Рішення

від 18.01.2018 по справі 905/1729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.2018 Справа №905/1729/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Кротінової О.В., суддів: Матюхіна В.І., Чорненької І.К.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 37510118,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 255048,35 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Криворучко В.Ж. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.2017р. по 25.10.2017р., з 12:45 год. 07.11.2017р. по 15:10 год. 07.11.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом №б/н від 12.04.2016р. до Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 255048,35 грн., посилаючись на приписи статей 174, 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, з підстав невиконання відповідачем умов пункту 3.1.2 укладеного між сторонами договору оренди №3/12 від 31.12.2011р. щодо оплати витрат, пов'язаних із заправкою паливно - мастильними матеріалами, ремонту, технічному обслуговуванню, придбанню запасних частин до орендованих транспортних засобів.

02.08.2016р. господарським судом Донецької області винесено рішення по справі №905/1729/16 (повний текст складено та підписано 08.08.2016р.), яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 255048,35 грн., задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 247089,81 грн., а також судовий збір у розмірі 3706,35 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. по справі №905/1729/16 вказаний судовий акт залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. у справі №905/1729/16 та рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатом розподілу автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області для розгляду справи №905/1729/16 визначено суддю Кротінову О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2017р.).

Ухвалою суду від 30.08.2017р. прийнято справу №905/1729/16 до свого провадження та призначено судове засідання.

26.09.2017р. відповідачем представлено суду відзив №б/н від 20.09.2017р., за змістом якого вказано, що дію договору оренди №3/12 не було продовжено, а додаткову угоду №1 від 31.12.2014р. не було укладено, оскільки відповідачем її не було підписано; зазначено, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. по справі №905/1084/17 встановлено, що договір оренди №3/12 від 31.12.2011р. не є укладеним; просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.10.2017р. відповідачем надано додаткові пояснення №б/н від 20.10.2017р., у яких вказано, що договір оренди №3/12 від 31.12.2011р. не було продовжено, термін його дії закінчився 01.01.2015р.; зауважено, що відповідачем було направлено претензію позивачу щодо заперечення пролонгації договору оренди та щодо повернення об'єкту оренди; зазначено, що позивачем не надано суду оригінал додаткової угоди №1 від 31.12.2014р. до договору оренди №3/12 від 31.12.2011р., за наявності якої можливо було б встановити факт дійсності даної угоди, зокрема справжність підписів.

З метою об'єктивного, всебічного розгляду обставин справи призначено судову колегію для її розгляду у складі: головуючий суддя Кротінова О.В., судді Матюхін В.І. та Чорненька І.К. (розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/1230 від 07.11.2017р., протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.11.2017р.).

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 - VIII від 03.10.2017р.

21.12.2017р. відповідачем подано додаткові заперечення №б/н від 20.12.2017р., за змістом яких зазначено, що копії документів, що додані позивачем не підтверджують, що витрати на паливо-мастильні матеріали поніс саме ТОВ Марвей Транспорт та на обслуговування саме тих автобусів, що є об'єктом оренди; зауважено, що транспортні засоби, що є предметом оренди №3/12 від 31.12.2011р. залишаються в незаконному володінні позивача; вказано, що позивач веде незаконну діяльність щодо порядку ведення податкового обліку.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. визначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

15.01.2018р. позивачем на електронну адресу суду надіслано пояснення №б/н від 15.01.2018р., у яких вказано, що постанова Приморського районного суду м.Маріуполя від 12.10.2017р. у справі №266/3713/17 про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ Марвей транспорт не стосується предмета спору по справі №905/1729/16; щодо постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. у справі №905/1084/17 зазначено, що суд зробив висновок про неукладеність договору виключно у зв'язку із ненаданням сторонами документів про узгодженість ціни за договором.

17.01.2018р. відповідачем подано клопотання №б/н від 15.01.2018р. про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2018р. не з'явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами.

З огляду на таке, клопотання відповідача №б/н від 15.01.2018р. про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як свідчить позивач, 31.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Макартичан Артуром Давидовичем (орендодавець) укладено договір оренди №3/12, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у тимчасове платне користування транспортні засоби, зазначені в акті приймання - передачі, що іменуються у подальшому "об'єкт", та використовує їх для ведення своєї господарської діяльності.

Розділом 4 цього договору визначено оплату послуг за ним. Вартість орендної плати з урахуванням її індексації за домовленістю сторін встановлюється згідно актів погодження орендної плати, які підписуються сторонами щомісячно. Підставою для оплати орендарем послуг з оренди є акт про надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 5-ти робочих днів по закінченню звітного місяця.

Строк оренди встановлюється з 01.01.2012р. по 01.01.2015р., що передбачено положеннями пункту 1.3 договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору, останній вступає в силу з дати його підписання та діє до 01.01.2015р., але не втрачає юридичної сили до повного завершення всіх фінансових розрахунків між сторонами. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік у разі відсутності заперечень у сторін.

Матеріали справи містять копію додаткової угоди №1 від 31.12.2014р., у якій мова йдеться про продовження дії вказаного договору оренди до 01.01.2018р.

Відповідно до пункту 3.1.2 договору №3/12 від 31.12.2011р. передбачено, що орендодавець зобов'язується за свій рахунок нести матеріальні витрати, пов'язані з заправкою паливно-мастильними матеріалами, ремонтом, технічним обслуговуванням (у тому числі заміною шин, акумуляторів), придбанням запасних частин та інших витратних матеріалів.

Предметом нового розгляду справи №905/1729/16 є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макартичан Артура Давидовича 255 048,35 грн. з огляду на невиконання відповідачем умов пункту 3.1.2 укладеного між сторонами договору оренди № 3/12 від 31.12.2011 р. щодо оплати витрат, пов'язаних із заправкою паливно - мастильними матеріалами, ремонту, технічному обслуговуванню, придбанню запасних частин до орендованих транспортних засобів, посилаючись на приписи статей 174, 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, суду представлено постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. по справі №905/1084/17, якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. (повний текст підписано 12.07.2017р.) у справі №905/1084/17.

Даним судовим актом у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, про визнання нікчемною додаткової угоди №1 від 31.12.2014р. до договору оренди №3/12 від 31.12.2011р. та визнання договору оренди №3/12 від 31.12.2011р. припиненим - відмовлено.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про те, що договір №3/12 від 31.12.2011р. не є укладеним, як і додаткова угода №1 від 31.12.2014р. до договору оренди №3/12 від 31.12.2011р.

Окрім того, з висновком стосовно приведеного, а також з тим, що зі змісту судового рішення від 02.08.2016р. у справі №905/1729/16 вбачається, що судом не досліджувалося питання узгодження між сторонами розміру орендної плати за договором оренди №3/12 від 31.12.2011р., та, відповідно, питання наявності або відсутності обставин, які б свідчили про факт встановлення між сторонами орендних відносин, крім того, судом не оцінювалася додаткова угода №1 від 31.12.2014р. до договору оренди №3/12 від 31.12.2011р., як недійсна (нікчемна), з підстав, наведених у даному позові, погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, чинне процесуальне законодавство надає преюдиційного значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі їх мотивувальних частинах).

Доказів скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. по справі №905/1084/17 та рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. у справі №905/1084/17 суду не представлено.

Так, постановленим рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. у справі №905/1084/17, встановлено, що договір оренди №3/12 від 31.12.2011р. та додаткова угода №1 від 31.12.2014р. до договору оренди №3/12 від 31.12.2011р. - не є укладеними.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Отже, відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 255048,35 грн., заявлені на підставі договору оренди №3/12 від 31.12.2011р., підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвей Транспорт", м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця Макартичана Артура Давидовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 255048,35 грн., відмовити.

2. У судовому засіданні 18.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

4. Дата складання повного тексту рішення 29.01.2018р.

Головуючий суддя О.В. Кротінова

Суддя І.К. Чорненька

Суддя В.І. Матюхін