Рішення

від 29.01.2018 по справі 817/1908/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2018 року м. Рівне №817/1908/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Птюшинська І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Максимчук В.П.,

третьої особи: представник ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ферменського господарства "Ровіна" до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної у листі від 22.09.2017 №Л-46774/0-6859/0/6-17; зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2 та передати її у власність ОСОБА_4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановленому законом порядку виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Проте, після надходження проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні. Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено норми статті 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою не було.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, де зазначив, що відмова у затвердженні проекту землеустрою обумовлена відсутністю на те законних підстав. Так, відповідач вказує, що згідно поданих на затвердження документів, земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами Фермерського господарства Ровіна , перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 відповідно до державного акту серії НОМЕР_3, тому не належить до земель фермерського господарства, що використовуються саме таким фермерським господарством.

27.12.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство Ровіна .

27.12.2017 судом оголошено перерву для надання додаткових доказів, що стосуються права постійного користування земельною ділянкою третьою особою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві.

Законний представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, в судовому засіданні підтримав пояснення позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд виходить з такого.

25.08.2016 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену Фермерського господарства Ровіна із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_3 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії НОМЕР_3 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146.

За результатами розгляду даної заяви, відповідачем прийнятий наказ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.09.2016 №17-4008/16-16-СГ, яким ОСОБА_4 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ВЧ розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_2.

В подальшому проект землеустрою скерований на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання позивача про його затвердження, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017 №Л-4674/0-6859/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання. Вказана відповідь обґрунтована тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_5 (державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16) з одночасним посиланням на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України.

Так, право власності на землю гарантується Конституцією України (ч.2 ст.14). Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В силу вимог ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.11.2016 №24/82-16, проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру в Острозькому районі.

Відповідно до ч.9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 1 ст. 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч.2 ст. 31 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Як слідує із рішення-відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою, останній, посилається на норми статей 31, 32 ЗК України та вказує, що земельна ділянка прощею 45га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна , не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не може бути передана у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 ЗК України.

Вказані доводи відповідача є неприйнятними з огляду на те, що вказані норми статей 31 та 32 ЗК України є самостійними та встановлюють різні правові позиції.

Так, стаття 31 ЗК України визначає із яких земельних ділянок можуть складатися землі фермерського господарства, в той час як ст. 32 ЗК України визначає приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств, зокрема, право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування (ч.1 вказаної статті).

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, має намір скористатися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 ЗК України є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.134).

Відповідач вказує, що оскільки така земельна ділянка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3, то вона не може вважатися земельною ділянкою, що використовується саме фермерським господарством на умовах оренди, а відтак і не підлягає поділу між членами фермерського господарства.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що в матеріалах справи міститься Рішення Острозької районної ради від 23.05.2001 №146 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для створення селянського /фермерського/ господарства , яким затверджений проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського /фермерського/ господарства громадянину ОСОБА_3 на площу 45га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради.

Відповідно до статті 5 Закону Верховної Ради України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який являється керівником ФГ Ровіна подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на постійне користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство Надія .

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку №643 від 13.12.2017 про те, що ФГ Ровіна - попередня назва Надія , зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася з погодженням сільської ради засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для створення цього господарства.

Таким чином, земельна ділянка площею 45га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством.

Таким чином, посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_3, який являється і засновникам і керівником ФГ Ровіна , надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену цього господарства ОСОБА_4.

Окрім того, в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2016 на її заяву від 15.12.2016, з якої вбачається присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер - НОМЕР_2.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу вимог ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з ч.3 ст. 245 КАС України. При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Більше того, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, суд зважає також й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи, державам-членам Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту , ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54), Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, держава має надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією, тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним .

Аналіз національної системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод викладений також Європейським судом у рішеннях: Гурепка проти України від 06.09.2005р., №61406/00, п.59; Кудла проти Польщі від 26.10.2000р.; Гарнага проти України від 16.08.2013 №20390/07 п.29.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб правового захисту - це всього лише обраний позивачем спосіб захисту, який останній вважає найефективнішим.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, які полягають у відмові затвердити проект землеустрою позивача, то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, в зав'язку з чим позовні вимоги належить до задоволення повністю.

Судові витрати відшкодовуються позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_4 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної в листі №Л-4674/0-6859/0/6-17 від 22.09.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) судовий збір в розмірі 640грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 30 січня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.