Рішення

від 17.01.2018 по справі 804/3365/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Справа № 804/3365/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ількова В.В., за участі секретаря: судового засідання:Загородній О.В., представників позивача: представників відповідача: Клименка А.А., Варнавської А.В., Шахновського М.В., Довгаль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТ ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 84, код ЄДРПОУ 36095500) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТ ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 84, код ЄДРПОУ 36095500) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856), у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000321400 від 01.03.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000331400 від 01.03.2017 року.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2017 року за № 0000321400 та за № 0000331400, прийняті на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №459/0436-14-04/36095500 від 09.02.2017 року є такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач діяв з порушенням вимог Конституції України та Податкового кодексу України, дії з проведення перевірки є неправомірними, у зв'язку із чим повідомлення-рішення від 01.03.2017р. за №0000321400 та за № 0000331400, підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року відкрито провадження про справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надали до суду письмові заперечення, в яких зазначили, що за результатами проведеної перевірки товариства складено акт №459/0436-14-04/36095500 від 09.02.2017 року за висновками, якого встановлено порушення п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року № 15-93, порушення термінів розрахунків передбачених ст. 1 Закону України, із змінами та доповненнями, від 23.09.1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв у межах норм чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.01.2017 року за №310 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ АВІСТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 36095500), згідно до п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АВІСТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 36095500), з питань дотримання підприємством вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів № 060401 від 06.04.2015 року за період з 06.04.2015 року по 23.01.2017 року, №1-04/2015ЕСО від 28.04.2015 року за період з 28.04.2015 року по 23.01.2017 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються, як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2017 року №459/0436-14-04/36095500.

У ході перевірки, як зазначив відповідач у акті від 09.02.2017 року №459/0436-14-04/36095500, встановлено такі порушення:

- п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , в результаті чого ТОВ АВІСТ ПЛЮС нараховані штрафні санкції, за порушення валютного законодавства;

- порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями), при виконанні імпортного контракту від 28.04.2015 року № 1-04/2015ЕСО та від 06.04.2015 року №060401 укладених між ТОВ АВІСТ ПЛЮС та MIDWEST CAPITAL LTD.

Також перевіркою встановлено неповернення валютної виручки понад встановлені

законодавством терміни розрахунків. По контрактам від 06.04.2015 року №060401 та від 28.04ю2015 року № 1-04/2015ЕСО за межами митної території знаходяться валютні цінності з порушенням встановлених законодавством термінів.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2017 року за № 0000321400, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6330541,32 гривень та від 01.03.2017 року за №0000331400, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1000,00 гривень.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими в порушенням вимог чинного законодавства України, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Згідно ст.1 Закону України від 23.09.94 №185/94-ВР (із змінами та доповненнями) Про здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

У зв'язку з набранням з 17 листопада 2012 року чинності Закону України від 6 листопада 2012 року №5480-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок (далі - Закон №5480) внесено зміни до Закону №185 відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону №185.

Згідно п.1 постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 04.12.2015 р. №863 та від 03.03.2016 р. №140 установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як було встановлено судом, 06.04.2015 року між ТОВ АВІСТ ПЛЮС (Продавець) та MIDWEST CAPITAL LTD (Покупець) було укладено контракт №060401.

Згідно з умовами контракту, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, який зазначено у Додатках до контракту. Загальна вартість контракту 1000000 доларів США.

У ході перевірки дотримання вимог Закону України від 23.09.1994 року №185/94ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 060401 від 06.04.2015 року встановлено дебіторську заборгованість за відвантажений товар нерезиденту MIDWEST CAPITAL LTD , станом на 23.01.2016 року, у розмірі 712251,54 гривень.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного порушені граничні терміни розрахунків по вантажно-митним деклараціям, а саме:

- ВМД № 303016 від 10.04.2015 року на суму 300590,50 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 09.07.2015 року;

- ВМД № 303191 від 17.04.2015 року на суму 191885,04 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 16.07.2015 року;

- ВМД № 303354 від 22.04.2015 року на суму 219776,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 21.07.2015 року.

Також, 28.04.2015 року між ТОВ АВІСТ ПЛЮС (Продавець) та MIDWEST CAPITAL LTD (Покупець) було укладено контракт № 1-04/201ЕСО.

Згідно з умовами контракту, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, який зазначено у Додатках до контракту. Загальна вартість контракту 1000000 доларів США.

Уході перевірки дотримання вимог Закону України від 23.09.1994 року №185/94ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 01-04/2015ЕСО від 28.04.2015 року встановлено дебіторську заборгованість за відвантажений товар нерезиденту MIDWEST CAPITAL LTD , станом на 23.01.2016 року, у розмірі 6737698,50 гривень.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного порушені граничні терміни розрахунків по вантажно-митним деклараціям, а саме:

- ВМД № 305812 від 08.07.2015 року на суму 402877,20 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 06.10.2015 року;

- ВМД № 305941 від 12.07.2015 року на суму 1213111,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 10.10.2015 року;

- ВМД № 005335 від 18.08.2015 року на суму 1044208,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 16.11.2015 року;

- ВМД № 307951 від 04.09.2015 року на суму 836088,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 03.12.2015 року;

- ВМД № 308409 від 18.09.2015 року на суму 389488,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 17.12.2015 року;

- ВМД № 310618 від 06.11.2015 року на суму 562443,20 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 04.02.2016 року;

- ВМД № 301315 від 09.02.2016 року на суму 828722,40 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 09.05.2016 року;

- ВМД № 301853 від 19.02.2016 року на суму 325943,20 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 19.05.2016 року;

- ВМД № 305284 від 11.05.2016 року на суму 519886,40 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 08.09.2016 року;

- ВМД № 307540 від 02.07.2016 року на суму 214003,10 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 30.10.2016 року;

- ВМД № 310627 від 13.09.2016 року на суму 400928,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 11.01.2017 року;

- ВМД № 3133653 від 18.11.2016 року на суму 343217,60 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 18.03.2017 року;

- ВМД № 314317 від 05.12.2016 року на суму 356875,20 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 04.04.2017 року;

- ВМД № 314539 від 09.12.2016 року на суму 118976,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 08.04.2017 року;

- ВМД № 315343 від 29.12.2016 року на суму 792378,40 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 28.04.2017 року;

- ВМД № 315365 від 29.12.2016 року на суму 380820,00 гривень. Граничний термін надходження валютної виручки (повернення товару) - 28.04.2017 року.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України ( частина четверта ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону Про зовнішньоекономічну діяльність принцип верховенства закону, як принцип зовнішньоекономічної діяльності, полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм слідує висновок, що законодавець, визнаючи за суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності свободу у визначенні цивільного зобов'язання, включаючи, зокрема ціну товару в зобов'язанні поставки, строки здійснення поставки та розрахунку за товар, встановлює контроль за виконанням зобов'язання з метою недопущення невиправдано тривалого дисбалансу в активах резидентів, які експортували товар за межі митного кордону України на умовах відстрочення платежу. При цьому розмір валютної виручки, щодо надходження якої встановлений такий контроль, визначається зовнішньоекономічним контрактом. Виключення з цього можуть бути встановлені законами України.

Так, строки, зазначені у статті 2 Закону № 185/94-ВР, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Міністерством економіки України наказом від 18.01.2008 року №15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.02.2008 року за №115/14806, затверджено Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - Положення про порядок видачі висновків).

Зазначене Положення визначає порядок розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови у його видачі.

Згідно пункту 7 Порядку продовження строків розрахунків Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Вказане свідчить про те, що до виключної компетенції Мінекономрозвитку належить право надавати висновок про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами або відмовити надати такий висновок за наявності визначених для цього законом підстав.

Позивач не скористався правом на звернення до Мінекономрозвитку для отримання висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, про зазначене у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

При цьому, ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення

товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 р. №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 01.12.2014 р. до 03.03.2015 р. включно.

Національний Банк України Постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015 р. №160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" встановив пунктом 1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 04.03.2015 р. до 03.06.2015 р. включно.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 04.06.2015 р. до 03.09.2015 р. включно.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 р. №581 "Про Врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказаної постанова діяла у період з 04.09.2015 р. до 04.12.2015 р. включно.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 р. №863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 05.12.2015 р., установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 05.12.2015 р. до 04.03.2016 року.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року № 140 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 05.03.2016 року до 08.06.2016 року.

З огляду на зазначене, та у відповідності до ст. 4 Закону України (із змінами та доповненнями) від 23.09.1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення ТОВ АВІСТ ПЛЮС строків, передбачених ст.1,2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті.

Згідно ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно преамбули Декрету КМ України Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрету), встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У відповідності до ст. 7 Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Статтею 17 Указу № 41/98 визначено, що розрахунки у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами України, в порядку передбаченому для розрахунків в іноземній валюті Закон № 185.

Отже, норми ст..4 Закону № 185 щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД розповсюджується і на розрахунки між резидентами і нерезидентами у грошовій одиниці України - гривні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що визначений відповідачем розмір пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідає фактичним обставинам справи, нормам спеціального законодавства; відповідач довів, що позивач порушив граничний строк завершення розрахунку за імпортною операцією.

Отже, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилання позивача на порушення контролюючим органом під час нарахування пені та як наслідок податкове повідомлення-рішення від 01.03.2017 року за №0000321400 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.03.2017 року № 0000331400, слід зазначити про таке.

На підставі винесеного податкового повідомлення-рішення від 01.03.2017 року №0000331400 встановлено порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зі змінами та доповненнями, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зі змінами та доповненнями, п. 2.7 ст. 2 Постанови НБУ від 08.02.2000 №49 "Про затвердження Положення про валютний контроль".

Станом на 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року 01.01.2017 року ТОВ АВІСТ ПЛЮС декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України до контролюючого органу не подано, у зв'язку із чим, позивачем допущено порушення в частині порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

У відповідності з п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93 (надалі - Декрет № 15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке знаходиться за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Національному банку України. Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207 Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 р.за № 18/1043 яким затверджена за погодженням з НБУ, Мінстатом та МЗЕЗ торгом України форма Декларації, також встановлено, що обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється СПД щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. №207 Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Позивачем не надано та судом не встановлено доказів на спростування висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зі змінами та доповненнями в частині порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року 01.01.2017 року.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2017 року за № 0000331400.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивачем в судовому порядку не було доведено протиправності та незаконності податкових повідомлень-рішень від 01.03.2017 року за №0000321400 та за №0000331400 винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВІСТ ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2017 року за №0000321400 та за №0000331400, задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АВІСТ ПЛЮС (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 84, код ЄДРПОУ 36095500) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22.01.2018 року.

Суддя В.В Ільков