Постанова

від 25.01.2018 по справі 400/1139/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 400/1139/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О. М.

№ провадження 22-ц/781/306/18 Доповідач Єгорова> С.> М.>

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3,на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до ОСОБА_4, приватного підприємства Дружба , про визнання недійсним договору оренди землі та застосування його недійсності,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3,звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, приватного підприємства Дружба (надалі по тексту ПП Дружба ), про визнання недійсним договору оренди землі та застосування його недійсності.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 17.11.2010 року, позивач має у приватній власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,7309 га., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за межами населенного пункту на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області. З метою передачі належної їй земельної ділянки в оренду приватному підприємству Дружба 09 квітня 2012 року ОСОБА_3 видала нотаріально посвідчену довіреність № 655 строком дії на 49 років, якою уповноважила ОСОБА_4, укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди та проводити реєстрацію цих договорів щодо вказаної земельної ділянки, а також в подальшому отримувати оренду плату згідно договорів оренди, для чого ОСОБА_4 надано право подавати від її імені заяви, розписуватись за неї та виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. 28 липня 2017 року за заявою ОСОБА_3 дію довіреності, посвідченої 09.04.2012 року, за номером у реєстрі нотаріальних дій 655, припинено.

У серпні 2017 року позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області з заявою про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, для отримання відомостей про зареєстроване право власності та право оренди, щодо своєї земельної ділянки.

Після отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вона з'ясувала, що 24.03.2015 року в спеціальному розділі зареєстровано право оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 7,7309 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту, Петрівська селищна рада, Петрівського району, Кіровоградської області, в графі підстава виникнення іншого речового права зазначено: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 16.03.2015 року, видавник - приватне підприємство Дружба .

Вважає, що ОСОБА_4 в порушення їхньої усної домовленості неналежним чином використав надане йому доручення і лише 16 березня 2015 року, після спливу трьох років з моменту видачі довіреності, уклав з відповідачем - приватним підприємством Дружба оспорюваний договір оренди землі не від імені ОСОБА_3, а від імені ОСОБА_4, без повідомлення її про укладення договору оренди земл та визначені ним умови, без надання їй для ознайомлення примірника договору оренди землі.

В даному договорі визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,7309 га, в тому числі ріллі 7,7309 га, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнта індексації.

Відповідно до Детальної інформації про юридичну особу від 12.09.2017 року приватне підприємство Дружба , ідентифікаційний код юридичної особи 03758163, місцезнаходження Кіровоградська область, Петрівський район смт. Петрове, вул. Садова, буд. № 2, зазначено, що особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є ОСОБА_5 - підписант, на момент укладення договору, та ОСОБА_4 - керівник з 25.09.2015 року (без обмежень).

На момент підписання договору керівником приватного підприємства Дружба був ОСОБА_5, батько ОСОБА_4, що може свідчити про наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди, а саме встановлення мінімального розміру орендної плати та інших вимог договору оренди землі від 16.03.2015 року без попереднього узгодження зі ОСОБА_3

Також, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів протягом 2015-2017 років, з моменту укладення договору оренди землі від 16.03.2015 року, № б/н, ОСОБА_3 не отримувала орендну плату визначену договором за вказану земельну ділянку.

Тому позивач просила визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 16 березня 2015 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 7,7309 гектарів, з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством Дружба , зареєстрований Державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 24 березня 2015 року за номером запису про інше речове право: 9246910. Скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, загальною площею 7,7309 гектарів, з кадастровим номером НОМЕР_1, зареєстрованого Державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 24 березня 2015 року за номером запису про інше речове право: 9246910.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3,ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Скаржник вважає, що, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_4 не вказав в інтересах якої особи і на підставі якого документа здійснюється представництво, не долучив довіреність, що могло призвести до негативних наслідків для позивача. Суд не дослідив позицію п. 9 договору оренди землі, де передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки за рік та виплачена орендодавцю у грошовій формі в повному обсязі за 49 років наперед. За підрахунками позивача ця сума повинна складати 318237,36 грн., а позивачу було сплачено 50000 грн. Позивач звертає увагу, що суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо застосування ст. 232 ЦК України для визнання правочину недійсним.

ПП Дружба подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлен відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ (а.с.111-113).

Від ОСОБА_4 та ПП Дружба надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ) передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі позивач висловила, коли видала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 в тому числі укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди належної їй земельної ділянки. Саме наявність волевиявлення на укладення договору оренди землі з ПП Дружба вона також підтвердила в позовній заяві, але зазначила в судовому засіданні, що строком на сім років. На час укладення спірного договору її волевиявлення було висловлене на укладення договору строком 49 років, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю, яка видана на 49 років і діяла на той час.

Спірний договір діє з 16 березня 2015 року протягом цього часу сторони виконували і в даний час виконують істотні умови договору, отже, укладення договору оренди відповідало внутрішній волі позивача, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 17 листопада 2010 року, ОСОБА_3 в порядку спадкування згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2009 року № 1844 стала власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,7309 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району, Кіровоградської області, за межами населенного пункту (а.с. 9,11).

Спірна земельна ділянка раніше перебувала в оренді на підставі укладеного 18 вересня 2004 року між ОСОБА_6 (спадкодавцем, правонаступником якої є ОСОБА_3.) та ПП Дружба в особі голови ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки, загальною площею 7,73 га, в тому числі ріллі, строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки (а.с.50-52).

Як зазначила позивач в своїй позовній заяві, з метою передачі належної їй земельної ділянки в оренду приватному підприємству Дружба , вона 09 квітня 2012 року видала нотаріально посвідчену довіреність № 655, строком дії на 49 років, якою уповноважила ОСОБА_4, укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди та проводити реєстрацію цих договорів щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки, а також в подальшому отримувати оренду плату згідно договорів оренди. Для чого надано ОСОБА_4 право подавати від її імені заяви, розписуватись за неї та виконувати всі інші дії пов'язані з цією довіреністю (а.с.22).

28 липня 2017 року за заявою ОСОБА_3 дію довіреності, посвідченої 09.04.2012 року, за номером у реєстрі нотаріальних дій 655, припинено (а.с.23).

Згідно копії видаткового касового ордера від 12.04.2012 року ОСОБА_3 отримала від ПП Дружба кошти в сумі 50000 грн., підстава: орендна плата за землю, що посвідчено її особистим підписом (а.с.53).

ОСОБА_4, використовуючи надані ОСОБА_3 повноваження на укладання договору оренди землі, 16 березня 2015 року уклав договір оренди спірної земельної ділянки як уповноважена нею особа, з ПП Дружба в особі голови ОСОБА_5, строком на 49 років, орендна плата встановлена у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки за рік та виплачена орендодавцю у грошовій формі в повному обсязі за 49 років наперед, на підставі якого 24 березня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Петрівського РУЮ Кіровоградської області ОСОБА_7 зареєстроване право оренди земельної ділянки за орендаремПП Дружба (а.с.54-55, 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони у справі дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: - об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); - строк дії договору оренди; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; - умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; - умови збереження стану об'єкта оренди; - умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; - визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; - відповідальність сторін; - умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.19 Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України, на яку посилається позивач, необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому, не має значення чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не доведено, що договір оренди земельної ділянки вчинено у результаті зловмисної домовленості представника з іншою особою, а також наявність збитків та причинний зв'язок між такою домовленістю та збитками.

Суд дійшов правильного висновку, що укладення оспорюваного договору оренди землі від 16 березня 2015 року строком на 49 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки за рік з урахуванням коефіціентів індексації повністю відповідає вимогам закону.

Як вбачається з доручення, яке діяло на час укладення оспорюваного договору оренди землі, вказане доручення видано строком на 49 років, тобто воля позивача була направлена на укладення договору оренди на такий строк.

ОСОБА_3 сама зазначила в своєму позові, що мета виданої нею довіреності на ім'я ОСОБА_4 - вчинити певні дії задля передачі належної їй земельної ділянки в оренду приватному підприємству Дружба , що спростовує наявність зазначеного позивачем усного зговору між сторонами договору на отримання власної або обопільної вигоди, а саме: встановлення мінімального розміру орендної плати.

Як вбачається з уточненого розрахунку орендної плати (а.с.56), то орендна плата на даний час значно підвищилася, що не погіршує становище позивача.

Відповідно до повідомлення (а.с.57), яке позивач отримала особисто, що не заперечувала, їй запропоновано отримати частину орендної плати за 2017 рік та в подальшому отримувати самостійно орендну плату.

Суд першої інстанції, встановивши належним чином фактичні обставини справи та дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки істотно порушує її права, укладений всупереч її інтересам, а також внаслідок зловмисної домовленості її представника та відповідача, на вкрай невигідних для неї умовах.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення 24 грудня 2014 року строку дії поперднього договору оренди спірної земельної ділянки, представник ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4, який не проживав однією сім'єю з керівником ПП Дружба ОСОБА_5 і не займав на той час жодної з посад в ПП Дружба , використовуючи надані йому повноваження, 16 березня 2015 року уклав договір оренди належної позивачці земельної ділянки як уповноважена нею особа, з ПП Дружба в особі тодішнього керівника підприємства ОСОБА_5, 24 березня 2015 року було проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 12).

Тому безпідставним є твердження, викладене в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 попередньо усно домовилися про укладення нового договору оренди земельної ділянки саме у 2012 році, позаяк в довіреності відсутні такі застереження.

Судом встановлено, що довіреність видана 09 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 на час укладання оспорюваного договору - 16 березня 2015 року була дійсна та не втратила законної сили. Припинення дії довіреності відбулося вже після укладення оспорюваного правочину, в 2017 році (а.с.23).

Звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків недійсності правочину, ОСОБА_3 як на підставу заявлених позовних вимог посилалась на ст. 232 ЦК України.

Позивачем та її представником не було надано суду жодних доказів у розумінні ст. 58 ЦПК України ( 2004 року) на підтвердження того, що оспорюваний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другої стороною.

Зазначена позивачем обставина, що існувала зловмисна домовленість, тобто ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від орендодавця ОСОБА_3, під час укладання спірного договору, вчиняв навмисні дії, усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для довірителя наслідків та бажав (або свідомо допускав) їх настання, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Із змісту довіреності на укладення спірного договору вбачається, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 уповноважений укладати за ціну і на умовах на власний розсуд договір оренди, а також в подальшому отримувати орендну плату (а.с.22).

При цьому, позивач не позбавлена можливості у встановленому законом порядку, зокрема на підставі положень ст. 1006 ЦК України звернутись до суду з відповідними вимогами для вирішення спору щодо отриманих повіреним коштів за правочином.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у зв'язку із чим оскаржене судове рішення відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не були порушені норми матеріального й процесуального права, наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому,відповідно до вимог ст. 375ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене судом рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3,залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 29 січня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний