Рішення

від 29.01.2018 по справі 826/14271/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 29 січня 2018 року                      №826/14271/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор» до Департаменту архітектури та містобудування Луганської міської ради та відділу реклами Луганської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 р. в адміністративній справі №826/14271/13-а відмовлено повністю у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор», (далі - позивач), до Департаменту архітектури та містобудування Луганської міської ради, (далі - відповідач-1), та відділу реклами Луганської міської ради, (далі - відповідач-2), про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не розгляду заяв позивача про видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 20.05.2013 р. №20/05-01, № 20/05-02, №20/05-03, №20/05-04, №20/05-05, №20/05-06, №20/05-07, №20/05-08, № 20/05-09, №20/05-10, №20/05-17 та №20/05-18,    (далі - заяви про видачу дозволів), зобов'язання відповідача-1 передати відповідачу-2 заяви про видачу дозволів для їх розгляду та прийняття відповідного рішення, зобов'язання відповідача-2 розглянути заяви    про видачу дозволів відповідно до вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067,    (далі - Типові правила), та прийняти відповідне рішення.     Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. постанову суду першої інстанції від 07.10.2013 р. залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 р. та ухвалу суду апеляційної інстанції від 04.02.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, для нового розгляду справи в Окружному адміністративному суді міста Києва призначено відповідного суддю. У ході нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та проси задовольнити їх. Пояснив, що відповідач-1 порушив порядок розгляду заяв про видачу дозволів, передбачений законодавством, зокрема Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що є підставою для зобов'язання відповідача-2 розглянути такі заяви та прийняти відповідне рішення.    За переконанням позивача, відповідач-1 повинен був розглянути заяви про видачу дозволів та перевірити місце розташування рекламних засобів, зазначених у таких заявах, на предмет наявності на такі місця пріоритету іншого заявника або надання на заявлені місця зареєстрованих у встановленому порядку дозволів, після чого або прийняти рішення про встановлення за позивачем пріоритету на заявлені місця, або про відмову у встановленні такого пріоритету із зазначенням дати встановлення пріоритету іншого заявника на заявлені місця розташування рекламних засобів, або повідомити про дати і номера рішень виконавчого органу Луганської міської ради про надання дозволів на заявлені місця іншій особі та повернути усі подані позивачем документи. Представники відповідачів у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли. Позиції щодо заявлених позовних вимог у ході нового розгляду справи відповідачі не висловили. В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача-2 проти позову від 04.10.2013 р. у яких представник відповідача-2 зазначає про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача-2 та неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки заявки позивача із доданими матеріалами були йому повернуті. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції від 12.05.2016 р. вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що такими судами неповно досліджено обставини справи. Зокрема, як зазначено судом касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій не надано оцінку діям Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, яке перейменовано в Департамент архітектури та містобудування Луганської міської ради, в частині його повноважень у взаємодії з відділом реклами, що, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, є істотним для правильного вирішення справи в обсязі усіх позовних вимог.         Зважаючи на викладене, у ході нового розгляду справи судом з'ясовано наступне. Рішенням Луганської міської ради від 27.12.2011 р. №18/28 «Про затвердження деяких схем розміщення рекламних засобів на території м. Луганська»        затверджено вказані схеми. У зв'язку із викладеним, 21.05.2013 р. позивач направив відповідачу-1 заяви про видачу дозволів. Листами від 04.06.2013 р. №№ И 01-19/1828/43-13, № И 01-19/1829/43-13, И 01-19/1830/43-13, И 01-19/1832/43-13, И 01-19/1833/43-13, И 01-19/1836/43-13,    (далі - листи-відповіді),    відповідач-1 повідомив позивача, що відповідними наказами встановлено пріоритет позивача на місця можливого розміщення рекламних засобів строком на три місяці, однак, у зв'язку з ненаданням у встановлений строк документів, передбачених Типовими правилами, такий пріоритет втратив свою дію. Разом з тим, після встановлення пріоритету позивача на місця можливого розміщення рекламних засобів до відповідача-1 надійшла ухвала Ленінського райсуду міста Луганська, якою заборонено відповідачу-1 вчиняти дії щодо встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів (всього 263 адреси). Серед адрес, зазначених в ухвалі Ленінського райсуду міста Луганська, є місця, які позивачем вказані у заявах про видачу дозволів. У зв'язку з викладеним, вирішення питання про встановлення пріоритету на вказані у заявах про видачу дозволів місця розташування рекламних засобів є неможливим. Документи, подані позивачем, повертаються без розгляду. Тобто, як вбачається з викладеного, документи позивача повернуті без розгляду. З приводу підстав, з яких заяви повернуто, суд зазначає, що судом касаційної інстанції у ході перегляду рішень судів попередніх інстанцій вже встановлено, що зі змісту ухвали Ленінського районного суду міста Луганська від 07.02.2013 р. вбачається, що назви адрес (назва вулиці і номер будинку), які містяться у цій ухвалі, і стосовно яких заборонено вчиняти дії щодо встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів, не співпадають з адресами, наведеними у заявах позивача про встановлення зовнішньої реклами. А отже, наявність такого судового рішення не було перешкодою для розгляду по суті заяв та прийняття рішення з питань, порушених позивачем (том 2 арк. справи 70).     Згідно з ч. 5 ст. 16, ст. 25, ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законами, не допускається. Пунктом 22 Типових правил визначено, що у наданні дозволу може бути відмовлено у разі, коли: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним. Рішенням Луганської міської ради від 26.04.2011 р. №8/18 робочим органом з питань розміщення реклами на території м. Луганська визначено Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради та уповноважено такий орган погоджувати дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську. Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з метою отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами позивач вчинив дії, передбачені нормами законодавства, та звернувся до уповноваженого органу - Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради. Судом з'ясовано, що попередні пріоритети позивача на місця можливого розміщення рекламних засобів, на що посилався відповідач-1 у листах від 04.06.2013 р., втратили чинність 15.05.2013 р., тобто до моменту подачі заяв позивачем. Станом на 28.08.2013 року Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради перейменовано на Департамент архітектури та містобудування Луганської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з втратою попередніх пріоритетів позивач звернувся із новими заявами від 20.05.2013 р., до яких додано передбачені чинним законодавством документи. Відповідно до п. 10 Типових правил, уповноважений орган повинен був розглянути заяви позивача та перевірити місця розташування рекламних засобів, зазначених у заявах, на предмет наявності на такі місця пріоритету іншого заявника або надання на заявлені місця дозволів. Після вказаного повинно було б бути прийнято рішення про встановлення за позивачем пріоритету на заявлені місця або про відмову у встановленні пріоритету із зазначенням дат встановлення пріоритету іншого заявника на заявлені місця розташування рекламних засобів або дати і номера рішення виконавчого органу про надання дозволів на заявлені місця іншій особі та повернути подані позивачем документи.   З викладеного суд робить висновок, що посилання відповідача-1 на попередні встановлені пріоритети як на підставу для залишення без розгляду заяв позивача є неправомірними. Як вже зазначено вище, Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, шляхом видачі рішення Луганської міської ради від 26.04.2011 р. №8/18, визнано робочим органом з питань розміщення реклами на території м. Луганська та уповноважено такий орган погоджувати дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську. Тобто, на момент подачі позивачем заяв робочим органом, уповноваженим розглядати заяви розповсюджувачів зовнішньої реклами про надання дозволу, було Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради. Водночас, станом на дату подання позову до суду робочим органом з питань розміщення реклами на території м. Луганська було визначено відповідача-2. Отже, твердження відповідача-1 про те, що у відповідача-2 відсутні повноваження щодо розгляду заяв позивача є помилковими. Суд зауважує, що повноваження відповідача-2 визначені Положенням, затвердженим розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.2006 р. №207. На викладене також звернуто увагу Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.05.2016 р. Підсумовуючи викладене суд робить висновок, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не розгляду заяв позивача про видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 20.05.2013 р. №20/05-01, № 20/05-02, №20/05-03, №20/05-04, №20/05-05, №20/05-06, №20/05-07, №20/05-08, № 20/05-09, №20/05-10, №20/05-17 та №20/05-18 є такою, що підлягає задоволенню. Поряд з цим, вимоги про зобов'язання відповідача-1 передати відповідачу-2 заяви про видачу дозволів для їх розгляду та прийняття відповідного рішення, зобов'язання відповідача-2 розглянути заяви    про видачу дозволів відповідно до вимог Типових правил є такими, що не можуть бути задоволенні, оскільки як зазначено самим позивачем та встановлено у ході судового розгляду справи, документи, подані позивачем з метою отримання дозволів, йому повернуто, а без розгляду таких документів уповноважений орган не може здійснити належний розгляд заява та прийняти вмотивоване рішення.    Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що  позов Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор» до Департаменту архітектури та містобудування Луганської міської ради та відділу реклами Луганської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Луганської міської ради щодо не розгляду заяв Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор» про видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 20.05.2013 р. №20/05-01, № 20/05-02, №20/05-03, №20/05-04, №20/05-05, №20/05-06, №20/05-07, №20/05-08, № 20/05-09, №20/05-10, №20/05-17 та №20/05-18. 3. Позов в іншій частині залишити без задоволення. 4. Присудити на користь Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор»  (код ЄДРПОУ 24576549) сплачений ним судовий збір у розмірі 11,47 грн. (одинадцять гривень сорок сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Луганської міської ради (код ЄДРПОУ 26130094). Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                                               Ю.Т. Шрамко