Постанова

від 26.09.2017 по справі 804/5095/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р. Справа № 804/5095/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весташляхбуд" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД-КР" про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Весташляхбуд» до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Трансбуд-КР» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акта перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Трансбуд-КР» є хибними та необґрунтованими. Реальність господарських операцій між ТОВ «Весташляхбуд» та ТОВ «Трансбуд-КР» підтверджена належними первинними документами, у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи без його участі та у порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що ТОВ «Весташляхбуд» під час перевірки не були надані первинні та інші документи, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Трансбуд-КР» . Надані позивачем акти приймання виконаних робіт не розкривають зміст і обсяг господарської діяльності, у зв'язку з чим не мають силу первинних документів. Вказав, що особи, зазначені у товарно - транспортних накладних як водії, не являються працівниками ТОВ «Трансбуд-КР» . За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1, на думку представника відповідача, є законним та обґрунтованим.

ТОВ «Трансбуд-КР» були надані письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що в ході здійснення господарських операцій з приводу організації перевезення вантажів для ТОВ «Весташляхбуд» у вересні 2015 року первинні документи складались належним чином. За фактом здійснення перевезень були складені акти виконаних робіт, в яких фіксувався обсяг перевезень, а в процесі завантаження транспортних засобів були складені ТТН. Також зазначило, що процес перевезення вантажів для ТОВ «Весташляхбуд» у вересні 2015 року був організований шляхом залучення до перевезень власників та фактичних володільців транспортних засобів на підставі цивільно-правових договорів, укладених в тому числі й з тими, хто використовує транспортні засоби на підставі довіреностей. У зв'язку з цим ТОВ «Трансбуд-КР» підтримало в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Весташляхбуд» та просило розглядати справу без участі свого представника.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі наказу №333 від 09.06.2016 року, наказу про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки №356 від 23.06.2016 року, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 та на виконання вимог абз. 1,4,5 п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.4, п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Весташляхбуд» (код 31933268) з питань достовірності формування податкового кредиту по ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансбуд-КР» (код ЄДРПОУ 38659313) за вересень 2015 року, та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначеного контрагента-постачальника за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2016р. №396/14-01/31933268 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Весташляхбуд» (код 31933268) з питань достовірності формування податкового кредиту по ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансбуд-КР» (код ЄДРПОУ 38659313) за вересень 2015р. та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначених контрагентів-постачальників за відповідні періоди.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 850 420,16 грн., у тому числі 1 233 613,44 грн. - за основним зобов'язанням, 616 806,72 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2016 року №0000501401, ТОВ «Весташляхбуд» оскаржило його в судовому порядку.

Правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року №0000501401 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІУ) та положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІУ господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Весташляхбуд» (Замовник) та ТОВ «Трансбуд-КР» (Виконавець) укладено договори про надання послуг від 27.08.2015р. №27/08, від 11.08.2015р. №11/08.

На виконання вищезазначених договорів платником податків були надані акти прийому - передачі наданих послуг, банківські виписки.

Також в ході перевірки, Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано запит від 24.06.16 №11133/10/04-82-14.01 про надання завірених належним чином копій первинних документів, які підтверджують факт перевезення вантажів ТОВ «Трансбуд-КР» .

У відповідь на запит контролюючого органу ТОВ «Весташляхбуд» були надані ТТН.

Детальний опис вищезазначених документів міститься в акті перевірки (4-22 сторінка акту).

В акті перевірки не зазначено про те, що надані під час перевірки акти надання послуг оформлені з порушенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Суд дослідив зазначені акти надання послуг та встановив, що вони відповідають ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Використання ТОВ «Весташляхбуд» отриманих послуг перевезення від ТОВ «Трансбуд-КР» у власній господарській діяльності підтверджується наступним.

Між ТОВ «ТД Кіровоградграніт» (продавець) та ТОВ «Весташляхбуд» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.08.2015 року, відповідно до якого продавець повинен передати покупцю щебеневу продукцію на умовах ЕХW (Інкотермс 2000), яку покупець зобов'язується прийняти та оплатити.

На виконання вищезазначеного договору, позивачем були надані накладні (а.с. 121-250 Том 1; а.с. 1-182 Том 2), платіжні доручення (а.с. 183-186 Том 2).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, забезпечення вказаної вище щебеневої продукції повинно було здійснюватися ТОВ «Весташляхбуд» самостійно.

Позивачем до матеріалів справи були долучені балансові довідки, відповідно до яких у ТОВ «Весташляхбуд» є власні транспортні засоби. Однак, в силу їх конструктивних особливостей та навантажувальних характеристик, останні не могли бути використані в перевезеннях на великі відстані від ТОВ «ТД Кіровоградграніт» , у зв'язку з чим використовувався найманий транспорт шляхом залучення ТОВ «Трансбуд-КР» .

В якості доказів невикористання власних транспортних засобів в перевезенні придбаної у ТОВ «ТД Кіровоградграніт» щебеневої продукції, позивачем була надана довідка ТОВ «ТД Кіровоградграніт» , відповідно до якої зазначено, що вказані в балансових документах позивача транспортні засоби не заїжджали на територію ТОВ «ТД Кіровоградграніт» у вересні 2015 року.

Таким чином, вказані обставини підтверджують доводи позивача щодо залучення ТОВ «Трансбуд-КР» для перевезення придбаної у ТОВ «ТД Кіровоградграніт» щебеневої продукції.

Придбана щебенева продукція була використана ТОВ «Весташляхбуд» для виготовлення асфальтно-бітонної суміші. В матеріалах справи міститься довідка, відповідно до якої за вересень 2015 року виготовлено 28 424,22 т. асфальтно-бітонної суміші.

Позивачем зазначено, що асфальтно-бітонна суміш використовувалась в тому числі, для виконання робіт щодо поточного ремонту вулиць та доріг в м. Кривому Розі. В обгрунтування даних доводів, позивачем були долучені до матеріалів справи договір від 14.08.2015 року № 157-Т, укладений між ТОВ «Весташляхбуд» та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міської ради ОСОБА_2; акти виконаних робіт за формою КБ-2В; відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат.

Також позивачем до суду був наданий договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності від 03.07.2015 року № 20/25, укладений з Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міської ради ОСОБА_2. Відповідно до даного договору, ТОВ «Весташляхбуд» з метою здійснення виробничої діяльності орендувало комплекс будівель та споруд загальною площею 4 923,5 м2 з інфраструктурою та майном, який розташований за адресою: вул. Урожайна, 16.

Дані обставини свідчать про те, що у позивача є у наявності виробничі та складські приміщення для зберігання отриманої продукції та здійснення технологічного процесу виготовлення асфальтно-бітонної суміші. До суду були надані посадові інструкції працівників, відповідальних за прийом товару.

Крім того, ТОВ «ТД Кіровоградграніт» було долучено до матеріалів справи лист, в якому зазначено, що з метою загрузки щебеневої продукції, придбаної ТОВ «Весташляхбуд» , через контрольно-пропускний пункт заїжджали транспортні засоби, які зазначені в наданих під час перевірки товарно-транспортних накладних.

При цьому слід зазначити, що окремі недоліки товарно-транспортних накладних, зазначені в акті перевірки, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Окрім того, до суду були надані також письмові пояснення по справі ТОВ «Трансбуд-КР» , в яких останнє повідомило, що процес перевезення вантажів для ТОВ «Весташляхбуд» у вересні 2015 року був організований шляхом залучення до перевезень власників та фактичних володільців транспортних засобів на підставі цивільно-правових договорів, укладених в тому числі й з тими, хто використовує транспортні засоби на підставі довіреностей. На підтвердження даних пояснень, ТОВ «Трансбуд-КР» до суду були надані договори та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 15-52 Том 3).

У судовому засіданні 08.06.2017 судом було допитано в якості свідків водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також підтвердили здійснення перевезення товару ТОВ «Весташляхбуд» (а.с. 167-181 Том 4).

Отже, на підставі вищевикладеного, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами рух активів в процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Трансбуд-КР» та зміни в майновому стані.

Разом з тим, контролюючим органом в акті перевірки самостійно було зазначено, що відповідно до проведеного аналізу інформаційних баз даних, Єдиного реєстру податкових накладних та аналізу інформаційних баз даних ДФС України встановлено, що постачальником транспортних послуг у вересні 2015 року в адресу ТОВ «Трансбуд-КР» було ТОВ «Архітектура стилю» (код ЄДРПОУ 39622258), постачальником транспортних послуг у вересні 2015 року в адресу ТОВ «Архітектура стилю» було ТОВ «Мережа Інвест Буд» та ТОВ «Фідонет» . Тобто контролюючий орган самостійно підтвердив можливість отримання ТОВ «Трансбуд-КР» транспортних послуг, які в подальшому були реалізовані ТОВ «Весташляхбуд» .

Суд зазначає, що контролюючий орган обмежився лише податковою звітністю ТОВ «Трансбуд-КР» , ТОВ «Архітектура стилю» , ТОВ «Мережа Інвест Буд» та ТОВ «Фідонет» . Натомість, контролюючим органом не було направлено жодного запиту в адресу вищезазначених підприємств з метою отримання пояснень та їх документального підтвердження або з метою проведення зустрічної звірки з даними підприємствами. До суду не було надано інформації щодо проведення по вищезазначеним підприємствам перевірок та, як наслідок, актів, які б свідчили про порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Так, наведені Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області аргументи, не є достатньо вагомими, чіткими та не підтверджені належними доказами, що спростовували б реальність господарських операцій між ТОВ «Весташляхбуд» та ТОВ «Трансбуд-КР» . Натомість, факт реальності господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що « ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.» .

Проте відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1 є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Весташляхбуд до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД-КР" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Весташляхбуд судові витрати з оплати судового збору у розмірі 27756,30 гривень (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень тридцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1