Постанова

від 12.06.2018 по справі 817/1908/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1908/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представників сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "29" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа Фермерське господарство "Ровіна" про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту - 30.01.2018р. не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної в листі №Л-4674/0-6859/0/6-17 від 22.09.2017. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,0020га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0067. Стягнуто на користь позивача ОСОБА_2 (35341, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Вельбівно, вул. Гора, 41, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) судовий збір в розмірі 640грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в матеріалах судової справи міститься копія державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як фізичної особи. Зазначає, що оскільки земельна ділянка площею 45,0000 га, не перебуває у власності позивача, таким чином, дана земельна ділянка не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак, і не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі ст.31 Земельного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018р. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що земельна ділянка, яка була передана для постійного користування фермерському господарству була оформлена на голову Фермерського господарства гр.ОСОБА_3 як того вимагали норми ст.ст.2,5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство". Зазначає, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що п.6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням ч.4 ст.13, ч.2 ст.14, ч.3 ст22, ч.1 ст.24, ч.1,2,4 ст.41 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу Фермерське господарство "Ровіна" просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018р. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що подаючи заяву на отримання дозволу на виготовлення проекту та його затвердження позивач писав згідно вимог ст.ст.118,121 Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та отримував дозвіл на підставі ст.ст. 15-1,116,118,122 відповідачем в своїй відмові не було вказано на порушення будь-якої із цих статей, що також підтверджує необґрунтованість та невмотивованість відмови.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

25.08.2016р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену Фермерського господарства Ровіна із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_3 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146.

За результатами розгляду даної заяви, відповідачем прийнятий наказ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.09.2016 №17-4008/16-16-СГ, яким ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови Фермерського господарства Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ВЧ розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ Ровіна громадянина ОСОБА_3, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5624286900:03:002:0067.

В подальшому проект землеустрою скерований на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання позивача про його затвердження, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017 №Л-4674/0-6859/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання. Вказана відповідь обґрунтована тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_4 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16) з одночасним посиланням на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.11.2016 №24/82-16, проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру в Острозькому районі.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з ч.1 ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною 2 статті 31 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У відповідності до ч.1 ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Як слідує із рішення-відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою, останній, посилається на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України та вказує, що земельна ділянка прощею 45га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ Ровіна , не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не може бути передана у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Вказані доводи відповідача є неприйнятними з огляду на те, що вказані норми статей 31 та 32 Земельного кодексу України є самостійними та встановлюють різні правові позиції.

Так, стаття 31 Земельного кодексу України визначає із яких земельних ділянок можуть складатися землі фермерського господарства, в той час як ст.32 Земельного кодексу України визначає приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств, зокрема, право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування (ч.1 вказаної статті).

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, має намір скористатися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 Земельного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.134).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Рішення Острозької районної ради від 23.05.2001 №146 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для створення селянського /фермерського/ господарства , яким затверджений проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського /фермерського/ господарства громадянину ОСОБА_3 на площу 45га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради.

Статтею 5 Закону Верховної ОСОБА_5 України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991, передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною ОСОБА_5 народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна ОСОБА_5 замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні ОСОБА_5 народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який являється керівником ФГ Ровіна подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_3 на постійне користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство Надія .

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у ОСОБА_5 народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної ОСОБА_5 народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку №643 від 13.12.2017 про те, що ФГ Ровіна - попередня назва Надія , зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001; свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася з погодженням сільської ради засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для створення цього господарства.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 45га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством, тому посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_3, який являється і засновникам і керівником ФГ Ровіна , надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену цього господарства ОСОБА_2.

Окрім того, в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2016р. на її заяву від 15.12.2016р., з якої вбачається присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці прощею 4,0020 га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер - 5624286900:03:002:0067.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити проект землеустрою, то суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу вимог ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з ч.3 ст. 245 КАС України. При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Більше того, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_5 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, суд зважає також й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів ОСОБА_5 Європи, державам-членам Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту , ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54), Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, держава має надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією, тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним .

Аналіз національної системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод викладений також Європейським судом у рішеннях: Гурепка проти України від 06.09.2005р., №61406/00, п.59; Кудла проти Польщі від 26.10.2000р.; Гарнага проти України від 16.08.2013 №20390/07 п.29.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, "ефективний спосіб правового захисту" - це всього лише обраний позивачем спосіб захисту, який останній вважає найефективнішим.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "29" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "13" червня 2018 р.