Постанова

від 22.01.2018 по справі 927/762/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 927/762/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання : Головатенко А.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2018

розглянувши апеляційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 (повне рішення складено 10.10.2017)

у справі № 927/762/17 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області

про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Носівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Носівський цукровий завод" (орендарем) 16.07.2010 було укладено договір оренди землі, згідно з умов якого позивачу було передано строком на 49 року в оренду земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 83202 кв.м. із земель несільськогосподарського призначення для здійснення виробничої діяльності. Однак, позивач зазначає, з 2013 року він не здійснює господарської діяльності у зв'язку із збитковістю виробництва, недоцільності подальшого утримання обладнання для виробництва цукру та проведення консервації технологічного обладнання. Тобто, ТОВ "Носівський цукровий завод" фактично не користується орендованою земельною ділянкою, але сплачує орендну плату. 24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з письмовим клопотанням про припинення Договору оренди землі, в якому просив вирішити питання щодо припинення Договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, з підписанням Угоди про розірвання договору та акту приймання-передачі до Договору. Проте, міська рада листом від 08.06.2017 у задоволенні клопотання відмовила, посилаючись на те, що вказане клопотання було розглянуто на пленарному засіданні ради 07.06.2017 і, за результатами голосування, рішення про задоволення клопотання депутатами не прийнято.

Посилаючись, зокрема, на приписи ст. 652 ЦК України позивач звертає увагу на те, що укладаючи договір оренди землі 16.07.2010 товариство не могло передбачити, що ситуація, яка склалась в країні в цілому, цілковито виплине на здійснення господарської діяльності ТОВ "Носівський цукровий завод" у галузі цукрового виробництва. Позивач вказує, що товариство є збитковим, прибутку від виробництва не отримує, сплата орендної плати за земельну ділянку здійснюється за рахунок наданих дотаційних виплат. Кожен рік, зауважує позивач, відбувається збільшення вартості нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її індексацією.

У зв'язку з чим, просив суд розірвати договір оренди землі від 16.07.2010, укладений між Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області, 17100, Чернігівська область, м. Носівка, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04061984 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод", 17101, Чернігівська область, м. Носівка, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36213924, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600028, кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:035:0013, загальною площею 83202 метри квадратних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 позов задоволено повністю. Розірвано укладений 16.07.2010 між Носівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки, розташованої у м. Носівці по вул. Заводській, 2; ділянка № 3 загальною площею 83202 кв. м, кадастровий номер 7423810100:01:035:0013, зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2010 року за № 041085600028. Стягнуто з Носівської міської ради Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" 1600,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Носівська міська рада Носівського району Чернігівської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 року у справі №927/762/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Носівський цукровий завод" у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно з приписами ст. 652 ЦК України, на яку посилається позивач, у разі істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду. При цьому, розірвання договору допускається лише при наявності одночасно чотирьох обов'язкових умов, зміст яких викладено у п.п. 1-4 ч. 2 ст. 652 України. Відповідач вважає, що укладаючи у 2010 році договір оренди землі, керівництво ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло не знати про негативні тенденції як в економіці України, в тому числі і у виробництві цукру, так і в цілому у світовій економіці, які склалися внаслідок фінансової кризи 2008 року. Тобто, причини, що викликали ускладнення у виконанні укладеного сторонами договору, вважає відповідач, були наявними при його укладенні. Таким чином, посилання позивача, з яким і погодився суд першої інстанції, на те, що під час укладення договору оренди землі він виходив з того, що зміна істотних обставин не настане, є, на думку відповідача, безпідставним.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві вказує, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без порушень вказаних норм, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягаю, а рішення слід залишити без змін. Крім того, саме істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору оренди, що підтверджується наданими суду беззаперечними, нормативно та документально обґрунтованими доказами та наявності всіх чотирьох умов у сукупності, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі № 927/762/17 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Гончаров С.А., Коротун О.М. Розгляд справи призначено на 22.01.2017 та прийнято постанову.

В судове засідання 22.01.2018 представники сторін не з'явились, проте, як вбачається з матеріалів справи були повідомлені про місце, час та дату судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі чого, колегія суддів розглядає справу без участі представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва не підлягає зміні чи скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.07.2010 між Носівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір). За умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 83202 кв.м, яка знаходиться у м. Носівці по вул. Заводській, 2 (ділянка №3). Договір укладено на 49 років (п.8 договору).

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для здійснення виробничої діяльності.

Пунктом 38 договору сторони визначили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договору).

Даний договір зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600028. Кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:035:0013.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з клопотанням (відношенням) від 22.05.2017 вих. № 2205-НЗ, в якому просив вирішити питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін з підписанням угоди про розірвання договору оренди землі та акту приймання-передачі до вказаного договору. Посилаючись на те, що ТОВ "Носівський цукровий завод" для здійснення своєї господарської діяльності до теперішнього часу використовував орендовану ділянку, однак у подальшому її використання для господарської діяльності є недоцільним.

У відповідь на вказане клопотання, відповідач направив лист від 08.06.2017 вих. № 02-02/566 в якому зазначив, що заявлене клопотання розглянуто на пленарному засіданні 23 сесії міської ради 7 скликання від 07.06.2017. за результатами якого, рішення про задоволення клопотання не прийнято.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Так, зазначена норма вказує на можливість застосування умов п. 38 договору та приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів відзначає, що Цивільний кодекс України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов'язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується в ст. 652 ЦК України.

З огляду на викладене, слід звернути увагу, що ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.

Згідно із Статутом ТОВ "Носівський цукровий завод" метою діяльності Товариства є здійснення підприємницької діяльності, отримання прибутку і розподілу його між учасниками, а один із предметів господарської діяльності є виробництво та оптова торгівля цукром.

Орендована позивачем за договором земельна ділянка використовувалася товариством виключно для виробничих потреб.

Як вже зазначалось вище, позивач вказує на те, що ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що ситуація, яка склалась в країні в цілому, цілковито вплине на здійснення господарської діяльності позивача у галузі цукрового виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як на доказ зазначеного вище, надано основні економічні показників роботи сільськогосподарських підприємств за 2013-2016 р.р. Із зазначених доказів видно, що Приватне підприємство "Агроресурс", яке є одним із учасників ТОВ "Носівський цукровий завод", і яке є одним з найбільших підприємств у галузі сільського господарства у Носівському і Бобровицькому районах Чернігівської області, проводило останні посіви цукрового буряку у 2013 році. Починаючи з 2014 року і по теперішній час цукровий буряк не виробляється та не реалізується, що є головним фактором, який впливає на роботу позивача, а посівна площа прилеглих до Носівського району інших районів області свідчить, що посів цукрового буряку значно скоротився, тому істотно зменшилась кількість сировини для виробництва цукру.

Таким чином, позивач фактично не користується орендованою земельною ділянкою у зв'язку з консервацією технологічного обладнання цукрового виробництва, недоцільністю подальшого утримання обладнання для виробництва цукру, що підтверджується: протоколом №10 загальних зборів учасників товариства від 30.12.2013; протоколом №1 від 15.03.2016 та наказом від 30.12.2013 № 83-О.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що за 2016 рік орендна плата за орендовану земельну ділянку була сплачена позивачем у розмірі 100092,01 грн, а сплата орендної плати у 2017 році здійснюється вже із розрахунку 106097,53 грн за рік. Крім того, встановлено, що після укладення договору істотно зросли тарифи на послуги електропостачання та постачання природного газу, що підтверджується, зокрема, довідкою ТОВ "Носівський цукровий завод" про сплату грошових коштів за надання послуг газопостачання та електропостачання у період з грудня 2010 року по грудень 2016 року.

Крім того, у зв'язку з економічною дестабілізацією в країні у 2014 році розмір орендної плати за спірну земельну ділянку, через рівень інфляції, виріс майже у два рази. Так, зростання розміру орендної плати впливає на результати господарської діяльності позивача та робить таку оренду економічно збитковою, що є істотною умовою та однією із підстав для розірвання договору оренди (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2017 у справі № 910/211/17).

Також, в підтвердження вимог позивачем надано штатні розписи товариства з 2010-2013 р.р., з яких вбачається, що кількість працюючих станом на 01.10.2010 складала - 57 чоловік, а станом на 15.11.2013 - 457 чоловік. Однак, затрати ТОВ "Носівський цукровий завод", зокрема, на сплату податків, плати за електропостачання, газопостачання, заробітну плату тощо істотно збільшилися, що потягло за собою і зменшення кількості працюючих до 84 чоловік.

Крім того, надана позивачем копія податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2017 року вказує на збитковість у розмірі - 25127905 грн.

Більш того, як вже зазначалось вище, позивач на даний час фактично не користується орендованою за договором земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької (господарської) діяльності. На зазначеній земельній ділянці не знаходяться належні ТОВ "Носівський цукровий завод" об'єкти нерухомого майна. Вказані обставини підтверджуються наданими актами обстеження земельної ділянки (обстеження проводились відповідачем).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на загальних зборах (протокол №210 від 30.12.2013 та протокол № 1 від 15.03.2016) було пораджено лише проведення демонтажу обладнання для виробництва цукру, жодних інших пропозицій, щодо модернізації обладнання запропоновано не було.

Проте, колегія суддів зазначає, що долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що підприємство на меті мало наміри налагодити виробництво цукру. Так, рішенням власника від 30.12.2013 було законсервоване обладнання для виробництва цукру, впродовж більш ніж двох років, а саме, тільки 15.03.2016 було прийняте рішення про демонтаж обладнання для виробництва цукру. Саме такий тривалий проміжок часу свідчить про намагання позивача усунути причини, що зумовили вказані обставини.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на недоведеність позивачем наявності всіх чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України. Також, наголошує на тому, що істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору оренди. Однак, дане твердження відповідача є хибним, оскільки саме істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору оренди, що підтверджується наданими суду беззаперечними, нормативно та документально обґрунтовані доказами наявності всіх чотирьох умов у сукупності передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Статтею 652 ЦК України передбачено можливість захисту сторони, для якої виконання договору стало обтяжливим та таким, що не відповідає її інтересам, які сторона намагалась реалізувати вступаючи у договірні правовідносини. Так, при застосуванні судами ч. 2 ст. 652 ЦК України також слід керуватись наступними ознаками: непередбачуваність виникнення в момент укладання договору (об'єктивна ознака); тривалість обумовлених обставин (темпоральна ознака); невідворотність; відсутність вини сторони щодо її виконання (суб'єктивна ознака).

Отже, позивач в момент укладання договору оренди землі не міг передбачити, що зміна обставин не настане, а саме, інфляційні процеси, які відбуваються в країні, зростання орендної плати майже у два рази, тощо.

Таким чином, на переконання колегії суддів, надані позивачем докази підтверджують, що при укладенні договору ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що після його укладення істотно збільшиться в рази витрати на виробництво цукру, істотно зменшаться об'єми сировини для виробництва і, у зв'язку з цим, не отримання товариством прибутку та збитковість виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичне не використання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача.

В свою чергу, відповідачем не надано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини.

Так, відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги підлягають судовому захисту, шляхом розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі № 927/762/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі № 927/762/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі № 927/762/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі № 927/762/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/762/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст складено та підписано 29.01.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

С.А. Гончаров