Постанова

від 23.01.2018 по справі 905/1594/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 справа № 905/1594/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді Дучал Н.М., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: Бірчак К.Є. Хряк О.О., посвідчення не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017 (підписано 02.10.2017) у справі№905/1594/17 (суддя Паляниця Ю.О.) за позовомКерівника Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка Донецької області до 1.Костянтинівської районної державної адміністрації с.Іллінівка Костянтинівського району Донецької області; 2.Фермерського господарства "Рось", с. Зоря Костянтинівського району Донецької області провизнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2007р. В С Т А Н О В И В:

Керівник Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Костянтинівської районної державної адміністрації, с.Іллінівка та Фермерського господарства "Рось", с.Зоря про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору оренди землі від 21.12.2007р., укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Рось", який зареєстрований у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від лютого 2008 року за №040815700001.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на невідповідність підписаного відповідачами договору оренди землі від 21.12.2007р. нормам законодавства в частині визначення ціни договору.

Костянтинівською районною державною адміністрацією подано заяву №01-67-0522 від 30.08.2017р. про застосування строку позовної давності до вимог прокурора.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.17 по справі №905/1594/17 відмовлено у задоволенні позову Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка до Костянтинівської районної державної адміністрації, с.Іллінівка та Фермерського господарства "Рось", с.Зоря про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору оренди землі від 21.12.2007р., укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Рось", який зареєстрований у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 лютого 2008 року за №040815700001.

Рішення мотивовано недоведеністю заявлених вимог. Судом зазначено, що сукупність наявних у матеріалах справи письмових доказів свідчить про те, що розмір орендної плати у договорі від 21.12.2007р. був визначений з урахуванням вимог законодавства щодо встановлення такої плати в залежності від грошової оцінки землі, що свідчить про дотримання сторонами спірного правочину вимог законодавства у цій частині під час укладання договору. Разом з цим, звертаючись до суду з розглядуваним позовом прокурор посилався на приписи нормативно-правових актів в редакціях, які діють на теперішній час: Закону України Про оренду землі , Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення №831 від 16.11.2016р., тощо.

Також, суд дійшов висновку про безпідставність у розумінні ст.29 Господарського процесуального кодексу України набуття прокурором статусу позивача в розглядуваній справі в межах правовідносин, які безпосередньо передбачають участь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у такій якості, що обумовлює висновок про неналежність позивача, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017 у справі №905/1594/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права; вважає, що судом безпідставно прийнято в якості доказів довідки земельних ресурсів, в яких зазначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відсутності технічної документації про нормативну грошову оцінку. Відсутність доказів проведення грошової оцінки свідчить про недотримання сторонами в момент вчинення правочину вимог земельного законодавства та дає підстави для висновку щодо порушення спірним договором земельних прав держави. Звернення прокурора до суду в інтересах держави в якості позивача вважає правомірним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 28.11.2017р.

У зв'язку із перебуванням у відпустці члена колегії-судді Склярук О.І. на призначену дату засідання, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.11.2017 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.01.2018.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Згідно з приписами п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, розгляд апеляційної скарги продовжено апеляційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Прокурор в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Відповідачі не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 19.12.2007 року №608 Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду під розширення фермерського господарства затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку фермерському господарству Рось під розширення фермерського господарства; надано фермерському господарству Рось земельну ділянку кадастровий номер 1422485500:38:000:0045 загальною площею - 29,3379 га, у тому числі: ріллі - 29,3379 га із земель сільськогосподарського призначення (запас) Правдівської сільської ради в довгострокову оренду строком на 10 років під розширення фермерського господарства; встановлено величину орендної плати за використання земельної ділянки на рівні земельного податку за певний вид сільськогосподарських угідь.

21.12.2007 між Костянтинівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Рось" (орендар) було укладено договір оренди землі, за змістом п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування строком на 10 років земельну ділянку під розширення фермерського господарства, яка знаходиться на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району.

За приписами п.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 29,3379 гектарів, у тому числі: ріллі - 29,3379 га.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію (п.3 договору).

Згідно з п.п.4, 5, 6, 7 договору від 21.12.2007р. орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: земельного податку за відповідний вид земельних угідь, що на момент укладання договору складає 10,08 грн. за 1 га земельної ділянки, або 295,75 грн. за 29,3379 га на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно. Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду під розширення фермерського господарства (п. 10 договору).

За змістом п.13 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 33 договору).

Спірний договір підписаний та скріплений печатками сторін, про його реєстрацію у Державному реєстрі земель у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України вчинено запис від 14.02.2008р. за №040815700001.

Як свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі, Костянтинівська районна державна адміністрація передала, а Фермерське господарство Рось прийняло земельну ділянку загальною площею 29,3379 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

16.10.2014р. між сторонами підписано Додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ФГ Рось , якою внесені зміни до п.п. 4, 5, 6, 26, 24 договору.

Так, згідно з п.п.4, 5, 6, 7 (договору з урахуванням умов додаткової угоди від 16.10.2014р.) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 3% від грошової оцінки цих земель, що на момент укладення цієї додаткової угоди складає 686837,50 грн., або 20605,13 грн. за всю земельну ділянку на рік (п.4).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнту індексації земельних ділянок щорічно (п.5). Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами (п.6).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом ст.13 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом (ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" в редакції на час укладення договору).

Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах)(ст.151 Господарського кодексу України).

В силу ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вже зазначалося, Розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 19.12.2007 року №608 Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду під розширення фермерського господарства затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку фермерському господарству Рось під розширення фермерського господарства; надано фермерському господарству Рось земельну ділянку кадастровий номер 1422485500:38:000:0045 загальною площею - 29,3379 га, у тому числі: ріллі - 29,3379 га із земель сільськогосподарського призначення (запас) Правдівської сільської ради в довгострокову оренду строком на 10 років під розширення фермерського господарства та встановлено величину орендної плати за використання земельної ділянки на рівні земельного податку за певний вид сільськогосподарських угідь.

21.12.2007 між Костянтинівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Рось" (орендар) було укладено договір оренди землі. Про реєстрацію договору у Державному реєстрі земель у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України вчинено запис від 14.02.2008р. за №040815700001.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір був укладений щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) визначено як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За змістом п.1 постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Серед істотних умов договору оренди, стаття 15 Закону України "Про орендну землі" (в редакції, яка діяла станом на 21.12.2007р.) визначає орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За змістом доданого до позовної заяви листа №98/113-17 від 26.04.2017р. Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, земельна ділянка площею 29,3379 га, в тому числі ріллі 29,3379 га (кадастровий №1422485500:38:000:0045) розташована на території Іллінівської сільської ради (колишня Правдівська сільська рада), яка перебуває в користуванні на умовах оренди Фермерського господарства "Рось" під розширення фермерського господарства, належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Нормативна грошова оцінка не проводилась.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. в справі Рисовський проти України суд дійшов висновку, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .

За таких обставин, в разі непроведення нормативно-грошової оцінки землі стосовно спірної земельної ділянки, на момент її передачі в оренду, орендар, який здійснює мирне володіння майном, не може відповідати за помилки державного органу влади, у разі їх наявності.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності підстав для визнання договору оренди від 21.12.2007р. недійсним, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу норм ст.21 Закону України "Про орендну землі" (в редакції, яка діяла станом на 21.12.2007р.) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на момент підписання договору) податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

За приписами ст.6 наведеного закону ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст.13 Закону України "Про оцінку земель" в редакції, яка діяла на час укладення спірного правочину).

Відповідно до ст.ст. 23, 24 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на момент укладення договору) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, з огляду на норми діючого на момент укладання спірного правочину законодавства, узгоджена сторонами орендна плата не могла бути меншою за розмір земельного податку, що був встановлений Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків її нормативної грошової оцінки. При цьому, ставка земельного податку з одного гектара наданої в оренду землі, підлягала встановленню у відсотках (0,1) від їх грошової оцінки. Проведення нормативної грошової оцінки землі визначалось обов'язковим.

Як зазначалось, згідно з п.п.4, 5, 6, 7 договору від 21.12.2007р. сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі земельного податку за відповідний вид земельних угідь, що на момент укладання договору складає 10,08 грн. за 1 га земельної ділянки, або 295,75 грн. за 29,3379 га за рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно. Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

До матеріалів справи надано копію реєстраційної справи щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки ФГ "Рось" під розширення фермерського господарства на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (1422485500:38:000:0045), до складу якої входить розрахунок орендної плати.

Згідно з розрахунком орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої проведена на 21.12.2007р., розмір орендної плати на рівні 295,75 грн. визначений з урахуванням наступних даних: категорія земель - 2.5, площа гектарів (за межами населених пунктів) - 29,3379, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн. - 295749,21 , ставка земельного податку встановлена Законом України "Про плату за землю", відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 0,1%.

За таких обставин, розмір орендної плати, встановлений договором від 21.12.2007р. був визначений з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 29,3379 га, що передавалась в оренду.

Крім того, у 2008, 2009, 2010 роках щодо земельної ділянки площею 29,3379 га Правдівської сільської ради: рілля, надавались наступні довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки:

- №46-Ф від 23.01.2008р. Відділу земельних ресурсів у Костянтинівському районі Донецької області Головного управління земельних ресурсів у Донецькій області, згідно з якою грошова оцінка землі складала 301096,43 грн.;

- №150 від 20.01.2009р. Відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області Головного управління Держкомзему у Донецькій області, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 369380,59 грн.;

- №48 від 15.01.2010р. Відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області Головного управління Держкомзему у Донецькій області, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 391137,58 грн.

Наразі, до суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель статтею 6 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) відносились, в тому числі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

В силу норм п.1 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, яке затверджено Указом Президента України №970/2000 від 14.08.2000р. та було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

За приписами підпункту 4 п.4 цього положення до завдань Держкомзему України відносилось, зокрема, здійснення відповідно до закону державного регулювання у сфері оцінки земель, організації та забезпечення проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель, надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наявних у матеріалах справи письмових доказів свідчить про те, що розмір орендної плати у договорі від 21.12.2007р. був визначений з урахуванням вимог законодавства щодо встановлення такої плати в залежності від грошової оцінки землі, що свідчить про дотримання сторонами спірного правочину вимог законодавства у цій частині під час укладання договору.

Доказів того, що метод грошової оцінки землі, застосований при визначенні розміру орендної плати в договорі від 21.12.2007р. не відповідав діючому на моменту укладання правочину законодавству матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення з позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час звернення з позовом) визначено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 , щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, за приписами п.1 якого державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп. 31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Донецької області є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності, у розумінні ст.29 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції до 15.12.2017р.), набуття прокурором статусу позивача в розглядуваній справі в межах правовідносин, які безпосередньо передбачають участь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у такій якості, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, прокурор має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Проте, обраний спосіб захисту порушених прав, у будь-якому випадку, має бути спрямований на відновлення таких прав.

Звернення до суду з розглядуваним позовом обумовлено тим, що невідповідність визначеної у договорі ціни (орендної плати) нормам діючого законодавства зумовлює ненадходження відповідних грошових коштів до державного бюджету України, що в умовах сьогодення негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави в цілому.

При цьому, прокурором не доведено, яким чином визнання договору недійсним сприятиме відновленню порушених прав та, зокрема, надходженню до бюджету коштів у належному розмірі.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення позову керівника Костянтинівської місцевої прокуратури до Костянтинівської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Рось" про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору оренди землі від 21.12.2007р., укладеного між відповідачами.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу норм ст.256 вказаного нормативно-правового акту позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи . Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Дійшовши висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з визначених вище підстав, суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення заяву про застосування позовної давності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017р. (підписане 02.10.2017р.) у справі № 905/1594/17.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017р. у даній справі, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017 (підписано 02.10.17) у справі № 905/1594/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2017 (підписано 02.10.17) у справі № 905/1594/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 23.01.2018 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

Н.О. Мартюхіна

Надруковано 6 екз.:

1 - прокуратура Дон.обл.;

1 - Костянтинівська місцева прокуратура;

2 - відповідачам;

1 - у справу;1 - ГСДО.