Постанова

від 29.01.2018 по справі 484/1306/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/1306/17 29.01.2018

Справа №484/1306/17 Головуючий першої інстанції Фортуна Т.Ю.

Провадження №22-ц/784/82/18 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 23

Постанова

Іменем України

29 січня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року, ухваленого головуючим суддею Фортуною Т.Ю., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Нектар про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку в належному агротехнічному стані,

УСТАНОВИЛА :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Нектар (далі - ФГ Нектар ) про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку в належному агротехнічному стані.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія НОМЕР_1, виданого 22 липня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №105, належить земельна ділянка площею 7.79 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Первомайської районної ради.

02 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ФГ Нектар укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач надала, а орендар прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку. Строк дії договору становив 7 років.

Відповідно до п.1 розділу Орендна плата договору орендар зобов'язався сплачувати щороку орендну плату у формі та розмірі: 2 465 грн., в грошовій формі або сільськогосподарською продукцією по вартості на день розрахунків з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

Посилаючись на викладені обставини, а також та на те, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконує належним чином, жодних платежів по орендній платі за 2013-2016 роки не сплатив, позивач просила розірвати договір оренди землі від 02 серпня 2010 року, що укладений між нею та ФГ Нектар , зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі по Первомайській районній раді за реєстровим №482548004000579, та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку за відповідним актом у придатному для використання агротехнічному стані.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів систематичність несплати орендної плати відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області з таким висновком погоджується, з огляду на наступне.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14,18,20 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є суттєвими умовами договору оренди землі.

Статтями 24,25 Закону України передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За змістом ст.32 Закону України та умов договору оренди (п.3 Розділу Зміна умов договору і припинення його дії ) договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24,25 Закону України та умовами договору, зокрема, й щодо несплати орендної плати.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Правова позиція щодо розірвання договору оренди у разі систематичної несплати орендної плати викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія НОМЕР_1, виданого 22 липня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №105, належить земельна ділянка площею 7.79 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Первомайської районної ради (а.с.9).

02 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ФГ Нектар у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Первомайській районній раді 29 грудня 2011 року за реєстровим №482548004000579, за умовами якого позивач надала, а орендар прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку. Строк дії договору становив 7 років (а.с.11-12).

Відповідно до п.1 Розділу Орендна плата договору орендар зобов'язався сплачувати щороку орендну плату у формі та розмірі: 2 465 грн. в грошовій формі або сільськогосподарською продукцією по вартості на день розрахунків.

Відповідно до п.п.3,4 Розділу Зміна умов договору і припинення його дії дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно довідки про нарахування та виплату орендної плати за землю ФГ Нектар ОСОБА_2 у період з 2013 року по 2016 рік нараховано та виплачено наступні кошти: за 2013 рік нараховано 4 350 грн., утримано та перераховано податку 652 грн. 50 коп., всього отримано 5 700 грн., за 2014 рік нараховано 4 350 грн., утримано та перераховано податку 652 грн. 50 коп., всього отримано 5 500 грн.; за 2015 рік нараховано 5 450 грн., утримано та перераховано податку 560 грн. 05 коп., всього отримано 8 700 грн.; за 2016 рік нараховано 5 450 грн. Всього одержано за вказаний період 19 900 грн. (а.с.36).

За видатковими касовими ордерами ФГ Нектар ОСОБА_2 отримала орендну плату в наступних розмірах: 11 жовтня 2013 року - 2 000 грн.; 06 листопада 2013 року - 1 350 грн.; 19 вересня 2014 року. - 1 500 грн., 04 вересня 2014 року - 3 000 грн., 09 вересня 2015 року - 3 000 грн. (а.с.37-38,40-42).

При цьому, справжність підпису орендодавця ОСОБА_2, у видаткових касових ордерах про отримання грошей, позивачем не спростована.

Крім того, довіреністю від 09 грудня 2014 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 на отримання орендної плати за земельний пай строком на 2015 - 2017 роки (а.с.35).

За видатковими касовими ордерами ОСОБА_4 отримала орендну плату в таких розмірах: 17 вересня 2014 року - 1 000 грн.; 17 грудня 2015 року - 2 700 грн., 19 жовтня 2015 року -3 000 грн. (а.с.39,43-44).

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач, як на підставу розірвання договору оренди, посилалася на порушення відповідачем умов договору, що виразилося в систематичній несплаті орендної плати.

Проаналізувавши наведені обставини та дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність позивачем названих вище обставин, як це передбачено положенням ст.81 ЦПК України, які свідчать про систематичну несплату відповідачем орендної плати.

До того ж, позивач жодних претензій щодо несплати орендної плати за вказаний період, відповідачу не пред'являла та не скористалася своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (умови договору та ст.24 Закону України Про оренду землі ), а також жодних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2013 року по 2016 рік позивач не заявляла (протилежного не встановлено).

За такого, з наведеної підстави договір оренди землі не міг бути розірваним.

При цьому, посилання представника позивача на довідку Муніципального відділу МВС РФ Кіровський №33/б/н від 02 серпня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перебувала на міграційному обліку з 22 грудня 2014 року по 12 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1; з 12 квітня 2017 року по 08 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2, як на доказ неможливості отримання позивачем особисто орендної плати колегія судів не приймає до уваги, оскільки вказана довідка не свідчить про факт відсутності позивача за межами країни протягом спірного періоду.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки районним судом встановлено, що жодних доказів на підтвердження несплати орендної плати, позивач не надала, хоча за приписами ст.81 ЦПК України це є її обов'язком.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 30 січня 2018 року