Рішення

від 25.01.2018 по справі 910/18837/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018Справа № 910/18837/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш"

про стягнення 13 390, 48 грн.

Представники:

від позивача: Дацько Я.О.;

від відповідача: Клочко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" (далі -відповідач) про стягнення збитків на суму 13 390, 48 грн., з яких 4 017, 14 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 9 373, 34 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами та встановлено, що відповідач у період з 12.05.2013 по 12.05.2016 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди таких забруднюючих речовин в атмосферне повітря, про що складено акт перевірки № 05/292а від 12.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2017 за участю представників сторін.

23.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку збитків не враховано години роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та просив застосувати строк позовної давності у період з 22.08.2013 по жовтень 2014.

У судовому засіданні 23.11.2017 оголошено перерву до 07.12.2017.

07.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2017.

У судовому засіданні 07.12.2017 оголошено перерву до 21.12.2017.

14.12.2017 від Державної екологічної інспекції у м. Києві надійшли документи на виконання вимог суду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справі № 910/18837/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/18837/17 у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі №910/18837/17 призначено на 25.01.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акту про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений. Як зазначає позивач, перебіг позовної давності починається з дня складання акту Державною екологічною інспекцією у м. Києві, тобто з 12.05.2016 - дня виявлення порушення, які були зафіксовані в акті перевірки.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання направлення № 296 від 21.04.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві у період з 22.04.2016 по 12.05.2016 було проведено перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш", що заходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Автопаркова, буд. 5.

За результатами перевірки Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами складено акт № 05/292а, в якому встановлено, що на момент перевірки Приватне акціонерне товариство "Монтажлегмаш" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, водогрійним газовим котлом ТАR-120 , потужністю 139, 6 кВт та водогрійним газовим котлом Рівнотерм-32 потужністю 32 кВт без дозволу з 12.05.2013.

Під час проведення перевірки був присутній головний інженер Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" ОСОБА_3, що підтверджується підписом останнього на акті, який також містить підпис ОСОБА_3 про отримання другого екземпляра акта для підписання керівництвом.

Тож, Державною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 05/142п від 12.05.2016, який прийнятий до виконання директором Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" Романченко В.Г., відповідно до якого відповідачу необхідно: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 20.05.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 27.06.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами ТАR-120 та Рівнотерм-32 з 12.05.2013 по 12.05.2016 року, термін виконання - до 20.05.2016 року.

Крім того, 12.05.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол № 00873 про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № 00873 від 12.05.2016, ОСОБА_3, що працює на посаді головного інженера ПАТ "Монтажлегмаш", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136, 00 грн.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що штраф у розмірі 136, 00 грн. був сплачений ОСОБА_3 у повному обсязі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 05/208п від 14.07.2016, відповідно до якого відповідачу необхідно, зокрема: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 29.07.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 14.09.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами ТАR-120 та Рівнотерм-32 з 14.07.2013 по 14.07.2016 року, термін виконання - до 14.09.2016 року.

Суд зазначає, що позивачем було направлено відповідачу претензію №60 від 11.07.2017, в якій позивач просив відповідача сплатити суму збитків у розмірі 13 390, 48 грн., завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка отримана відповідачем 17.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом б/н, б/д відповідач надав відповідь на вище зазначену претензію позивача, в якому зазначив, що претензія не містить обгрунтувань чи пояснень щодо того, чому саме сума збитків розрахована за період з 22.08.2013 по 22.08.2016, а не за інший минулий період часу та якою нормою закону та підзаконного нормативного акту передбачено нарахування збитків за минулий час, який отриманий відповідачем 24.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у період з 22.08.2013 по 22.08.2016 Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш" здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є наднормативними викидами та є порушенням ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , у зв'язку з чим завдано державі збитків у розмірі 13 390, 48 грн., які позивач просить стягнути з відповідача (4 017, 14 грн. зарахувати в дохід спеціального фонду Державного бюджету - 30% та 9 373, 34 грн. - в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради - 70%).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України (ст. 4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Положеннями ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року N 136, Державна екологічна інспекція у місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до пп. г) п. 4.2. Положення про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, остання відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема, щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2011 року N 136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За змістом ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" (ідентифікаційний код - 01401126) є: 46.72. Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.24. Транспортне оброблення вантажів; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що на виконання направлення № 296 від 21.04.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві у період з 22.04.2016 по 12.05.2016 було проведено перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш", що заходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Автопаркова, буд. 5.

За результатами перевірки Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами складено акт № 05/292а, в якому встановлено, що на момент перевірки Приватне акціонерне товариство "Монтажлегмаш" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря водогрійними газовим котлом ТАR-120 потужністю 139,6 кВт та водогрійним газовим котлом Рівнотерм-32 потужністю 32 кВт, без дозволу з 12.05.2013.

Тож, Державною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 05/142п від 12.05.2016, який прийнятий до виконання директором Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" Романченко В.Г., відповідно до якого відповідачу необхідно: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 20.05.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 27.06.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами ТАR-120 та Рівнотерм-32 з 12.05.2013 по 12.05.2016 року, термін виконання - до 20.05.2016 року.

Крім того, 12.05.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол № 00873 про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № 00873 від 12.05.2016, ОСОБА_3, що працює на посаді головного інженера ПАТ "Монтажлегмаш", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136, 00 грн.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що штраф у розмірі 136, 00 грн. був сплачений ОСОБА_3 у повному обсязі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 05/208п від 14.07.2016, відповідно до якого відповідачу необхідно, зокрема: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 29.07.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 14.09.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами ТАR-120 та Рівнотерм-32 з 14.07.2013 по 14.07.2016 року, термін виконання - до 14.09.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2016 Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш" отримано дозвіл № 8036300000-10111 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища, термін дії дозволу: з 23.08.2016 - необмежений.

Положеннями ст. 10 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що екологічні права громадян забезпечуються, зокрема, обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

За змістом ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Положеннями ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

При цьому, відповідно до ст. 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря , шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

На виконання вимог цього Закону наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064, затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (надалі - Методика), за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є порушенням імперативних приписів Закону України Про охорону атмосферного повітря .

За змістом п.п. 3.11., 3.12. Методики, розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

При цьому, розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4 Методики).

Суд зазначає, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, позивач розрахував за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064, на підставі відомостей про порушення, одержаних під час проведеної протягом 26.04.2016 по 12.05.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві планової перевірки відповідності дотримання Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суд зазначає, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

У п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства зазначено, що не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Згідно підпункту 2.7.1. пункту 2.7. Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Так, позивачем здійснено розрахунок відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі пункту 4.1. Методики, яким визначено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mі х 1,1П х Aі х Кт х Кзі, (12)

де З - розмір збитків, грн;

mі - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно,т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої i забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Разом з тим, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Таким чином, маса наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має розраховуватися на підставі пунктів 3.6 і 3.7 Методики.

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з пунктом 3.7 Методики за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою

mi = 3,6 х 10-6 х сBi х qv х T,

де mi - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т;

сBi - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/м3;

qv - значення об'ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м3/с;

T - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

За змістом п. 3.11. Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

При цьому, вказівка у п. 3.11. Методики на необхідність урахування фактично відпрацьованого часу означає необхідність проведення розрахунку виключно за час (години) реальної роботи джерела викиду (без урахування періоду простою, як-от в нічний час тощо) загалом за період, в який здійснювались наднормативні викиди.

Проте, розрахунок суми збитків здійснений позивачем без проведення інструментально-лабораторних вимірювань в порушення пункту 3.7 Методики, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу на такі викиди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 910/19982/16 та від 07.11.2017 у справі № 910/3766/17.

При цьому, суд не приймає до уваги наданий позивачем лист Публічного акціонерного товариства Київгаз № 233/20 від 27.01.2017, оскільки в останньому наведено лише кількість спожитого відповідачем природного газу на період з 01.08.2013 по 31.08.2016, що не є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, суд відзначає, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення суми збитків за період з 22.08.2013 по 22.08.2016, в той час як в акті № 05/292а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами зазначено, що перевіркою встановлено, що підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря водогрійно газовими котлами ТАR-120 потужністю 139,6 кВт та водогрійно газовим котлом Рівнотерм-32 потужністю 32 кВт без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади у період з 12.05.2013 по 12.05.2016 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" про стягнення 13 390, 48 грн. не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.01.2018

Суддя Щербаков С.О.