Постанова

від 29.01.2018 по справі 147/877/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 147/877/17

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин І.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

29 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі УПСЗН Тростянецької РДА), в якому просила визнати протиправною відмову УПСЗН Тростянецької РДА щодо виплати їй одноразової компенсації як особі, що втратила годувальника-- ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни та зобов'язати відповідача виплатити одноразову компенсацію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України в сумі 7586 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень.

Позов мотивований тим, що вона є вдовою померлого 25.08.2014 року ОСОБА_3- ліквідатора першої категорії наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом інваліда війни та має право на одноразову компенсацію як особа, що втратила годувальника, відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Після смерті ОСОБА_3, його матері було виплачено таку компенсацію, а їй відмовлено. В вересні 2017 року позивач повторно звернулась до відповідача з заявою про виплату компенсації, однак знову отримала відмову, мотивовану тим, що згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вказана виплата, нібито передбачена виключно інвалідам та особам пенсійного віку. Вважає дану відмову управління неправомірною, оскільки спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не передбачено окремо такої умови, як непрацездатність члена сім'ї померлого годувальника.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною відмову УПСЗН Тростянецької РДА про виплату одноразової компенсації за втрату годувальника вдові ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни ОСОБА_2; зобов'язано УПСЗН Тростянецької РДА виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України в сумі 7 586 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень; присуджено на користь ОСОБА_2 витрати у розмірі 640 грн. судового збору, шляхом безспірного списання коштів із рахунка суб'єкта владних повноважень УПСЗН Тростянецької РДА.

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не належить до числа непрацездатних осіб, що перебували на утриманні померлого годувальника, а також вона пропустила шестимісячний строк з дати смерті померлого ОСОБА_3, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".

Відповідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.10.1982 року.

ОСОБА_3 був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом війни. ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2.

Згідно експертного висновку № 8984 від 13.06.2016 року Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання ОСОБА_3, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

06.07.2016 року позивачу видане посвідчення, як дружині померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою .

29.08.2017 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з письмовою заявою щодо проведення виплати одноразової компенсації відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, листом УПСЗН Тростянецької РДА від 07.09.2017 року, відповідач відмовив у проведенні вищезазначеної виплати, мотивуючи її тим, що заява про таку виплату мала бути подана позивачем протягом шести місяців з дати смерті годувальника, а також нею не надано доказів щодо належності до непрацездатних осіб.

Вказане слугувало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової компенсації, як особі, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до ст. 48 Закону № 796-XII (в редакції, чинній на день смерті ОСОБА_3.), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, до переліку осіб які мають право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відностяться також сім'ї, які втратили годувальника, що був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян регулює Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника (п. 3).

Одноразова компенсація у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.

Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.п.1,3 ч.2 ст.36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців),-до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти-до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (п. 3).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, один із подружжя, вважається таким, що втратив годувальника, якщо на момент смерті іншого із подружжя, він був інвалідом або досяг пенсійного віку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, станом на 28.06.2014 року не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що вона є особою з інвалідністю чи перебувала на повному утриманні померлого годувальника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не є особою, яка відповідно до ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на отримання одноразової компенсації, в разі втрати годувальника, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Стосовно тверджень апелянта про те, що в Законі України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи серед переліку обставин за наявності яких призначається одноразова компенсація, відстуня така умова як перебування на утриманні померлого годувальника, а тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким регулюється призначення пенсії, апеляційний суд звертає увагу останньої на те, що в даному випадку відповідач посилається лише на ту норму Закону №1058-IV, якою визначено коло осіб, які вважаються такими, що втратили годувальника, а не на статтю, якою визначено підстави для призначення пенсії по втраті годувальника.

Слід зазначити, що єдиним нормативно-правовим, який містить перелік осіб, які вважаються такими, що втратили годувальника є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити їй одноразову компенсацію як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою є безпідставними, передчасними та задоволенню не підлягають.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити повністю.

Постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.