Рішення

від 18.01.2018 по справі 803/1684/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1684/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

з участю представників позивача Парфенюка С.А., Парфенюка А.С.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" (далі - ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк", товариство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2017 року № 0011401401, № 0011391401.

Ухвалами від 11 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с. 1, 84, т. 1).

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період ГУ ДФС у Волинській області складено акт № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

У зв'язку із поданням ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" заперечень від 04 жовтня 2017 року на акт перевірки № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року та додаткових документів, що мають відношення до предмету перевірки, контролюючим органом було призначено позапланову виїзну перевірку товариства з питань, що становлять предмет заперечення.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань, що стали предметом заперечення суб'єкта господарювання від 04 жовтня 2017 року на акт планової документальної виїзної перевірки № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року складено акт № 12953/14-01/35684017 від 09 листопада 2017 року.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області виявлено порушення позивачем абзацу 5 статті 1, статті 2, пункт 3.2 статті 3, абзац 8 статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2, пункти 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пункти 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 186 872 грн; підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 318 749 грн.

На підставі акта перевірки № 12953/14-01/35684017 від 09 листопада 2017 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн 25 коп., з яких: 1 186 872 грн за податковим зобов'язанням, 204 171 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0011391401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 444 921 грн 25 коп., з яких: 1 155 937 грн за податковим зобов'язанням, 288 984 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає оскаржені податкові-повідомлення рішення протиправними, оскільки висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства за результатами господарських взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами, які були надані під час перевірок. При цьому, податковим органом перевірено факти придбання товарів у контрагента, використання таких товарів у господарській діяльності ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк", реалізації виготовленої продукції та не виявлено порушень в діяльності позивача. Таким чином, товариством підтверджено придбання товару саме у підприємця ОСОБА_5, господарські операції між позивачем і вказаним контрагентом оформлено відповідно до вимог діючого законодавства, а висновок контролюючого органу про придбання товару у невстановлених осіб є безпідставним і протиправним.

У зв'язку з наведеним позивач просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідно до відзиву на позовну заяву від 21 грудня 2017 року (а.с. 88-89, т. 1) відповідач заявлених вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу з врахуванням наступного.

За результатами перевірки позивача було виявлено, що у березні 2014 року - червні 2017 року ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" відобразило в податковій звітності придбання товару (піску) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Однак, надані для перевірки видаткові накладні містять недоліки та невідповідності, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), документів на транспортування піску не надано. Згідно з поданою звітністю підприємцем ОСОБА_5, в останнього відсутні трудові ресурси такого виду господарської діяльності, по ланцюгу постачання товарів ТМЦ контролюючим органом встановлено невідповідність обсягів реалізованого товару та його придбання. Таким чином, в ході перевірки ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" не підтверджено поставок піску товариству саме від ФОП ОСОБА_5, а отже такі господарські операції не спричинили реального настання юридичних наслідків, а тому така поставка здійснена невстановленими особами.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали із наведених у позовній заяві підстав, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 28 серпня по 08 вересня 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року (а.с. 10-49, т. 1).

Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року, ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" подало заперечення від 04 жовтня 2017 року (а.с. 50-51, т. 1). За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Волинській прийняло рішення про проведення позапланової виїзної перевірки товариства з питань, що стали предметом заперечення (а.с. 52-53, т. 1).

В період з 25 жовтня по 02 листопада 2017 року контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань, що стали предметом заперечень від 04 жовтня 2017 року на акт планової документальної виїзної перевірки №10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 12953/14-01/35684017 від 09 листопада 2017 року (а.с. 54-76, т. 1), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем абзацу 5 статті 1, статті 2, пункт 3.2 статті 3, абзац 8 статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2, пункти 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пункти 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 186 872 грн; підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 318 749 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн 25 коп., з яких: 1 186 872 грн за податковим зобов'язанням, 204 171 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0011391401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 444 921 грн 25 коп., з яких: 1 155 937 грн за податковим зобов'язанням, 288 984 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 7, 8, т. 1).

В обґрунтування висновків щодо протиправного відображення в податковій звітності ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" показників податку на прибуток і податку на додану вартість контролюючий орган посилається на нереальність господарських операцій позивача із контрагентом-продавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

При цьому, ГУ ДФС у Волинській області вказує, що на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_5 не надано усіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, довіреностей на отримання ТМЦ, документів на підтвердження фактів транспортування товару, сертифікатів відповідності, крім того, видаткові накладні не містять відомостей про осіб, які отримували товар, відсутня інформація про назву на сорт товару, містять підписи не ідентифікованих осіб зі сторони продавця. За результатами аналізу інформації Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту-продавцю ФОП ОСОБА_5, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність трудових ресурсів в останнього для здійснення такого виду господарської діяльності та переривання ланцюга постачання ТМЦ (невідповідність обсягів придбання обсягам реалізації товару).

Таким чином, виходячи із встановлених під час перевірки обставин, контролюючий орган операції з придбання ТМЦ ТзОВ " Ліхтнер Бетон Луцьк" у ФОП ОСОБА_5 товару (піску) на загальну суму 5 640 700 грн (в тому числі: за 2015 рік - на 2 056 592 грн, за 2016 рік - на 2 305 241 грн, за 2017 рік - на 1 278 868 грн) визнав такими, що містять ознаки нереальності, а тому платник податків не мав права відображати такі операції в бухгалтерському та податковому обліках. Отже, ТМЦ загальною вартість 5 640 700 грн відповідають визначенню безоплатно отриманих послуг відповідно до вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1. статті 14 ПК України. Водночас, перевіркою встановлено перерахування позивачем коштів в сумі 5 640 700 грн у перевіреному періоді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 193 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як установлено підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 13 ПК України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Так, відповідно до зазначеної норми безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Роботи (послуги) вважаються наданими безоплатно у разі, якщо не висовуються вимоги щодо компенсації їх вартості.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо визначення отриманих позивачем товарів (послуг) від підприємця ОСОБА_5 як безоплатно наданих, що призвело до заниження показників ПнП і ПДВ з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (постачальник) і ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" (покупець) були укладені договори поставки: № 3 від 10 січня 2014 року, № б/н, від 05 січня 2015 року, № б/н від 04 січня 2016 року, № 1 від 03 січня 2017 року (т. 1 а.с. 107, т. 2 а.с. 1, 114, т. 3 а.с. 1).

Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (пісок), а останній - прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Поставка товару на територію ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" здійснюється постачальником на підставі усної або письмової заявки покупця. В ціну піску включаються витрати на доставку.

На виконання умов вказаних договорів позивач у перевіреному періоді придбав у підприємця ОСОБА_5 товар (пісок) всього в кількості 39 847 м.куб. загальною вартістю 5 640 700 грн, зокрема: у 2015 році 9 665 м.куб. вартістю 2 056 592 грн; у 2016 році 20 060 м.куб. вартістю 2 305 241 грн; у 2017 році 10 122 м.куб. вартістю 1 278 868 грн для використання в господарській діяльності - виробництва виробів з бетону для будівництва. Поставку піска здійснював постачальник - ФОП ОСОБА_5, вартість якої, відповідно до умов договору, включена у вартість товару. За придбаний товар позивач здійснив оплату всього в сумі 5 640 700 грн, станом на момент здійснення перевірки кредиторської заборгованості позивача перед постачальником контролюючий орган не виявив. На підставі вказаних господарських операцій позивач сформував податкові показники та відобразив їх у податковій звітності (т. 1 а.с. 129-204, т. 2 а.с. 42-113, 159-219, т. 3 а.с. 37-66)

Вказані обставини ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" підтвердило копіями накладних на відпуск товарів (т. 1 а.с. 108-127, т. 2 а.с. 2-41, 115-158, т. 3 а.с. 2-36), актами звірки взаємних розрахунків (т. 3 а.с. 67-74), протоколами випробувань зразків продукції випробувальною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ЛАД" (т. 3 а.с. 75-86), регістрами бухгалтерського обліку "Аналіз розхідних накладних" (т. 3 а.с. 87-238, т. 4 а.с. 1-25), витягами з Журналу обліку результатів вхідного контролю (т. 4 а.с. 30-200), товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 201-271).

Перевіривши первинні документи, суд приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт придбання товарів позивачем, доставки, повної оплати та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не заперечено і не спростовано відповідачем.

При цьому, документи та інші дані, що підтверджують факти придбання ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" у ФОП ОСОБА_5 товару в кількості 39 847 м.куб. загальною вартістю 5 640 700 грн, які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, отримані позивачем у ФОП ОСОБА_5 товари не відповідають жодним із наведених вище таких ознак, які відносять ці товари до безоплатно наданих, оскільки згідно з договорами поставок вони придбані на платній основі, що підтверджується належними доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про фактичне підтвердження сплати коштів позивачем за отриманий товар, а отже порушень при здійсненні господарської діяльності позивачем ГУ ДФС у Волинській області не виявлено.

Наведене спростовує доводи позивача щодо нереальності господарських операцій між ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" та підприємцем ОСОБА_5 в частині неналежного оформлення видаткових накладних (неідентифікація особи, що її підписала, не зазначення назви та сорту товару), оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконані сторонами.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок №1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

Виходячи з приписів підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, суд вважає, що оскільки зустрічну звірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 фактично не проведено, тому доводи контролюючого органу про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань, в даному випадку - збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн 25 коп., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 444 921 грн 25 коп.

Згідно з поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні, підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_5, однак, на думку суду, порушення будь-яких правил ведення господарської діяльності останнім не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкових показників за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданим контрагентом діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про отримання платником податку необґрунтованої податкової вигоди, оскільки не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкових зобов'язань. Контролюючим органом не доведено існування таких обставин, не спростовано реальності виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податкові зобов'язання.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, доведено правомірність формування податкових зобов'язань, а отже контролюючим органом безпідставно зроблено висновки про нереальність господарських операцій, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, № 0011391401 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід присудити на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 42 539 грн 47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011401401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 391 043 грн 25 коп.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011391401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 444 921 грн 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" (Волинська область, місто Луцьк, провулок Дорожній, будинок 4, ідентифікаційний код 35684017) судові витрати на суму 42 539 грн 47 коп. (сорок дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять грн 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук

Рішення в повному обсязі складене 26 січня 2018 року.