Рішення

від 18.01.2018 по справі 817/1952/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року м. Рівне №817/1952/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - Пузирка О.О. (довіреність від 01 січня 2018 року); представника відповідача - Довгалюк І.Л. (довіреність від 15 грудня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0008161403, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 70000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 11.12.2017 провадження в адміністративній справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що висновок фіскального органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Ельтех 2000 безпідставний та необгрунтований. Всі твердження відповідача про нереальність таких операцій, відсутність можливостей, майна, на думку представника позивача, не грунтуються на фактичних обставинах та доказах, а лише на припущеннях контролюючого органу. Представник ТОВ Селищанський гранітний кар'єр вказав, що між позивачем та ТОВ Ельтех 2000 фактично були здійснені господарські операції по придбанню запчастин. Дані обставини підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Тому, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позову, подав письмовий відзив на адміністративний позов. В судовому засіданні представник відповідача вказав, що у контролюючого органу були всі правові підстави для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Ельтех 2000 , оскільки у даного контрагента відсутні трудові ресурси, основні засоби для здійснення таких господарських операцій, наявність кримінального провадження, відсутність реального джерела походження товару, відсутність підприємства за місцем державної реєстрації. Крім того, під час перевірки позивач не надав сертифікати на товар, а деякі документи щодо вказаних господарських операцій мають ряд неточностей. Таким чином, відповідно до позиції фіскального органу, позивач безпідставно включив у склад податкового кредиту суму ПДВ по вказаних безтоварних операціях. Тому, представник Головного управління ДФС у Рівненській області вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним та просить суд в задоволенні позову відмовити.

На підставі частин першої та шостої статті 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення (скорочене рішення) проголошені у судовому засіданні 18.01.2018.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби Рівненської області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: Сарненський район, село Селище, вулиця Заводська, 1 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

У період з 01.05.2017 по 31.05.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр (код ЄДРПОУ 14338719) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Ельтех 2000 (код ЄДРПОУ 39515301) за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 08.11.2017 № 1226/17-00-14-03/14338719 (а.с.8-14).

У висновках Акту перевірки зазначено про встановлені порушення платником податків: п.185.1 ст. 185, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на загальну суму 56000 грн.

На підставі висновків акту перевірки фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 0008161403, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 70000 грн. 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням - в розмірі 56000 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 14000 грн. (а.с.15).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що за результатом господарських відносин, що склалися між ТОВ Селищанський гранітний кар'єр та ТОВ Ельтех 2000 укладено Договір №01-02/2017 купівлі-продажу від 01.02.2017, предметом якого є продаж товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних.

Зокрема, позивачем були придбані запчастини на загальну суму 336000 грн., в тому числі ПДВ - 56000 грн., відповідно до видаткових накладних №РН-0000088 від 10.05.2017 (броня конуса), №РН-0000094 від 17.05.2017 (шестерня кремал'єрна), №РН-0000105 від 30.05.2017 (броня конуса) (а.с.18, 22, 26).

Відповідно оформлені податкові накладні №96 від 10.05.2017 - сума ПДВ 25000 грн., № 102 від 17.05.2017 - сума ПДВ 10833 грн. 33 коп., №114 від 30.05.2017 - сума ПДВ 26666 грн. 67 коп., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2017 року в розмірі 56000 грн.

Крім того, поставка даного товару підтверджена товарно-транспортними накладними від 10.05.2017, від 17.05.2017, подорожніми листами №9 від 10.05.2017, №55 від 17.05.2017, №55 від 30-31.05.2017, наказами на відрядження працівників для перевезення товарно-матеріальних цінностей (а.с.19-21, 23-25, 27-28).

В подальшому дані запчастини були використані у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджено актами списання: №СК-0000816 від 30.09.2017, №СК-0000501 від 30.06.2017, картками по рахунку 207 Запасні частини (а.с.32-36).

Таким чином, судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ Ельтех 2000 , що були досліджені контролюючим органом при перевірці, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Висновки перевіряючих в акті перевірки ґрунтуються на тому, що наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише необґрунтованими припущеннями.

Твердження перевіряючих про відсутність зміни реального стану позивача за наслідками правовідносин з ТОВ Ельтех 2000 ґрунтується на позиції, викладеній перевіряючими в акті перевірки щодо порушення податкової дисципліни цим контрагентом позивача та непідтвердження джерела походження даних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Ельтех 2000 .

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у цього контрагента відсутня матеріально- технічна база для здійснення реалізації товарів, вказаних у видаткових накладних, основні засоби та необхідна кількість трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, відсутність реального джерела походження товару, наявність кримінального провадження по ТОВ Ельтех 2000 , відсутність підприємства за місцем державної реєстрації.

Однак, суд зазначає, що наявність будь-якого ймовірного порушення у контрагента, фігурування контрагента у кримінальному провадженні (при цьому відсутність вироку та належних доказів фіктивності підприємства), відсутність за місцем реєстрації в жодному разі не може бути підставою для відповідальності ТОВ Селищанський гранітний кар'єр . З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом не може бути підставою для відмови у праві товариства на податковий кредит. Таким чином, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником чи вчинення ними дій з метою незаконного формування даних податкового обліку, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальність на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування. Цю позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.07.2017 у справі № 820/9411/15.

Платник податків не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Товариство не мало можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів, тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права власності на частину фінансових активів, на які товариство має законне право, є порушенням принципів законності та соціальної справедливості. Вказана правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2013 у справі №К/9991/65231/12.

Суд акцентує увагу на те, що особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагента - ТОВ Ельтех 2000 (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудового персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України ). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За змістом статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам статті 71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентом взятих на себе зобов'язань, що відображені у договорі, накладних, товарно-транспортних накладних.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом (поставка товару та використання його у власній господарській діяльності позивача) і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0008161403 - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1600 грн. 00 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр (місцезнаходження: 34552, Рівненська область, Сарненський район, село Селище, вулиця Заводська, будинок №1; код ЄДРПОУ 14338719) до Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 21 листопада 2017 року №0008161403.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр суму судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 січня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.