинами розбитого скла.

Після того, як оператор-касир ОСОБА_11 натиснув на кнопку виклику охорони, ОСОБА_8 з метою уникнення відповідальності, тримаючи при собі грошові кошти в сумі 108 грн., якими він протиправно заволодів, втік з місця скоєння ним кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником обвинуваченого ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вирок відносно ОСОБА_8 скасувати в повному обсязі у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що дане провадження розглядалося у скороченому порядку, однак ОСОБА_11 суд допитав двічі як потерпілого та представника АЗС «Емілія», заслухав його думку в дебатах та долучив всі матеріали кримінального провадження, а не виключно характеризуючі дані, як того вимагає ст.349 КПК України.

На думку апелянта, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, та з власної ініціативи встановив обставину, що обтяжує покарання скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння, ігноруючи наявність медичного висновку про відсутність алкоголю в крові ОСОБА_8 . Також, судом першої інстанції здійснювався психологічний тиск на обвинуваченого з метою примусити його зізнатися в злочині, якого він не вчиняв.

Окрім цього, обираючи вид та міру покарання суд не врахував думки прокурора, сторони захисту, потерпілого, органу пробації та прийшов до необґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства.

У запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_12 просить вирок Баришівського районного суду Київської області від 20.11.2017 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що доводи захисника є необґрунтованими, оскільки судовий розгляд вказаного кримінального провадження відбувався у порядку ст.349 КПК України. Також, головуючий з`ясував думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів. Захисник обвинуваченого була присутня при цьому та не заперечувала проти скороченого порядку. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, визнав повністю та погодився із обсягом і порядком дослідження доказів.

Разом з цим, доводи захисника щодо зацікавленості суду є надуманими.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.

Суд обґрунтовує вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у сукупності судом відповідно до ст.94 КПК України, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення свого рішення.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зазначені вимоги Закону були дотримані судом першої інстанції в повній мірі.

Із тексту оскаржуваного вироку та матеріалів провадження вбачається, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 відбувався в порядку ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження. Також, було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, районний суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, судом першої інстанції було вирішено допитати обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , який одночасно є потерпілим та представником ТОВ «КП ПРОМПОБУТСЕРВІС», та дослідити характеризуючі особу обвинуваченого матеріали досудового розслідування.

При цьому, захисник ОСОБА_7 не заперечувала проти визначеного місцевим судом обсягу та порядку дослідження доказів на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судових засіданнях 09.11.2017 року та 15.11.2017 року двічі допитувався прокурорами, де свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, визнав повністю та погодився з недоцільністю дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. У скоєному ОСОБА_8 розкаявся, визнав обставини скоєного ним розбійного нападу на оператора-касира АЗС «Емілія» ОСОБА_11 , погрожуючи йому вбивством, тримаючи у руці та направляючи на потерпілого предмет, як він зазначає, схожий на пістолет з метою заволодіння майном, що належить ТОВ «КП ПРОМПОБУТСЕРВІС», заволодів грошовими коштами в сумі 108 грн. АЗС розташована по вул. Софіївська, 34/200 в селищі Баришівка Київської області.

ОСОБА_8 також зазначив, що цій події передувало те, що він вночі 30.07.2017 року в смт. Баришівка відпочивав на дискотеці в кафе «Едем» по вул. Софіївська біля ВАТ «Київоблгаз». Перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, оскільки випив один літр горілки та від двох до трьох літрів пива. Повертаючись додому в с. Селичівка проходив біля АЗС. Підійшов до віконця, при собі мав предмет, схожий на пістолет, але наполягає на тому, що то була металева запальничка, завдовжки з його долоню, де за її допомогою розбив скло у вікні АЗС. Далі обвинувачений називає цей предмет пістолетом, просунув всередину праву руку, в якій тримав пістолет, при цьому склом поранив руку, із якої потекла кров. Погрожував касиру пістолетом, вимагав гроші, той злякався його і з каси АЗС віддав йому грошові кошти, які він взяв і попрямував в напрямку с. Селичівка. Вранці до нього додому приїхали працівники поліції та забрали до відділення поліції. Там він зізнався у скоєному злочині. Де подівся предмет, схожий на пістолет, він не знає. Гроші повернув. У потерпілого просив вибачення. Ввечері 30.07.2017 року його освідували в Баришівській ЦРЛ на предмет вживання алкоголю, де у висновку чергового лікаря було записано: 0% -тверезий. Просив суд не позбавляти його волі.

Вказане підтверджується журналами судового засідання від 09.11.2017 року, 15.112017 року та технічними носіями інформації, на яких зафіксовано судові засідання від 09.11.2017 року та 15.112017 року.

Разом із цим, суд першої інстанції, попри приєднання до матеріалів кримінального провадження усіх матеріалів досудового розслідування, наданих прокурором, дослідив лише характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_8 дані.

Вказане, на думку колегії суддів, не є порушенням ч.3 ст.349 КПК України та не може слугувати підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно положень п.п.2,3 ч.1 ст.65 КК України та п.п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.187 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції було визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання ОСОБА_8 районний суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини та наслідки протиправного діяння, дані про особу обвинуваченого, який не працює, але відвідує дискотеку та вживає непомірну кількість алкоголю, не доклав зусиль до пошуку роботи або навчання, за місцем проживання та реєстрації характеризується формально позитивно, обвинувачується за ч.1 ст.152, ч.2 ст.153, ч.5 ст.185 КК України у межах кримінального провадження, розгляд, якого відбувається в іншому суді.

Зазначене свідчить про те, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснити без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному, а вимоги апеляційної скарги про призначення більш м`якого покарання є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст.ст.69, 75 КК України апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного йому покарання є необґрунтованими та безпідставними, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 20 листопада 2017 року відносно ОСОБА_8 без змін.

Головуючий:

Судді: