Постанова

від 07.08.2017 по справі 804/1261/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 р. Справа № 804/1261/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтар-Агро до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтар-Агро до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000021400 від 12.01.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Шахтар-Агро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах ТОВ Експотехімпорт , ПП Константа-2007 , ТОВ Бінер , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект за період з 01.12.2013 рок й по теперішній час на предмет перевірки реальності настання правових наслідків від проведених (задекларованих) фінансово-господарських операцій, а також визначення розміру завданих збитків за результатами декларування взаємовідносин, за результатами якої, складено акт №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ Шахтар-Агро та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Позивач зазначає, що платник ПДВ не має нести відповідальності за зловживання, вчиненні його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, спірні податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшло заперечення, в яких зазначено, що господарські взаємовідносини ТОВ Шахтар-Агро з контрагентами не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчить про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію. Крім того, відповідач звертає увагу на кримінальні провадження за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Експотехімпорт , ПП Константа-2007 , ТОВ Бінер , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект . Відповідач, вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в акті перевірки №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р. відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07.08.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 05.12.2016р. по 09.12.2016р. на підставі наказу від 02.12.2016р. № 577 та направлення №250 від 05.12.2016р., згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 10.11.2016 в кримінальному провадженні №42015200000000112 від 10.03.2015 року, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ Шахтар-Агро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при взаємовідносинах із ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951), ПП Константа-2007 (код ЄДРПОУ 34827674), ТОВ Бінер (код ЄДРПОУ 33247348), ТОВ Хімагромаш (код ЄДРПОУ 38867925), ПП Пром-Комплект (код ЄДРПОУ 21874648) за період з 01.12.2013 року по теперішній час на предмет перевірки реальності настання правових наслідків від проведених (задекларованих) фінансово-господарських операцій, а також визначення розміру завданих державі збитків за результатами декларування зазначених взаємовідносин, за результатами якої складено акт №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р.

Наказ на проведення перевірки №577 від 02.12.2016р. вручено особисто директору товариства під підпис 05.12.2016р., про що свідчить відповідна відмітка із вх.№142.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою ТОВ Шахтар-Агро встановлено порушення: - п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 141602,33грн. в т.ч.: січень 2014 року - 53100,00грн.; березень 2014 року - 16232,33грн., березень 2015 року - 72270,00грн.

На підставі акта перевірки №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0000021400 від 12.01.2017р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 177003грн. (за основним платежем - 141602грн., за штрафними санкціями - 35401грн.).

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем укладено з ТОВ Експотехімпорт три договори №0114/1 від 15.01.2014 року, №0305/1 від 05.03.2014року,№ 1102-1/13-ША-ДЦ від 11.02.2015 року на поставку товару (карбамід та аміачна селітра), копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано та судом досліджені наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, прибуткові ордери, платіжні доручення, договори на зберігання, акти передачі ТМЦ на відповідальне зберігання, подорожні листи, акти на використання добрив.

Згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.11.2016р. по справі №201/15613/16-к, досудовим розслідуванням, в тому числі, встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області, у період 2013-2015 років створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951), ПП Константа-2007 (код ЄДРПОУ 34827674), ТОВ Бінер (код ЄДРПОУ 33247348), ТОВ Хімагромаш (код ЄДРПОУ 38867925), ПП Пром-Комплект (код ЄДРПОУ 21874648), реквізити та рахунки яких використовували для прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному переведенні безготівкових грошових коштів у готівку та наданні послуг по незаконному формуванню сум у складі податкового кредиту з податку на додану вартість. Також встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області, створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ Експотехімпорт , ПП Константа-2007 , ТОВ Бінер , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект , які в період 2013-2015 років використовували для надання зацікавленим юридичним особам-клієнтам послуг з мінімізації податкових зобов'язань та вчинення пособництва в ухиленні від сплати податків.

Також у вказаній ухвалі суду зазначено, що 29.10.2015 року в ході допиту у якості свідка номінального директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Експотехімпорт ОСОБА_2, який також являється номінальним директором та головним бухгалтером ПП Пром-Комплект , останній повідомив про свою фактичну непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Експотехімпорт та ПП Пром-Комплект . В подальшому він однак від своїх свідчень відмовився. В ході наступних допитів ОСОБА_2 надавати свідчення відмовлявся.

Встановлено, що ТОВ Експотехімпорт за податковою адресою не знаходиться і вже у 2016 році перереєстроване на інших підставних осіб.

Отже, під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ Шахтар-Агро використало схему ухилення від оподаткування шляхом проведення безтоварних операцій, декларуючі взаємовідносини із підприємствами, які мають ознаки фіктивності і за рахунок використання реквізитів яких, ним незаконно формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.06.2016р. по справі №592/5250/16-к, на початку вересня 2013 року, ОСОБА_3, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: вул. Братська, б. 24, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (де він здійснював функції ІТ-спеціаліста), вступив у попередню змову з групою невстановлених слідством осіб стосовно реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи ТОВ Хімагромаш без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. У зв'язку з чим ОСОБА_3 отримав від зазначених осіб вказівки стосовно дій, які йому необхідно вчинити для створення юридичної особи, а також грошові кошти у розмірі близько 4-5 тис. грн.

Також у вказаній ухвалі суду зазначено, у кримінальному провадженню виконані всі необхідні слідчі дії та зібрані достатні докази вини ОСОБА_3 у скоєнні фіктивного підприємництва, за попередньою змовою групою осіб, шляхом реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні неіснуючих (псевдо-господарських) операцій, тобто, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.205 КК України.

Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до ст. 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п.192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи рішення по суті спору суд виходив з наступного.

Як було встановлено судом, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 10.11.2016 в кримінальному провадженні №42015200000000112 від 10.03.2015 року, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ Шахтар-Агро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при взаємовідносинах із ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951), ПП Константа-2007 (код ЄДРПОУ 34827674), ТОВ Бінер (код ЄДРПОУ 33247348), ТОВ Хімагромаш (код ЄДРПОУ 38867925), ПП Пром-Комплект (код ЄДРПОУ 21874648) за період з 01.12.2013 року по теперішній час на предмет перевірки реальності настання правових наслідків від проведених (задекларованих) фінансово-господарських операцій, а також визначення розміру завданих державі збитків за результатами декларування зазначених взаємовідносин, за результатами якої складено акт №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р.

На запит перевіряючого №1 від 05.12.2016р. підприємством надано письмові пояснення №149 від 13.12.2016р., копії яких наявні в матеріалах справи, в яких зазначено, що з 01.12.2013р. ТОВ Шахтар-Агро немало господарських взаємовідносин з контрагентами: ПП Константа-2007 , ТОВ Бінер , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект , відтак будь-які документи щодо цих контрагентів у Товариства відсутні, про що також зазначено у розділі 3.1 Акту перевірки.

Також, у розділі 3.1 Акту перевірки зазначено, що до перевірки не надано сертифікатів якості, у зв'язку з чим неможливо встановити виробника реалізованої продукції, а також товарно-транспортних накладних на підтвердження відповідного товару.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивачем укладено з ТОВ Експотехімпорт три договори №0114/1 від 15.01.2014 року, №0305/1 від 05.03.2014року,№ 1102-1/13-ША-ДЦ від 11.02.2015 року на поставку товару (карбамід та аміачна селітра), копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано та судом досліджені наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, прибуткові ордери, платіжні доручення, договори на зберігання, акти передачі ТМЦ на відповідальне зберігання, подорожні листи, акти на використання добрив.

При цьому, в Акті перевірки позивача зазначено, що ТОВ Експотехімпорт задекларовано операції з придбання різноманітних товарів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року, а саме: ящики, шланги, чохли, хомути, цебуля зелена, целюлоза, футболки чоловічі та жіночі, тканини, скло, сегрегатори, дизельне паливо, мішки, зошити, запчастини, бензин та інше. Тобто, дані ТМЦ мають різноманітні характеристики - продукти харчування, автомобільні запчастини, одяг, ПММ, та інше, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, які у контрагента відсутні. Відповідно до ІС Податковий блок перевіркою встановлено, що ТОВ Експотехімпорт до ДПІ за основним місцем обліку не було подано відомості про об'єкти оподаткування за ф.20-ОПП, що свідчить про відсутність орендованих та власних об'єктів оподаткування.

Згідно бази даних АІС Податковий блок Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено, що ТОВ Експотехімпорт зареєстровано 04.09.2013 та знаходиться на обліку ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, стан платника - 0. ПЛАТНИК ПОДАТКГВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛГКУ. Свідоцтво реєстрації в якості ПДВ зареєстроване 25.10.2013 року та анульовано 30.04.2014 з причини перереєстрації (без зміни місцезнаходження) за ініціативою платника та з 30.04.2014 по 18.06.2015 з причини до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження за рішенням контролюючого органу. Також підприємством не подавався баланс за 2015 рік, що свідчить про відсутність залишків ТМЦ на кінець 2015 року. Декларація з податку на прибуток за 2015 рік подана до податкового органу 29.02.2016р. Додаток AM Декларації з податку на прибуток за 2015 рік до податкового органу не надавався. Інформація щодо основних засобів відсутня. Таким чином TQB Еспотехімпорт підтверджує відсутність станом на 01.01.2016 року власних основних засобів, складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності. Таким чином у контрагента відсутні технічні технологічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Згідно податкового розрахунку 1ДФ за 4 квартал 2015 року на підприємстві працювало 4 особи, які звільнені 30.10.2015 року. Остання податкова звітність подана до контролюючого органу в грудні 2015 року.

Суд звертає увагу, що згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.11.2016р. по справі №201/15613/16-к, досудовим розслідуванням, в тому числі, встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області, у період 2013-2015 років створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951), ПП Константа-2007 (код ЄДРПОУ 34827674), ТОВ Бінер (код ЄДРПОУ 33247348), ТОВ Хімагромаш (код ЄДРПОУ 38867925), ПП Пром-Комплект (код ЄДРПОУ 21874648), реквізити та рахунки яких використовували для прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному переведенні безготівкових грошових коштів у готівку та наданні послуг по незаконному формуванню сум у складі податкового кредиту з податку на додану вартість. Також встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області, створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ Експотехімпорт , ПП Константа-2007 , ТОВ Бінер , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект , які в період 2013-2015 років використовували для надання зацікавленим юридичним особам-клієнтам послуг з мінімізації податкових зобов'язань та вчинення пособництва в ухиленні від сплати податків.

Також у вказаній ухвалі суду зазначено, що 29.10.2015 року в ході допиту у якості свідка номінального директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Експотехімпорт ОСОБА_2, який також являється номінальним директором та головним бухгалтером ПП Пром-Комплект , останній повідомив про свою фактичну непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Експотехімпорт та ПП Пром-Комплект . В подальшому він однак від своїх свідчень відмовився. В ході наступних допитів ОСОБА_2 надавати свідчення відмовлявся.

Встановлено, що ТОВ Експотехімпорт за податковою адресою не знаходиться і вже у 2016 році перереєстроване на інших підставних осіб.

Отже, під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ Шахтар-Агро використало схему ухилення від оподаткування шляхом проведення безтоварних операцій, декларуючі взаємовідносини із підприємствами, які мають ознаки фіктивності і за рахунок використання реквізитів яких, ним незаконно формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 01.12.2015р. по справі № 21-3788а15, постанові від 12.01.2016р. по справі № 21-3706а15, прийшла до наступних правових висновків, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11) від 12.04.2016р. (справа № 21-3270а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами1 і 2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доводи ТОВ Шахтар-Агро наведені в адміністративному не спростовують самого факту встановлених порушень та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Належних доказів на підтвердження обставин, що обґрунтовують вимоги позивача до суду не надано.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання (Лист ВАСУ від 02.06.2011 за №742/11/13-11).

Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016р.

Щодо посилання позивача про те, що відповідачем була порушена процедура проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Такі висновки позивача спростовуються змістом наказу на проведення оскаржуваної перевірки, в якому чітко визначені підстави для її проведення, який вручено особисто директору товариства під підпис 05.12.2016р., про що свідчить відповідна відмітка із вх.№142, а також письмовими поясненнями позивача наданими під час перевірки на запит відповідача.

Крім того, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтар-Агро до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова