Рішення

від 25.01.2018 по справі 914/2724/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018р. Справа №914/2724/17

За позовом:Приватного підприємства Еко-Дари , Львівська обл., Пустомитівський р-н,с. Солонка до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго , Львівська обл., Золочівський р-н, с. Плугів про:стягнення 102612,18 грн. боргу, 329,70 грн. 3% річних та 402,06 грн. інфляційних втрат у зв'язка з неналежним виконанням зобов'язання Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 23.01.2017р.) від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг .

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Еко-Дари (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго (надалі - Відповідач) про стягнення 102612,18 грн. боргу, 329,70 грн. 3% річних 402,06 грн. інфляційних втрат у зв'язка з неналежним виконанням зобов'язання.

Ухвалою суду від 28.12.2017р. відкрито провадження у справі, її розгляд призначено на 25.01.2018р. в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання з'явився, 16.01.2018р. через канцелярію суду супровідним листом подав довідку про зарахування судового збору та 25.01.2018р. довідку про розмір боргу та акт звірки, підписаний зі сторони позивача. Заявлений позов представник обґрунтовує тим, що в листопаді 2017р. позивачем на підставі видаткових накладних було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 180319,81 грн. В силу приписів ст. 692 ЦК України відповідач як покупець зобов'язувався оплатити одержаний товар після його прийняття. Однак, своїх зобов'язань покупець належним чином не виконав, оплатив одержаний товар лише частково, на суму 77707,63 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивач просить суд стягнути з ТОВ Інзарго залишок заборгованості в розмірі 102612,18 грн., 329,70 грн. 3% річних та 402,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання та не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, ним не було повідомлено поважності причин неявки в судове засідання, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Впродовж листопада 2017р. позивачем поставлено відповідачеві товар (молочну продукцію) на загальну суму 180319,81 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- №ТД000005134 від 10.11.2017р. на суму 44673,30 грн.;

- №ТД000005267 від 15.11.2017р. на суму 17977,01 грн.;

- №ТД000005281 від 15.11.2017р. на суму 3736,00 грн.;

- №ТД000005319 від 17.11.2017р. на суму 41321,89 грн.;

- №ТД000005474 від 23.11.2017р. на суму 31060,86 грн.;

- №ТД000005585 від 24.11.2017р. на суму 41551,32 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Як стверджує позивач, в процесі договірних переговорів сторонами досягнуто згоди, що розрахунок за товар повинен бути здійснений відразу після прийняття товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань, ТОВ Інзарго як покупцем переховано позивачу 77707,63 грн.

Натомість, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи, жодних грошових коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився та складає 102612,18 грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Частиною 1 ст. 202, ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Так, ч. 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 1 Оглядового листа від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Із врахуванням наведеного суд зазначає, що внаслідок підписання видаткових накладних №ТД000005134 від 10.11.2017р., №ТД000005267 від 15.11.2017р., №ТД000005281 від 15.11.2017р., №ТД000005319 від 17.11.2017р., №ТД000005474 від 23.11.2017р., №ТД000005585 від 24.11.2017р., між сторонами у спрощений спосіб виникли договірні відносини поставки, які в свою чергу підпадають під правове регулювання §3 глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 1.7. постанови №14 від 17.12.2013р. Пленум ВГС України вказав, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, обов'язок щодо оплати одержаного товару виник у покупця після одержання поставленого позивачем товару за видатковими накладними.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем кошти за одержаний товар сплачені в повному обсязі у визначений законом строк не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 102612,18 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання, позивач просить суд тягнути з відповідача 329,70 грн. 3% річних та 402,06 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що такі розраховані позивачем вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю, у розмірі 329,70 грн.

З приводу стягнення інфляційних втрат, суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1.-3.2. постанови Пленуму ВГС України, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Оскільки інфляційні нараховані позивачем за період з 11.11.2017р. - 21.11.2017р., тобто за період, який є меншим календарного місяця, суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго (80746, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Плугів, вул. Тернопільська, 17; код ЄДРПОУ 38501167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Дари (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка; код ЄДРПОУ 39778590) 102612,18 грн. основного боргу, 329,70 грн. 3% річних та 1593,76 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2018 р.

Суддя Крупник Р.В.