Постанова

від 22.01.2018 по справі 910/8708/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 910/8708/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Корчинський Б.І., довіреність № 07/09.03-10 від 17.03.2017;

від відповідача - Ярош-Сейн І.В., ордер №112813 від 19.01.2018,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/8708/17 (суддя Борисенко І.І., м. Київ, повний текст складено - 31.10.2017) за позовом Васильківської міської ради Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" про визнання укладеним договору.

ВСТАНОВИВ наступне.

Васильківська міська рада Київської області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження", запропонованого в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків, затвердженого рішенням 23 сесії Васильківської міської ради від 04.04.2012 не уклав з позивачем договір пайової участі у розвитку транспортно-інженерної інфраструктури міста Василькова після введення в експлуатацію об'єкта - "Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вул. Декабристів (військове містечко №11) в м. Васильків Київської області, 1 черга будівництва, житловий будинок №1, КТП №10, КТП №11, ГРП (місцезнаходження об'єкту: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 151, буд.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/8708/17 позов задоволено повністю: визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури міста Василькова у редакції викладеній у резолютивній частині рішення господарського суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на обов'язковість для відповідача, як забудовника, укладення відповідного договору пайової участі, який є підставою для сплати пайового внеску, оскільки відповідач безпідставно та неправомірно ухилився від виконання вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/8708/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами спору була відсутня імперативна норма щодо обов'язку укладення договору про пайову участь, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникли ще у 2007 році (момент укладення договору оренди землі), коли Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" ще не був прийнятий.

Також, скаржник вважає, що оскільки Дозвіл від 30.07.2012 №КС11412129466 на виконання будівельних робіт по об'єкту - "Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вул. Декабристів (військове містечко №11) не є первинним тому, що у 2010 році у відповідача був інший дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про планування та забудову території", який був чинний на час видачі первісного дозволу.

Крім цього, апелянт не погоджується із визнанням судом першої інстанції поважними причин пропуску строку позовної давності.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 22.01.2018 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2018 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрали чинності зміни, внесені у Господарський процесуальний кодекс України Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Підпунктом 9 пункту 1 Перехідних Положень установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" 26 квітня 2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,00 га, наданої для будівництва багатоповерхових житлових будинків, експлуатації та обслуговування офісно-житлового, торгівельного комплексу з зонами відпочинку і підземним паркінгом, яке знаходиться в місті Василькові, Київської області, військове містечко 11, кадастровий номер 3210700000:01:006:0003.

Рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 №08.01.-23-ІУ "Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків" (далі - Порядок), визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків, з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить: 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (спорудження нового об'єкта будівництва, а також реконструкція, розширення, добудова, реставрація і капітальний ремонт об'єктів будівництва) - для житлових будинків.

На підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.12.2013 та Сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.12.2013 року про відповідність закінченого будівництвом об'єкту - Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вулиці Декабристів (військове містечко №11) в м. Васильків Київської області, введено в експлуатацію 1-чергу будівництва, житловий будинок №1; КТП №10, КТП №11;ГРП, кошторисна вартість будівництва - 50242777,00 грн., пайова участь становить - 2009711,08 грн.

Позивач 01.08.2016 надіслав відповідачу претензію №565/01.01-206вих щодо оплати пайового внеску в розмірі 2009711,08 грн.

Відповідач у листі від 07.09.2016 вих. №47 у відповідь на претензією відмовив в у сплаті пайового внеску, із посиланням на договір оренди землі від 26.04.2007, яким не передбачено оплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Василькова.

Згодом, а саме 28.09.2016 позивач надіслав цінним листом на адресу відповідача лист №713/01.01 з пропозицією виконати вимоги чинного законодавства щодо оплати коштів пайової участі в розмірі - 2009711,08 грн., шляхом підписання, засвідчення печаткою надісланих екземплярів договорів та сплати на розрахунковий рахунок №31511921700006 у Васильківському управлінні Держаної казначейської служби в Київській області, - 2009711,08 гривень.

До вказаного листа позивач додав два примірники договору пайової участі, а також розрахунок величини пайової участі у розвитку транспортно-інженерної інфраструктури міста Василькова по 1-черзі будівництва, який просив підписати та повернути один підписаний примірник позивачеві.

Вказаний лист отриманий відповідачем 06.10.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач не підписав надіслані примірники договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на обов'язковість для відповідача, як забудовника, укладення відповідного договору пайової участі, який є підставою для сплати пайового внеску, оскільки відповідач безпідставно та неправомірно ухилився від виконання вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог місцевим господарським судом, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Стосовно доводів апелянта про те, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про планування та забудову території", а не Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", слід зазначити наступне.

Так, апелянт вважає, що оскільки Дозвіл від 30.07.2012 №КС11412129466 на виконання будівельних робіт по об'єкту - "Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вул. Декабристів (військове містечко №11) не є первинним тому, що у 2010 році у відповідача був інший дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про планування та забудову території", який був чинний на час видачі первісного дозволу.

Колегія суддів вважає, що наявність іншого дозволу від 17.09.2010 не може бути підставою для незастосування положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", враховуючи наступне.

У Акті готовності об'єкта до експлуатації від 17.12.2013 значиться про дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту - "Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вул. Декабристів (військове містечко №11) від 30.07.2012 №КС11412129466 .

Отже, будівництво вказаного об'єкту, наслідком якого було введення в експлуатацію, здійснено саме на підставі зазначеного дозволу, на момент отримання якого діяв Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011, тому до спірних правовідносин слід застосовувати саме норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як вже вказувалося, ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

У ч .4 ст. 40 Закону наведено вичерпний перелік об'єктів у разі будівництва яких, замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури.

Об'єкт відповідача не відноситься до об'єктів, зазначених в даному переліку, отже він зобов'язаний був взяти участь у створені і розвитку інфраструктури.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вимог Закону Васильківською міською радою прийнято Рішення від 04.04.2012 №08.01.-23-ІУ "Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків".

Згідно ч.ч.8, 9 ст.40 Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.40 Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що: укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим в силу імперативних приписів Закону; саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору; у частинах 8, 9 ст.40 Закону унормовано позасудову процедуру укладення органу місцевого самоврядування та замовника укласти договір про пайову участь.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням обов'язку, який прямо передбачений Законом.

Так, об'єкт будівництва було введено в експлуатацію відповідно до Сертифікату виданого Державною архітектурно-будівельної інспекцією Україні від 24.12.2013.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що неукладання договору до введення об'єкта в експлуатацію, не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки підстави звільнення встановлені ч.4 ст.40 Закону є вичерпними і така підстава, як неукладення договору до прийняття об'єкта в експлуатацію, відсутня, до того ж строк, визначений Законом для укладення договору пайової участі, - протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, - встановлено саме для виконання сторонами приписів Закону за власним обопільним волевиявленням.

Отже, невиконання свого обов'язку замовником в частині звернення з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування, свідчить про порушення саме замовником порядку, і, як наслідок, недотримання обома сторонами імперативу обов'язкового укладення договору, втім таке недотримання не позбавляє орган місцевого самоврядування звернутись поза межами встановленого у Законі строку до суду з відповідним позовом, оскільки зазначений у Законі строк для укладення договору та кінцевий термін укладення договору не є присічними, та не є позовною давністю.

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України у постанові від 05.09.2017 у справі №904/10665/16.

Згідно ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частиною 6 статті 40 Закону встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Кошторисна вартість прийнятого в експлуатацію 24.12.2013 закінченого будівництвом об'єкту складає 50242777, 00 грн.

Таким чином, цілком вірним є те, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури становить 2009711,08 грн. (4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про наявність підстав для укладення сторонами договору за рішенням суду на визначених позивачем умовах.

При цьому, посилання апелянта на правовідносини, які виникли між сторонами 26.04.2007 за договором оренди землі, підставою для відмови у задоволенні позову бути не можуть, оскільки за цим договором, на підставі земельного законодавства, було врегульовано виключно питання: надання у строкове користування земельної ділянки для будівництва будинків, орендної плати, які не стосується предмету позовних вимог.

Також, не підлягають дослідженню в межах даної справи обставини (на які посилається апелянт у скарзі) щодо відмови позивача від прийняття у замовника об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами орендованої земельної ділянки і на вартість яких, за доводами скаржника, зменшується пайова участь.

Щодо правомірності визначеного позивачем пайового внеску апеляційним судом вказано вище у даній постанові.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач зазначає, що про факт порушення відповідачем вимог закону, йому стало відомо після позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Васильківської міської ради проведеної за період з 04.04.2012 року по 23.03.2014 року, про що Васильківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області складено акт від 18.04.2014 року №16-31/51.

Вимогою Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28.04.2014 року №16-16/850, зобов'язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та забезпечення надходження коштів від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Васильків.

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року (справа №810/2062/15) було зобов'язано виконавчий комітет Васильківської міської ради виконати вимогу Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28.04.2014 року №16-16/850 щодо пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах (підпункт 2.2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Колегія суддів погоджується із визнанням судом першої інстанції поважними причин пропуску строку позовної давності у зв'язку з наявністю об'єктивних, незалежних від позивача підстав, що унеможливлювали своєчасне подання позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (в редакції що діяла на час введення замовником в експлуатацію об'єкта), відповідач був зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію об'єкта подати копію декларації або сертифіката місцевому органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта для подання такими органами інформації про прийнятий в експлуатацію об'єкт до органу державної статистики.

Проте, зазначеного відповідачем виконано не було.

Як було зазначено, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. (ч. ч. 5, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до п.4.2. Порядку (пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків затвердженого рішенням 23 сесії Васильківської міської ради від 04.04.12), пайовий внесок сплачується на підставі Договору про пайову участь у створенні інфраструктури м. Васильків, що укладається між Васильківською міською радою в особі міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Васильків укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва.

Проте, доказів звернення відповідача до позивача про укладення спірного договору матеріали справи не містять.

Особливостями правовідносин між органами місцевого самоврядування та замовниками будівництва, щодо укладання договору пайової участі, в тому числі полягають, у тому що невід'ємною частиною договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, є розрахунок розміру величини пайової участі.

Згідно з ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" істотною умовою договору є зокрема розмір пайової участі.

Тобто органи місцевого самоврядування здійснюють розрахунок на підставі наданих замовником будівництва документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Відтак, для того, щоб позивач міг звернутися із відповідним позовом до суду йому необхідно було визначити розмір пайової участі у розвитку інфраструктури, в свою чергу здійснити відповідний розрахунок можливо лише за наявності документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Оскільки, відповідач ухилився від виконання вимог закону щодо звернення до позивача з клопотанням про укладання договору та не надав позивачу документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками, позивач не мав можливості визначити розмір пайової участі та провести претензійно-позовну роботу та відповідно вчасно подати позов до суду.

Отже, хоча позивач дізнався про порушення відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після отримання вимоги ДФІ, а саме 28.04.2014, він не мав можливості визначити розмір пайової участі та відповідно вчасно подати позов до суду.

При цьому, документами на підставі яких позивачем у 2016 році було визначено розмір величини пайової участі - є Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.12.2013 року про відповідність закінченого будівництва об'єкту та акт готовності об'єкту до експлуатацію від 17 грудня 2013 року - Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вулиці Декабристів (військове містечко №11) в м. Васильків Київської області, на підставі яких Відповідач ввів в експлуатацію 1 - чергу будівництва, житловий будинок №1; КТП №10, КТП №11;ГРП, кошторисна вартість будівництва - 50242777,00 грн.

Копії зазначених документів позивачем були отримані з матеріалів судової справи №810/2062/15, що розглядалася Київським окружним адміністративним судом за позовом ДФС у Київській області до виконавчого комітету Васильківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Матеріалами справи підтверджено, що представником виконавчого комітету Васильківської міської ради в межах справи №910/2062/15 було заявлено клопотання про витребування доказів від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції, а саме документів на підставі яких ТОВ "ЗахідТрансбудВпровадження" було введено в експлуатацію 1-чергу будівництва багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вулиці Декабристів (військове містечко №11).

Ухвалою Київського окружного адміністративного 23 червня 2015 року у провадження у справі №810/2062/15 було зупинено до надання відповіді Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції в Київській області (копія додається).

Ухвалою Київського окружного адміністративного 08 вересня 2015 року про поновлення провадження у справі №810/2062/15 у зв'язку надходженням на адресу суду від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області було поновлено провадження по справі №810/2062/15.

Представником виконавчого комітету 03.11.2015 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (копія наявна в матеріалах справи) та отримано копію сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.12.2013 року та акту готовності об'єкту до експлуатацію від 17 грудня 2013 року стосовно об'єкту введеному в експлуатацію Відповідачем.

Тобто, у листопаді 2015 року після витребування судом Сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.12.2013 року та акту готовності об'єкту до експлуатацію від 17 грудня 2013 року та ознайомлення із матеріалами справи позивач отримав документи на підставі яких було здійснено розрахунок та визначено величину пайової участі у розвитку інфраструктури міста Василькова, який становив 4% від загальної кошторисної вартості 1-чергу будівництва - Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового, торгівельного комплексу на вулиці Декабристів (військове містечко №11) в м.Васильків, пайова участь становить - 2009711,08 гривень, кошторисна вартість будівництва - 50242777,00 грн.

Лише після визначення величини пайової участі по вказаному об'єкту позивач 28.09.2016 направив відповідачу лист-пропозицію із вимогою укласти договір пайової участі.

Відповідач, в свою чергу, лише у березні 2017 року (лист від 27.03.2017 №11) на звернення позивача щодо укладення договору про пайову участь повідомив про те, що з огляду на введення 1,2 та 3 черг будівництва в експлуатацію, правові підстави для укладення вказаного договору відсутні.

Тому, 11.04.2017 позивачем було подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву, яка ухвалою від 21.04.2017 була повернута без розгляду, а згодом після повторного звернення ухвалою від 22.05.2017 знову повернута позивачу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 було порушено провадження у даній справі.

Отже, зважаючи на те, що відповідач (замовник будівництва), як особа на яку покладений обов'язок ініціювання укладення спірного договору (звернення до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь) його не виконав, що зумовило в свою чергу неможливість отримання позивачем даних щодо вартості будівництва об'єкта, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності.

Доводи апелянта, які зводяться до непогодження із висновком суду щодо визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, колегією суддів відхиляються, виходячи з наведеного вище.

Так, з огляду на викладені вище обставини, позивачем було пропущено строк позовної давності з поважних причин.

До того ж колегією суддів враховується те, що строк пропущений позивачем на звернення до суду із даним позовом є незначним.

Як вже вказувалося, позивач дізнався про порушення відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після отримання вимоги ДФІ, а саме 28.04.2014.

Згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно перебіг трирічного строку позовної давності за вказаною вимогою розпочався 29.04.2014 та сплив відповідно 29.04.2017 року.

Із позовною заявою, оформленою з дотриманням вимог процесуального законодавства, позивач звернувся до суду 27.05.2017 (первісно подано позовну заяву 11.04.2017), що підтверджується відбитком штампу органу поштового зв'язку на конверті, тобто із майже місячним пропуском строку.

Причини незначного пропуску строку визнані обґрунтовано судом першої інстанції поважними.

Як вже вказувалося, за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У зв'язку з тим, що судом визнано причини пропуску строку позовної давності поважними, за встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/8708/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.01.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко