Постанова

від 17.04.2018 по справі 910/18837/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа№ 910/18837/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун Л.О. довіреність № 55-07/08 від 09.01.18;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 (повне рішення складено 30.01.2018)

у справі №910/18837/17 (головуючий суддя Щербаков С.О.)

за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш"

про стягнення 13 390, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" (далі - відповідач) про стягнення збитків на суму 13 390,48 грн., з яких 4 017, 14 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 9 373, 34 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%).

Позов обґрунтовано тим, що проведеною перевіркою було встановлено, що відповідач у період з 12.05.2013 по 12.05.2016 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - водогрійним газовим котлом "TAR-120" та водогрійним газовим котлом "Рівнотерм-32", без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є наднормативними викидами. Дозвіл отримано відповідачем лише 23.08.2016, а тому позивачем нараховані збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів в атмосферне повітря, в сумі 13390,48 грн. за період з 22.08.2013 по 22.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі №910/18837/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Державна екологічна інспекція у м. Києві 27.02.2018 (згідно відбитку календарного штемпелю на конверті) подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем правомірно здійснено розрахунок збитків за період, з моменту вчинення правопорушення до моменту його усунення.

Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

14.03.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 17.04.2018.

06.04.2018 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

17.04.2018 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому засіданні.

Клопотання відповідача відхилено судом, оскільки частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У період з 22.04.2016 по 12.05.2016, на підставі направлення № 296 від 21.04.2016, Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш", що заходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Автопаркова, буд. 5.

За результатами перевірки позивачем було складено акт № 05/292а, в якому встановлено, що на момент перевірки Приватне акціонерне товариство "Монтажлегмаш" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, водогрійним газовим котлом "ТАR-120", потужністю 139, 6 кВт та водогрійним газовим котлом "Рівнотерм-32" потужністю 32 кВт без дозволу з 12.05.2013.

Під час проведення перевірки був присутній головний інженер Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" ОСОБА_3, що підтверджується підписом останнього на акті, який також містить підпис ОСОБА_3 про отримання другого екземпляра акта для підписання керівництвом.

Також за результатами перевірки позивачем було винесено припис №05/142п від 12.05.2016, який прийнятий до виконання директором Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" ОСОБА_4, відповідно до якого відповідачу необхідно: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 20.05.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 27.06.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами "ТАR-120" та "Рівнотерм-32" з 12.05.2013 по 12.05.2016 року, термін виконання - до 20.05.2016 року.

Крім того, 12.05.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол № 00873 про адміністративні правопорушення.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № 00873 від 12.05.2016, ОСОБА_3, що працює на посаді головного інженера ПАТ "Монтажлегмаш", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136, 00 грн.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що штраф у розмірі 136, 00 грн. був сплачений ОСОБА_3 у повному обсязі.

Крім цього, позивачем було винесено припис № 05/208п від 14.07.2016, відповідно до якого відповідачу необхідно, зокрема: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, термін виконання - до 29.07.2016 року; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання - до 27.06.2016 року; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5 та інші згідно інвентаризації, термін виконання - до 14.09.2016 року; надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку про кількість годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (поджерельно), а саме водогрійно газовими котлами "ТАR-120" та "Рівнотерм-32" з 14.07.2013 по 14.07.2016 року, термін виконання - до 14.09.2016 року.

В подальшому позивачем було направлено відповідачу претензію №60 від 11.07.2017, у якій позивач просив відповідача сплатити суму збитків у розмірі 13390,48 грн., завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка отримана відповідачем 17.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом (без номеру та без дати) відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому зазначив, що претензія не містить обґрунтувань чи пояснень щодо того, чому саме сума збитків розрахована за період з 22.08.2013 по 22.08.2016, а не за інший минулий період часу та якою нормою закону та підзаконного нормативного акту передбачено нарахування збитків за минулий час, який отриманий відповідачем 24.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, це стало підставою для звернення до суду з даним позовом щодо стягнення 13390,48 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу, з яких 4017,14 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 9373,34 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що розрахунок суми збитків здійснений позивачем без проведення інструментально-лабораторних вимірювань в порушення пункту 3.7 Методики, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу на такі викиди.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 153 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню. Засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Положеннями ст. 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року N 136, Державна екологічна інспекція у місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до пп. г) п. 4.2. Положення про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, остання відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема, щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2011 року N 136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" (ідентифікаційний код - 01401126) є: 46.72. Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.24. Транспортне оброблення вантажів; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання направлення № 296 від 21.04.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві у період з 22.04.2016 по 12.05.2016 було проведено перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш", що заходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Автопаркова, буд. 5.

Проведеною перевіркою було встановлено, що на момент перевірки Приватне акціонерне товариство "Монтажлегмаш" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря водогрійними газовим котлом "ТАR-120" потужністю 139,6 кВт та водогрійним газовим котлом "Рівнотерм-32" потужністю 32 кВт, без дозволу з 12.05.2013. За результатами перевірки позивачем були складені відповідні приписи щодо усунення виявлених порушень.

На виконання приписів 23.08.2016 відповідачем було отримано дозвіл №8036300000-10111 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища, термін дії дозволу: з 23.08.2016 - необмежений.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що екологічні права громадян забезпечуються, зокрема, обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Положеннями ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

При цьому, відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

На виконання вимог цього Закону наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064, затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (надалі - Методика), за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є порушенням імперативних приписів Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За змістом п.п. 3.11., 3.12. Методики, розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

При цьому, розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4 Методики).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, позивач розрахував за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за №48/16064, на підставі відомостей про порушення, одержаних під час проведеної протягом 26.04.2016 по 12.05.2016 Державною екологічною інспекцією у м. Києві планової перевірки відповідності дотримання Приватним акціонерним товариством "Монтажлегмаш" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

У відповідності до ст. 28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка має цивільний характер.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

У п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства зазначено, що не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

З матеріалів справи вбачається, що при визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Так, згідно підпункту 2.7.1. пункту 2.7. Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Позивачем здійснено розрахунок відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі пункту 4.1. Методики, яким визначено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою: З = mі х 1,1П х Aі х Кт х Кзі. де З - розмір збитків, грн; mі - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно,т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої i забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Разом з тим, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що маса наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має розраховуватися на підставі пунктів 3.6 і 3.7 Методики.

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з пунктом 3.7 Методики за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою: mi = 3,6 х 10-6 х сBi х qv х T, де mi - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т; сBi - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/м3; qv - значення об'ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м3/с; T - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

За змістом п. 3.11. Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

При цьому, вказівка у п. 3.11. Методики на необхідність урахування фактично відпрацьованого часу означає необхідність проведення розрахунку виключно за час (години) реальної роботи джерела викиду (без урахування періоду простою, як-от в нічний час тощо) загалом за період, в який здійснювались наднормативні викиди.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок суми збитків здійснений позивачем без проведення інструментально-лабораторних вимірювань в порушення пункту 3.7 Методики, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу на такі викиди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 910/19982/16 та від 07.11.2017 у справі № 910/3766/17.

При цьому, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги наданий позивачем лист Публічного акціонерного товариства "Київгаз" № 233/20 від 27.01.2017, оскільки в останньому наведено лише кількість спожитого відповідачем природного газу на період з 01.08.2013 по 31.08.2016, що не є предметом розгляду у даній справі.

Крім цього, позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення суми збитків за період з 22.08.2013 по 22.08.2016, однак, оскільки розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а такий час визначається саме з моменту виявлення порушення до моменту його усунення (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), розрахунок збитків, завданих відповідачем, має бути визначений за період з 12.05.2016 (дата складення акта) по 23.08.2016 (дата усунення порушення), проте позивачем не спростовані доводи відповідача щодо того, що у вказаний період водогрійні котли не працювали, оскілки вони використовуються відповідачем виключно у опалювальний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2017 у справі № 910/14534/16 та постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №917/2579/14.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" про стягнення 13 390,48 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відсутній повний склад цивільного правопорушення, а саме: позивачем не доведено розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 910/18837/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 у справі № 910/18837/17 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18837/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.04.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець