Постанова

від 15.08.2018 по справі 817/1952/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1952/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М.,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 26.01.2018р. ,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 21.11.2017р. №0008161403.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що посилання відповідача на неможливість здійснення господарських операцій за відсутності виробничо-складських приміщень та іншого майна є безпідставними, оскільки для здійснення господарських операцій не має необхідності володіти майном, зокрема складськими приміщеннями на праві приватної власності, так як таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди. Вказує, що а акті не наведено жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" та його контрагентом господарських операцій. Також, акт не містить висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість, первинними документами бухгалтерського обліку позивача та податковими накладними доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 21 листопада 2017 року №0008161403.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр суму судового збору у розмірі 1600,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактично ТОВ Селищанський гранітний кар'єр здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання ТМЦ у ТОВ "Ельтех 2000" і складено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, накази на відрядження всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва . Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Податковий орган зазначає, що оскільки ТОВ "Ельтех 2000" поставки ТМЦ позивачу не здійснювало, оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ "Ельтех 2000" не є підставою для формування ТОВ Селищанський гранітний кар'єр податкового кредиту.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби Рівненської області та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: Сарненський район, село Селище, вулиця Заводська, 1.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 27.10.2017р. №1757 та направлення від 27.10.2017р. №1512/17-00-14-03 у період з 01.05.2017 по 31.05.2017 уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний кар'єр з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Ельтех 2000 за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

Результати перевірки оформлено Актом від 08.11.2017 № 1226/17-00-14-03/14338719 (а.с.8-14).

У висновках акту констатовано порушення п.185.1 ст. 185, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на загальну суму 56000 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на нереальності господарської операції з поставки ТОВ Ельтех 2000 ТМЦ для ТОВ Селищанський гранітний кар'єр у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно нереальність їх одержання останнім саме від контрагента ТОВ Ельтех 2000 . Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальної господарської операції по ТОВ Ельтех 2000 при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № 0008161403, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 70000 грн. 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням - в розмірі 56000 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 14000 грн. (а.с.15).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ Селищанський гранітний кар'єр звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом (поставка товару та використання його у власній господарській діяльності позивача) і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи фактичність здійснення позивачем господарських операцій суд встановив, що 01.02.2017р. між ТОВ Селищанський гранітний кар'єр та ТОВ Ельтех 2000 укладено договір №01-02/2017 купівлі-продажу, предметом якого є продаж товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних.

Позивачем були придбані запчастини на загальну суму 336000 грн., в тому числі ПДВ - 56000 грн., відповідно до видаткових накладних №РН-0000088 від 10.05.2017 (броня конуса), №РН-0000094 від 17.05.2017 (шестерня кремал'єрна), №РН-0000105 від 30.05.2017 (броня конуса) (а.с.18, 22, 26).

Відповідно оформлені податкові накладні №96 від 10.05.2017 - сума ПДВ 25000 грн., № 102 від 17.05.2017 - сума ПДВ 10833 грн. 33 коп., №114 від 30.05.2017 - сума ПДВ 26666 грн. 67 коп., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2017 року в розмірі 56000 грн.

Поставка даного товару підтверджена товарно-транспортними накладними від 10.05.2017, від 17.05.2017, подорожніми листами №9 від 10.05.2017, №55 від 17.05.2017, №55 від 30-31.05.2017, наказами на відрядження працівників для перевезення товарно-матеріальних цінностей (а.с.19-21, 23-25, 27-28).

Встановлено, що в подальшому дані запчастини були використані у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджено актами списання: №СК-0000816 від 30.09.2017, №СК-0000501 від 30.06.2017, картками по рахунку 207 Запасні частини (а.с.32-36).

Дослідивши подані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ Ельтех 2000 відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо висновків акту перевірки відповідача про встановлення ознак нереальності операцій ТОВ Ельтех 2000 , а саме: відсутність трудових ресурсів та достатньої кількості основних засобів для реального здійснення господарських операцій, наявність кримінального провадження, відсутність реального джерела походження товару за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності та постачальників, відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів, відсутність ТОВ Ельтех 2000 за місцем державної реєстрації, то колегія суддів зазначає таке.

Наявність будь-якого ймовірного порушення у контрагента, фігурування контрагента у кримінальному провадженні (при цьому відсутність вироку та належних доказів фіктивності підприємства), відсутність за місцем реєстрації в жодному разі не може бути підставою для відповідальності ТОВ Селищанський гранітний кар'єр .

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом не може бути підставою для відмови у праві товариства на податковий кредит.

Таким чином, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником чи вчинення ними дій з метою незаконного формування даних податкового обліку, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальність на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування.

Платник податків не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Товариство не мало можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів, тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права власності на частину фінансових активів, на які товариство має законне право, є порушенням принципів законності та соціальної справедливості.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Стосовно посилань апелянта на кримінальне провадження №32015060000000066 щодо засновника ТОВ "Ельтех 2000", то колегія суддів зазначає, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі.

Контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "15" серпня 2018 р.