Постанова

від 29.01.2018 по справі 350/599/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11696/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.

суддя Запотічний І.І.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Небилівської сільської ради на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя Максимів І.В., смт. Рожнятів) у справі № 350/599/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рожнятівнафта до Небилівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рожнятівнафта звернулось в суд з позовом до Небилівської сільської ради, в якому просило визнати недійсним рішення відповідача від 26 березня 2017 року щодо відмови в продовженні договорів оренди земельних ділянок.

В обгрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що ТзОВ Рожнятівнафта володіє спеціальним дозволом на користування надрами № 4167 від 28 грудня 2006 року, який переоформлено згідно наказу від 20 квітня 2012 року № 158, з метою видобування вуглеводнів на Малахівському родовищі. ТзОВ Рожнятівнафта має гірничий відвід з метою розробки Малахівського нафтового родовища у Рожнятівському районі до 28 грудня 2026 року, а договорами оренди земельної ділянки від 10 лютого 2012 року, укладеними між Небилівською сільською радою та ТзОВ Рожнятівнафта підтверджено, що ТзОВ Рожнятівнафта є належним землекористувачем.

Рішенням сесії Небилівської сільської ради від 26 березня 2017 року ТзОВ Рожнятівнафта відмовлено у продовженні договорів оренди земельних ділянок.

Позивач вважав таке рішення сесії Небилівської сільської ради від 26 березня 2017 року незаконним, оскільки сільська рада, в порушення вимог Закону України Про місцеве самоврядування та Закону України Про доступ до публічної інформації , не повідомила ТзОВ Рожнятівнафта про день та час проведення сесії, не запросила на сесію представників позивача, попередньо не розробила, та не оприлюднила проект оскаржуваного рішення.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення сьомої сесії сьомого демократичного скликання Небилівської сільської ради від 26 березня 2017 року, яким відмовлено ТзОВ Рожнятівнафта у продовженні договорів оренди земельних ділянок від 10 лютого 2012 року на Малахівському родовищі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права, Небилівська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування вимог скарги апелянт покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Небилівською сільською радою дотримано вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про доступ до публічної інформації . Так, позивача було належним чином повідомлено про роботу земельної комісії та про скликання сесії сільської ради, на яких розглядався його лист-повідомлення про продовження договорів оренди земельних ділянок, що підтверджується квитанцією про вручення поштового відправлення та текстом такого повідомлення. Крім того, оголошення про скликання сесії сільської ради було розміщено на дошці оголошень. Водночас, апелянт наголошує на тому, що питання щодо надання позивачу дозволу на продовження договорів оренди земельної ділянки не набрало необхідної кількості голосів депутатів. Поряд з цим, апелянт зазначає, що Небилівська сільська рада направляла на адресу позивача повідомлення про невідповідність його листа-повідомлення вимогам п. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , зокрема зазначалось про відсутність проекту додаткової угоди. Між тим, проект угоди позивачем надісланий не був, відтак Небилівська сільська рада не мала можливості обговорити істотні умови договору оренди, зокрема строк дії такого договору та орендну плату.

З огляду на наведене апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з огляду на наступні обставини.

Колегією суддів апеляційного адміністративного суду встановлено, що ТзОВ Рожнятівнафта надано у користування Малахівське родовище, яке розташоване на території Рожнятівського району Івано-Франківської області, строком на 20 років, що підтверджується копією спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2006 року за реєстровим номером 4168 виданого Державною службою геології та надр України.

Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 20 травня 2010 року ТзОВ Рожнятівнафта видано Акт про надання гірничого відводу з метою розробки Малахівського нафтового родовища, який знаходиться у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, терміном до 28 грудня 2026 року.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2012 року та акту прийому-передачі земельної ділянки судом встановлено, що Небилівською сільською радою, на підставі рішення 8 сесії від 22 січня 2012 року, з метою проведення пошуково-розвідувальних робіт та промислової розробки Малахівського родовища, ТзОВ Рожнятівнафта надано в оренду земельні ділянки площею:

0,1662 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0001;

0,0997 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0005;

0,0037 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0006;

0,0425 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0007;

0,0657 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0003;

0,0521 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0004;

0,0582 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0056;

0,0400 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0054, що знаходяться на території Небилівської сільської ради в с. Слобода Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області, строком на п'ять років.

Рішенням сьомої сесії Небилівської сільської ради від 26 березня 2017 року № 103-7/2017 ТзОВ Рожнятівнафта відмовлено у продовженні договорів оренди земельних ділянок від 10 лютого 2012 року на Малахівському родовищі, відмовлено в наданні в оренду терміном на 10 років для випробування та експлуатації свердловин, технічного переоснащення під монтаж компресно-азотної станції для газліфтного видобутку нафти, обслуговування об'єктів, такі земельні ділянки площею:

0,1662 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0001;

0,0997 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0005;

0,0037 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0006;

0,0425 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0007;

0,0657 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0003;

0,0521 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0004;

0,0582 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0056;

0,0400 га за кадастровим номером 2624883604:02:001:0054 в межах гірничого відводу Малахівського родовища в с. Слобода Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області у зв'язку з тим, що звернення ТзОВ Рожнятівнафта в ході голосування не набрало необхідної кількості голосів депутатів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем допущено порушення процедури прийняття та оприлюднення рішень та відмови у продовженні договорів оренди земельних ділянок.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При вирішенні апеляційної скарги, апеляційний суд керується нормами процесуального закону, що діяв на момент вчинення процесуальних дій судом першої інстанції, а саме редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу чи відмову у передачі земельних ділянок в оренду, подальше оспорювання правомірності дій суб'єкта владних повноважень має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У справі, що розглядається, спір стосується визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у продовженні строків оренди земельних ділянок.

Суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються припинення права користування нерухомим майном (земельними ділянками), які перебували у позивача в користування на підставі договору оренди.

Так, у даному випадку сільська рада, здійснюючи повноваження власника нерухомого майна, вільна у виборі суб'єкта-контрагента, щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Водночас, при цьому відповідач владних управлінських функцій не здійснював.

Таким чином, даний спір не носить характеру публічно-правового і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальним судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа № 21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), 04 листопада 2015 року у справі №21-3296а15, від 01 березня 2016 року у справі №21-3174а15, від 26 квітня 2016 року у справі №21-2990а15 (823/1604/14), від 26 жовтня 2016 року у справі №21-1638а16, від 29 листопада 2016 року у справах №21-3389а16 та №21-1509а16, від 31 січня 2017 року у справі № 21-1237а16.

Відповідно до ч.1 ст.319 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм процесуального права та закриває провадження по справі.

Керуючись ст. ст.238, 242, 243, 312, 313, 317, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Небилівської сільської ради задовольнити частково, а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 350/599/17 - скасувати.

Закрити провадження у справі № 350/599/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рожнятівнафта до Небилівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4