Постанова

від 16.01.2018 по справі 927/832/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 927/832/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Борода А.В. - довіреність № б/н від 31.08.17 р.;

від відповідача: Потапов М.А. - довіреність № 01-15/31/1 від 20.12.17 р.;

від третьої особи: не з'явився;

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 року.

у справі № 927/832/17 (суддя: Демидова М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд"

до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Автоцентр"

про визнання недійсним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2017 №36-р/к у справі № 02-05/36-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу ".

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 р. у справі № 927/832/17 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" заздалегідь планували свою узгоджену поведінку під час участі у тендерах з метою спотворення результатів торгів і створили штучну конкуренцію; при проведенні замовниками тендерів на ринку державних закупівель в межах Чернігівської області було відсутнє конкурентне середовище між ПП "Автоцентр" та ТОВ "Сіверпромбуд", у процесі підготовки та участі у процедурі закупівлі учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися, у зв'язку з чим їх дії спотворили результат конкурсних торгів.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 р. по справі № 927/832/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що при укладенні договору поставки від 2015 р. ФОП ОСОБА_5. не був засновником позивача (ТОВ Сіверпромбуд )), не був директором ТОВ Сіверпромбуд та взагалі не знав про можливість конкуренції в тендерах 2016 р. з ПП Автоцентр . Також, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні встановлювалися узгоджені дії між ТОВ Сіверпромбуд та ПП Автоцентр . Натомість, як доказ узгодженої поведінки дій позивача і ПП Автоцентр через інших суб'єктів господарювання (ПП Міжрайопаливо та ПП П.С.В. ). Апелянт зазначає, що відповідач не вказує жодних доводів та доказів, що позивач передав (передавав) інформацію саме по тендерам ПП П.С.В. , яке передало інформацію ПП Міжрайпаливо , а останнє ПП Автоцентр .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 927/832/17.

16.11.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2018 р.

Представник третьої особи у судове засідання 16.01.2018 р. не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату (а.с. 3-6 том 2), час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 16.01.2018 р. представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 р. - скасувати.

В судовому засіданні 16.01.2018 р. представник відповідача зазначив на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.09.2016 р. на адресу відповідача надійшло звернення Прокуратури Чернігівської області щодо можливих ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" під час проведення відділами освіти Менської, Талалаївської, Прилуцької, Бахмацької районних державних адміністрацій Чернігівської області закупівель "ДК 016:2010 05.10.1 - вугілля кам'яне (ДК 021:2015 09111000-0)" у 2016 році.

За результатами розгляду справи адміністративною колегією Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 30.06.2017 р. у справі № 02-05/36-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (а.с. 13-27)

Пунктом 1 вказаного рішення було постановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" та приватне підприємство "Автоцентр" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів під час закупівель за державні кошти вугілля кам'яного, проведених у 2016 році Відділами освіти Менської (оголошення №065618 про за планову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 03.03.2016 №43 (03.03.2016), Талалаївської (оголошення №101027 про запланову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 13.04.2016 №71 (13.04.2016), Прилуцької (оголошення №115000 про за планову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 11.05.2016 №43 (03.03.2016) оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу, бюлетень від 24.05.2016 №97 (24.05.2016) районних державних адміністрацій, шляхом усунення конкуренції між учасниками тендерів.

Пунктом 2 вказаного рішення за порушення, вказане у пункті 1 рішення, на ТОВ "Сіверпромбуд" накладений штраф у розмірі 68000 грн. 00 коп. Пунктом 3 рішення на ПП "Автоцентр" накладений штраф у розмірі 68000 грн.

Також, під час винесення вищевказаного рішення встановлено наступні обставини:

- відомостями відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Сіверпромбуд" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним і подібними продуктами (код КВЕД 46.71 та пункт 3.1. Статуту), а основним видом діяльності ПП "Автоцентр" є добування піску, гравію, глин і каоліну (Код КВЕД 08.12 та пункт 3.2 Статутут). Відповідач у справі зазначив, що з огляду на основний вид діяльності ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр", вони не могли бути добросовісними конкурентами у тендерах із закупівлі вугілля кам'яного;

- ОСОБА_5. - засновник та директор ТОВ "Сіверпромбуд" (учасник 1 тендеру) з 20.01.2016 (дати реєстрації товариства в ЄДР, номер запису 1 062 102 0000 002103), отримав у четвертому кварталі 2015 року 60000 грн. 00 коп. від ПП "Автоцентр" (учасник 2 тендеру), зареєстровано у ЄДР 13.06.2006, номер запису 1 064 102 000 004548, засновник - ОСОБА_6, керівник - Ворона О.О. з 28.09.2015, головний бухгалтер -Аркова А.Ю.) та 10000 грн. 00 коп. від ПП "П.С.В.". У платіжних дорученнях зазначено ПП"Автоцентр" від 23.12.2015 р. № 1039 (50000 грн. 00 коп.) та 28.12.2015 р. №1046 (10000 грн. 00 коп.), призначення платежу: "проплата за товар ФОП ОСОБА_5.". Тобто, напередодні тендерів, у грудні 2015 року керівники ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" були знайомі, між вказаними юридичними особами вже існували господарські відносини, що є одним із ознак пов'язаних осіб у розумінні ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та ст. Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- ПП "П.С.В." (ідентифікаційний код 34759678, місцезнаходження:14021, м. Чернігів, вул. Курська, буд. 23 - юридична адреса учасника 2 - ПП "Автоцентр") зареєстроване у ЄДР 11.12.2006 р., номер запису 1 064 102 0000 005228, засновник ОСОБА_6 (що є засновником ПП "Автоцентр", головний бухгалтер Аркова А.Ю. (що є одночасно головним бухгалтером ПП "Автоцентр"). На період проведення тендерів (з 03.03.2016 р. - дати опублікування оголошення про проведення тендеру 1 по 04.11.2016 р. - дату укладання договору про закупівлю тендеру 4) власник та керівник ПП "П.С.В." - ОСОБА_9

- Рішеннями Територіального відділення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2015 № 10-р/к у справі № 02-05/10-2015 та від 28.12.2015 № 36-р/к у справі № 01-05/36-2015, (у визнанні недійсним яких відмовлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі № 927/13147/15, а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 927/181/16), визнано, що приватне підприємство "Міжрайпаливо" та Приватне підприємство "П.С.В." вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів під час закупівель за державні кошти вугілля кам'яного у 2015 році. Вказаними рішеннями встановлено, що ПП "Міжрайпаливо" та ПП "П.С.В." є пов'язаними особами у розумінні Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про здійснення державних закупівель".

- ПП "Міжрайпаливо" зареєстровано в ЄДР 16.06.2006, номер запису 1 064 102 0000 004566, засновник: ОСОБА_6 (що є засновником ПП "Автоцентр" та ПП "П.С.В."), керівник: Ворона О.О. (що є одночасно керівником ПП "Автоцентр").

- За повідомленням ПП "Автоцентр" вказане підприємство надавало фінансову допомогу ПП "Міжрайпаливо", ПП "П.С.В.", в свою чергу, ПП "Автоцентр" отримувало фінансову допомогу від ПП "П.С.В." та ТОВ "Сіверпромбуд" (лист ПП "Автоцентр" від 01.03.2017).

З посиланням на зазначені обставини відповідач дійшов в оскаржуваному рішенні висновку про те, що між учасниками на всіх стадіях підготовки пропозицій тендерів міг здійснюватися обмін інформацією через керівний склад позивача - ТОВ "Сіверпромбуд".

Крім того, у оскаржуваному рішенні відповідач послався на те, що позивачем та третьою особою у справі укладено дилерські договори із Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньвуглезбагачення" (із ПП "Автоцентр" - № 22 від 04.01.2016 р., із ТОВ "Сіверпромбуд" - № 24 від 18.02.2016 р.), згідно до умов яких:

- учасники є дилерами ТОВ "Волиньвуглезбагачення" на території Чернігівської області (пункти 2.3) та мають ексклюзивне право - виключне, однак не одноосібне, на продаж та просування товару компанії (вугілля марок Г, ДГ, ДГР, Г/Ж) на вказаній території;

- ТОВ "Волиньвуглезбагачення" підтверджує взаємозалежність сторін для досягнення їх спільних цілей у сфері продажу товару (пункти 3.1) та визнає , що успіх його та дилера в значній мірі залежить від конкурентоспроможності товару. а також від того, наскільки добре сторони даного договору виконують взяті на себе обов'язки (пункти 3.2);

- невиконання дилером будь-якого з наведених обов'язків наносить збиток компанії, її торговій марці, самому дилеру та іншим дилерам компанії (пункти 3.4);

- обидві сторони, приймаючи на себе обов'язки щодо співпраці, розуміють, що якщо компанія чи дилер не досягнуть задовільних об'ємів продажу та прибутків - вони постраждають, а, відповідно, кінцевий успіх кінцевий успіх однієї із сторін буде залежати від успіху іншої (пункти 3.5);

- дилер приймає на себе зобов'язання не підтримувати будь-які прямі чи опосередковані інтереси в розвитку торгівлі будь-яким товаром, що порівняний з товаром компанії, в межах території, в разі, якщо компанія в змозі забезпечити продаж відповідного товару (пункти 4.9);

- дилер зобов'язується здійснювати продаж товару клієнтам поза територією лише за письмовою згодою компанії (пункти 4.10);

- дилер зобов'язується надавати інформацію про хід роботи співробітникам компанії та не обмежувати виконання ними контрольних функцій, передбачених даним договором (пункти 4.11);

- у випадку порушення дилером даної угоди компанія залишає за собою право зменшення дилерських знижок або розторгнення договору достроково (пункти 5.11);

- протягом перших трьох місяців дії договору оплата за поставлений товар здійснюється дилером на умовах передплати (пункти 7.2).

За висновками відповідача, ТОВ "Волиньвуглезбагачення" під час тендерів мало можливість завдяки укладеним дилерським договорам визначати умови господарської діяльності обох учасників тендерів (позивача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору), а тому відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач та третя особа пов'язані відносинами контролю із ТОВ "Волиньвуглезбагачення".

Як зазначає відповідач у спірному рішенні, ПП "Автоцентр" протягом 2015 року не закупав вугілля безпосередньо у його виробника, а закупив його у ПП "П.С.В." та у ПП "Міжрайпаливо" на суму 1358284 грн. 32 коп., що, на думку відповідача, підтверджує взаємовигідні господарські відносини та інтереси позивача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПП "Міжрайпаливо" та ПП "П.С.В." щодо постачання замовникам вугілля за договорами, укладеними з ТОВ "Волиньвуглезбагачення".

Разом з тим, відповідач акцентує увагу на тому, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "П.С.В." користуються однією і тією ж самою матеріально-технічною базою за різними договорами оренди, укладеними з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, при цьому за повідомленням Талалаївської селищної ради від 02.09.2016 № 255 та довідкою Талалаївського відділу Бахмацької прокуратури від 07.09.2016 паливна база для заготівлі та постачання твердого палива не використовується протягом 5 років, приміщення площею 57,2 кв. м напівзруйноване, відсутні двері та вікна.

Щодо ПП "Автоцентр" відповідач у справі у своєму рішенні зазначив, що вказаним підприємством укладено договір відповідального зберігання (терміном дії до 01.09.2018, за яким ПП "Автоцентр" прийняв на відповідальне зберігання нежитлові будівлі, транспортні засоби та навантажувач, а також ваги для статичного зважування. Власником вказаного майна є ПП "Міжрайпаливо".

Виходячи з викладених обставин, відповідач дійшов висновку про те, що відповідачі у своїй господарській діяльності користуються майном пов'язаних (у розумінні конкурентного законодавства та законодавства щодо здійснення державних закупівель) осіб: ТОВ "Сіверпромбуд" - матеріально-технічною базою ПП "П.С.В.", а ПП "Автоцентр" - матеріально-технічною базою ПП "Міжрайпаливо".

Як на доказ спільної підготовки позивачем та третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, для участі у тендерах відповідач послався на те, що засновник ТОВ "Сіверпромбуд" ОСОБА_5. є особою, уповноваженою представляти інтереси ТОВ "Сіверпромбуд" у правовідносинах із третіми особами та має право вчиняти дії від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори; інтереси ПП "Автоцентр" уповноважені представляти засновник ОСОБА_6 та керівник Ворона О.О., при цьому обидва підприємства для участі у тендері надали довіреності (без права передоручення), схожі за змістом та текстом викладення.; є ідентичними й накази про призначення уповноваженої особи з антикорупційної програми; учасники тендерів надали однакові комплекти документів з інформацією про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (вугілля кам'яного), що також підтверджує обмін інформацією між ними для участі у тендерах:

- технічні умови: вугілля кам'яне для комунально-побутових потреб, технічні умови ТУ У 05.1-3949 7340-001:2014, затверджені директором ТОВ "Волиньвуглезбагачення" С.В. Єлінсським, чинні з 08.12.2014;

- сертифікати генетичних, технологічних та якісних характеристик, видані на продукцію ТОВ "Волиньвуглезбагачення";

- довідки щодо забезпечення заходів із захисту довкілля без зазначення назв юридичних осіб, яким видано довідки;

- довідки щодо гарантій ТОВ "Волиньвуглезбагачення постачання вугілля кам'яного учасниками тендерів;

- довідки у довільній формі про визначення вартості своїх пропозицій без урахування ПДВ, в той час як форма пропозицій, яка заповнювалася учасниками, була визначена замовниками у формі додатків до ДКТ, де вимагалося зазначити ціну пропозиції із включенням витрат, зокрема, на оплату податків;

- надані позивачем та третьою особою штатні розписи однакові за змістом та формою викладення.

З посиланням на вказані вище обставини, відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" заздалегідь планували свою узгоджену поведінку під час участі у тендерах з метою спотворення результатів торгів і створили штучну конкуренцію; при проведенні замовниками тендерів на ринку державних закупівель в межах Чернігівської області було відсутнє конкурентне середовище між ПП "Автоцентр" та ТОВ "Сіверпромбуд".

Не погодившись з вищевказаним рішенням, ТОВ Сіверпромбуд звернулось до суду за даним позовом, в якому на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просить суд визнати недійсним рішення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2017 р. №36-р/к у справі № 02-05/36-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"., посилаючись на те, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" займаються різними видами підприємницької діяльності, а тому неспроможними є викладені у рішенні доводи відповідача про те, що вказані підприємства з огляду на свій основний вид діяльності (оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом, видобування піску, гравію, глин і каоліну) не могли бути добросовісними конкурентами у тендерах із закупівлі вугілля кам'яного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" заздалегідь планували свою узгоджену поведінку під час участі у тендерах з метою спотворення результатів торгів і створили штучну конкуренцію; при проведенні замовниками тендерів на ринку державних закупівель в межах Чернігівської області було відсутнє конкурентне середовище між ПП "Автоцентр" та ТОВ "Сіверпромбуд", у процесі підготовки та участі у процедурі закупівлі учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися, у зв'язку з чим їх дії спотворили результат конкурсних торгів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вимогами ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 48, ст. 56 ч.1-3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, тощо.

Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуваним рішенням визнано що, товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" та приватне підприємство "Автоцентр" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів під час закупівель за державні кошти вугілля кам'яного, проведених у 2016 році Відділами освіти Менської (оголошення №065618 про за планову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 03.03.2016 №43 (03.03.2016), Талалаївської (оголошення №101027 про за планову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 13.04.2016 №71 (13.04.2016), Прилуцької (оголошення №115000 про за планову закупівлю, оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу бюлетень від 11.05.2016 №43 (03.03.2016) оприлюднене на веб-порталі Уповноважного органу, бюлетень від 24.05.2016 №97 (24.05.2016) районних державних адміністрацій, шляхом усунення конкуренції між учасниками тендерів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

До таких узгоджених дій, зокрема, віднесено узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів конкурсних процедур закупівлі, коли відповідні пропозиції їх учасників (не менше ніж двох) встановлюються не на основі змагання, що передбачає самостійне прийняття кожним учасником рішень щодо формування та зміни конкурсних (тендерних) пропозицій (у випадку аукціону - пропозицій щодо ціни купівлі), а узгоджено.

Узгоджені дії учасників таких конкурсних процедур, спрямовані на досягнення узгодженого між ними результату цих процедур (як, наприклад, забезпечення перемоги певному учаснику при завищеній ним ціні товару), відносяться до категорії найбільш шкідливих антиконкурентних узгоджених дій, оскільки у таких випадках вибір для замовника обмежений лише поданими конкурсними пропозиціями і змова учасників призводить до порушення права замовника на придбання товару за ціною, сформованою в умовах конкуренції.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства по захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікація відповідачем дій (бездіяльності) позивача як антиконкурентних узгоджених дій за п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" потребувала від відповідача комплексного дослідження відповідного товарного ринку, а також встановлення та зазначення у рішення фактичних обставин, що мають свідчити про схожість згаданих дій (бездіяльності), їх узгодженість, наявність у цих дій (бездіяльності) антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин для вчинення цих дій (бездіяльності).

Відповідно до п.31 ч.1 ст.1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" торги (конкурсні торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (конкурсних торгів) згідно з процедурами, встановленими цим Законом (крім процедури закупівлі в одного учасника).

Згідно з ст.30 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник відміняє торги в разі подання для участі в них менше двох пропозицій конкурсних торгів, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій;

У п. 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів.

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару тощо.

При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.

Згідно з п.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Також, згідно з п.15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

З системного аналізу вказаних вище правових норм місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що ключовими факторами, на підставі яких можливо зробити висновок про вчинення позивачем та третьою особою під час участі у тендері антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, є одночасна наявність у діях зазначених суб'єктів господарювання: узгодженості дій, саме такі дії призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, внаслідок цих дій відбулося спотворення результатів торгів.

Кваліфікуючи дії учасників торгів, як антиконкурентні узгоджені дії, відповідачем було зазначено, що ОСОБА_5. - засновник та директор ТОВ "Сіверпромбуд", отримав у четвертому кварталі 2015 року 60 000 грн. 00 коп. від ПП "Автоцентр" та 10 000 грн. 00 коп. від ПП "П.С.В.". Відповідні платіжні доручення містяться у матеріалах справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді справи є доведеним той факт, що у грудні 2015 року керівники ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" були знайомі, між вказаними сторонами вже існували господарські (ділові) відносини, що підтверджує позивач і що є одним із ознак пов'язаних осіб у розумінні ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Спілкування між керівниками/засновниками/уповноваженими особами підприємств, які є конкурентами на тендерах, дозволяло їм бути обізнаними зі змістом їх тендерних пропозицій (зокрема, з ціною), що, в свою чергу, давало їм можливість узгоджувати свої дії під час підготовки пропозицій та підготувати їх у вигляді, який би забезпечив перемогу одному з учасників.

Як зазначено у рішенні відповідача, на період проведення тендерів засновником та керівником ПП "П.С.В." був ОСОБА_9

Засновником ПП "Міжрайпаливо" є ОСОБА_6 (вказана особа є також засновником ПП "Автоцентр" та була засновником ПП "П.С.В."), керівник - Ворона О.О. (що є одночасно керівником ПП "Автоцентр").

Рішеннями Територіального відділення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2015 № 10-р/к у справі № 02-05/10-2015 та від 28.12.2015 № 36-р/к у справі № 01-05/36-2015, у визнанні недійсним яких відмовлено Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі № 927/13147/15, а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 927/181/16, визнано, що Приватне підприємство "Міжрайпаливо" та Приватне підприємство "П.С.В." вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів під час закупівель за державні кошти вугілля кам'яного у 2015 році. Вказаними рішеннями встановлено, що ПП "Міжрайпаливо" та ПП "П.С.В." є пов'язаними особами у розумінні Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про здійснення державних закупівель".

ПП "Автоцентр" надавало фінансову допомогу ПП "Міжрайпаливо", ПП "П.С.В.", в свою чергу, ПП "Автоцентр" отримувало фінансову допомогу від ПП "П.С.В." та ТОВ "Сіверпромбуд" (лист ПП "Автоцентр" від 01.03.2017 р.).

З урахуванням того, що приватне підприємство "Міжрайпаливо" та приватне підприємство "П.С.В." є пов'язаними особами у розумінні положень ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також того, що усі чотири підприємства пов'язані договірними відносинами (зокрема, щодо оренди матеріально-технічної бази) та надання фінансової допомоги, у тому числі засновнику та директору ТОВ "Сіверпромбуд" ОСОБА_5., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між учасниками на всіх стадіях підготовки пропозицій тендерів міг здійснюватися обмін інформацією через керівний склад.

Щодо факту укладення позивачем та третьою особою дилерських договорів з ТОВ "Волиньвуглезбагачення" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов наявних в матеріалах справи дилерських договорів (а.с. 90-93), учасники є дилерами ТОВ "Волиньвуглезбагачення" на території Чернігівської області; ТОВ "Волиньвуглезбагачення" підтверджує взаємозалежність сторін для досягнення їх спільних цілей у сфері продажу товару; дилер зобов'язується надавати інформацію про хід роботи співробітникам компанії та не обмежувати виконання ними контрольних функцій, передбачених даним договором.

Виходячи з вказаних умов договору, є доведеною можливість ТОВ "Волиньвуглезбагачення" визначати під час тендерів умови господарської діяльності обох учасників тендерів (позивача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору), а тому відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач та третя особа пов'язані відносинами контролю із ТОВ "Волиньвуглезбагачення".

Позивач зазначає, що умови укладених за результатами тендерів угод ним виконані у повному обсязі, вугілля поставлене замовникам.

Проте, зміст норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" не дає підстав вважати, що виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань за господарським договором (угодою) звільняє його від відповідальності за порушення вимог названого Закону(пункт 8.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами).

Кваліфікуючи дії учасників торгів, як антиконкурентні узгоджені дії, відповідачем було зазначено, що позивач та третя особа узгодили умови участі у конкурсних торгах. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що засновник ТОВ "Сіверпромбуд" ОСОБА_5. є особою, уповноваженою представляти інтереси ТОВ "Сіверпромбуд" у правовідносинах із третіми особами та має право вчиняти дії від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори; інтереси ПП "Автоцентр" уповноважені представляти засновник ОСОБА_6 та керівник Ворона О.О., при цьому обидва підприємства для участі у тендері надали довіреності (без права передоручення), схожі за змістом та текстом викладення; є ідентичними й накази про призначення уповноваженої особи з антикорупційної програми, є однаковими комплекти документів з інформацією про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (вугілля кам'яного), що також підтверджує обмін інформацією між ними для участі у тендерах.

З урахуванням вказаних вище обставин, відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Сіверпромбуд" та ПП "Автоцентр" заздалегідь планували свою узгоджену поведінку під час участі у тендерах з метою спотворення результатів торгів і створили штучну конкуренцію; при проведенні замовниками тендерів на ринку державних закупівель в межах Чернігівської області було відсутнє конкурентне середовище між ПП "Автоцентр" та ТОВ "Сіверпромбуд", у процесі підготовки та участі у процедурі закупівлі учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися, у зв'язку з чим їх дії спотворили результат конкурсних торгів.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

накладення штрафу, тощо.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що антимонопольний комітет України обґрунтовано здійснив кваліфікацію дій позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене частиною другою статті 6 та пунктом першим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а отже, відповідно до вищенаведених приписів статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", мав право прийняти рішення, в тому числі про визнання дій ТОВ Сіверпромбуд та ПП Автоцентр порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів при закупівлях за державні кошти вугілля кам'яного шляхом усунення конкуренції між учасниками тендерів та про накладення на ТОВ Сіверпромбуд штрафу у розмірі 68 000,00 грн.

При цьому, відповідно до ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як встановлено в рішенні, згідно з повідомленням Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області дохід (виручка) ТОВ Сіверпромбуд від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) за 2016 р. становить 9 865 038, грн. (а.с. 104 том1) При визначенні розміру штрафу відділенням також було враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку, зокрема, ТОВ Сіверпромбуд відділенням виявлено вперше, не визнання факту вчинення правопорушення, не сприяння розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 12 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 р. № 169-р (із змінами)), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Згідно з пунктом 32 вищенаведених Правил у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керується, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону, у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановленими у справі № 02-05/36-2016 обставинами у їх сукупності, відповідачем обґрунтовано встановлено, що ТОВ Сіверпромбуд та ПП Автоцентр вчинили правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів при закупівлях за державні кошти вугілля кам'яного шляхом усунення конкуренції між учасниками техредів.

Отже, перевіривши юридичну оцінку наведених у рішенні АМК обставин та повноту їх встановлення, суд першої інстанції дійшов правовірного висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 р. № 169-р (із змінами)), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 02-05/36-2016, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 02-05/36-2016, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Як визначено частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення повністю.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене .

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 року у справі № 927/832/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 року у справі № 927/832/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 року у справі № 927/832/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/832/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.01.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко