Рішення

від 30.01.2018 по справі 826/15164/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2018 року № 826/15164/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про результати розгляду скарг,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток ( далі також - позивач, ТОВ ПФК Восток ) Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби (далі також - відповідачі) з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.02.2016 року № 0000021402/1911, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2154728, 75 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 1723783,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 430945, 75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 05.02.2016 року № 0000011402/1902, яким зменшено товариству з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1464717, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДФС у м. Донецькій області про результати розгляду скарги, яке датовано 20.04.2016 р. за № 2014/10/05-99-10-01-12-1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги, яке датовано 19.05.2016 р.

- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток понесені останнім витрати на правову допомогу (втрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката) у розмірі 57 600, 00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 047, 69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 30.12.2015 року №163/05-15-22-03-35844837 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, оскільки вважає, що господарські операції позивача є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Вказав, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм діючого законодавства, тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України 21 червня 2017 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток (податковий код 35844837) з питань підтвердження фінансово-господарський відносин з платником податків ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ (податковий код 39154432) за період з 01.02.2015 по 31.01.2015, та з платником податків ТОВ АРГОС-ГАРАНТ (податковий код 39158510) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2015 року №163/05-15-22-03-35844837 згідно з висновками якого, встановлено порушення:

- пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року на 1464717 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) по декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 1464717 грн.

- пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту з ПДВ за червень 2015 року на 1750000, 00 грн., що відповідно призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету за підсумками поточного звітного періоду (податкового періоду) з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (податкового періоду) (рядок 25) по декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року у сумі 1723783 грн.

На підставі акту перевірки, 05.02.2015 року прийнято оскаржувані рішення № 0000021402/1911, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2154728, 75 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 1723783,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 430945, 75 грн.; та рішення № 0000011402/1902, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1464717, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області та Державною фіскальною службою України прийнято рішення №2014/10/05-99-10-01-12-1 від 20.04.2016 року, та рішення від 19.05.2016 якими податкові повідомлення-рішення № 0000021402/1911, № 0000011402/1902 від 05.02.2015 року залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, а також з рішеннями про результати розгляду скарг позивач звернувся з позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази та пояснення, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

В ході проведення перевірки ДПІ встановлено, що ТОВ ПФК Восток мало взаємовідносини з ТОВ Компанія-Камєлот (код ЄДРПОУ 39154432) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року; та з ТОВ Аргос-Гарант (код ЄДРПОУ 39158510) за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року.

Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками товарів (ТОВ Компанія- Камєлот та ТОВ Аргос-Гарант ). Такі висновки акта перевірки мотивовані наступним: позивачем до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням; не надано до перевірки посвідчення якості на кожну поставку придбаного у названих товариств товарів; позивачем не надано доказів, які б свідчили про реальність зазначених господарських операцій. Разом з тим, відповідно до отриманої податкової інформації щодо ТОВ Компанія-Камєлот та ТОВ Аргос-Гарант встановлено, що за даними поданої податкової звітності та у зв'язку з неподанням товариствами певної податкової та фінансової звітності не виявляється за можливе встановити наявність у названих товариств складських приміщень і устаткування, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. За наведених мотивів, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не підтверджено документально факту реального отримання товарів та послуг, їх використання у своїй господарській діяльності.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що 09.01.2015 року між ТОВ ПФК Восток (Покупець) та ТОВ Компанія-Камєлот (Постачальник) укладено договір № 16/15 на придбання товару. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, кількість, якість, асортимент та номенклатура товару узгоджується у специфікаціях (або видаткових накладних). Ціна товару зазначається в даних специфікаціях (або видаткових накладних) та включає в себе вартість послуг з транспортування товару до місця постачання. Датою постачання товару вважається дата підписання акту приймання-передачі. Якість товару повинна відповідати діючим стандартам, ТУ, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості, зразкам для даного виду продукції. Документація, яка підтверджує якість товару надається Покупцю у момент постачання. Гарантія на товар встановлюється на строк згідно з технічною документацією на кожний вид продукції.

До матеріалів справи позивачем надано додатки до зазначеного договору, а саме: специфікація №1 до договору, в якій передбачено постачання дизель-генератора DALGAKIRAN DJ 657 DD 607 кВА у комплекті зі щитом АВР у кількості 1 штука на суму 1 598 880, 00 грн. Також зазначено, що постачання здійснюється транспортом постачальника, узгоджений пункт постачання - промисловий майданчик шахто ділянки шахти № 72. Гарантійних строк на поставлену продукцію складає 12 календарних місяців з моменту введення в експлуатацію, але не пізніше 18 місяців з моменту постачання.

На підтвердження виконання умов договору були оформлені акт прийому-передачі від 30.01.2015, податкова накладна № 148 від 30.01.2015 та видаткова накладна № КК-0000148 від 30.01.2015, картки рахунку бухгалтерського обліку № 15. Відповідно до вказаних накладних ТОВ ПФК Восток отримало дизель-генератор DALGAKIRAN DJ 657 DD 607 кВА у комплекті зі щитом АВР у кількості 1 штука на суму 1 598 880, 00 грн. Транспортування вказаного товару здійснювалося транспортом постачальника. На підтвердження перевезення було складено товарно-транспортна накладна № 3001157 від 30.01.2015, довіреність № 1.

Також між ТОВ ПФК Восток (Замовник) та ТОВ Компанія-Камєлот (Виконавець) було укладено договір від 05.01.2015 № 22/15. Відповідно до договору Замовник доручає, а Виконавець приймає зобов'язання надати наступні послуги: замовник передає функції та операції із забезпечення та супроводу зовнішньої організації виробничої діяльності підприємства. Виконавець має право притягувати до виконання робіт третіх осіб. По закінченню виконання робіт (окремого етапу робіт) Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт з зазначенням об'єму і вартості фактично виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договору були оформлені податкові накладні від 30.01.2015 № 141, 149-156; звіт Виконавця до договору № 22/15 від 05.01.2015 про надання послуг аутсорсінгу від 30.01.2015; акти здачі-приймання робіт № КК-0000141, КК-0000149-0000156; картки рахунку бухгалтерського обліку № 631.

Також між ТОВ ПФК Восток (Замовник) та ТОВ Аргос-Гарант (Постачальник) було укладено договір від 18.06.2015 року № 109/15 на придбання товару. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця кількість, якість, асортимент та номенклатура товару узгоджується у специфікаціях( або видаткових накладних). Ціна товару зазначається в даних специфікаціях (або видаткових накладних) та включає в себе вартість послуг з транспортування товару до місця постачання. Датою постачання товару вважається дата підписання акту приймання-передачі. Якість товару повинна відповідати діючим стандартам, ТУ, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості, зразкам для даного виду продукції. Документація, яка підтверджує якість товару надається Покупцю у момент постачання. Гарантія на товар встановлюється на строк згідно з технічною документацією на кожний вид продукції.

До матеріалів справи позивачем надано додатки до зазначеного договору, а саме специфікація №1 до договору, в якій передбачено постачання дизельна електростанція GUMMING POWER GENERATION C 1400D5 з кожухом у кількості 1 штука на суму 10 500 000, 00 грн. Також зазначено, що постачання здійснюється транспортом постачальника, узгоджений пункт постачання - промисловий майданчик шахто ділянки шахти № 72. Гарантійних строк на поставлену продукцію складає 12 календарних місяців з моменту введення в експлуатацію, але не пізніше 18 місяців з моменту постачання.

На підтвердження виконання умов договору були оформлені акт прийому-передачі від 23.07.15, податкова накладна № 20 від 30.06.2015 та видаткова накладна № АР-00000148 від 30.06.2015. Відповідно до вказаних накладних ТОВ ПФК Восток дизельну електростанцію GUMMING POWER GENERATION C 1400D5 з кожухом у кількості 1 штука на суму 10 500 000, 00 грн.. Транспортування вказаного товару здійснювалося транспортом постачальника. На підтвердження перевезення було складено товарно-транспортна накладна № 151256 від 30.06.2015, довіреність № 4 від 30.06.2015. Також позивачем надано картки рахунку бухгалтерського обліку № 631 та 15.

Також на підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами позивача до матеріалів справи надано наступні докази:

- договір про відступлення права вимоги № 106/15 УП від 11.05.2015 на суму 4 000 000 грн. укладений між ТОВ Компанія-Камєлот та ТОВ АГРОБАЗА про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору поставки від 09.01.2015 № 16/15 та договору аутсорсінсу від 05.01.2015 № 22/15, та акти прийому-передачі даних договорів;

- договір про відступлення права вимоги № 117/15 УП від 17.07.2015 на суму 5 000 000 грн. укладений між ТОВ Аргос-Гарант та ТОВ Максіторг Сервіс про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору поставки від 18.06.2015 № 109/15; акти прийому-передачі даного договору поставки; платіжні доручення № 94 та № 95 від 20.07.2015; та картка рахунку бухгалтерського обліку 6852;

- договір про відступлення права вимоги № 116/15 УП від 17.07.2015 на суму 1 000 000 грн. укладений між ТОВ Аргос-Гарант та ТОВ Заірпіння Вудс про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору поставки від 18.06.2015 № 109/15; акти прийому-передачі даного договору поставки; платіжні доручення №93 від 17.07.2015, № 89 від 17.07.2015, № 85 від 07.07.2015, № 86 від 08.07.2015, № 87 від 09.07.2015, № 88 від 10.07.2015; та картки рахунку бухгалтерського обліку 6852;

- договір про відступлення права вимоги № 132/15 УП від 26.08.2015 на суму 4 500 000 грн. укладений між ТОВ Аргос-Гарант та ТОВ Ронвел про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору поставки від 18.06.2015 № 109/15; акти прийому-передачі даного договору поставки; платіжне доручення №121 від 07.09.2015 та картки рахунку бухгалтерського обліку 6852;

- договір про відступлення права вимоги № 01/10-15ВП від 01.10.2015 на суму 700 000 грн. укладений між ТОВ Компанія-Камєлот та ТОВ Апорт Плюс про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору аутсорсінсу від 05.01.2015 № 22/15, та акти прийому-передачі даного договору; платіжне доручення № 149 від 01.10.2015; та картка рахунку бухгалтерського обліку 6852;

- договір про відступлення права вимоги № 02/11-15ВП від 02.10.2015 на суму 4 088 301 грн. укладений між ТОВ Компанія-Камєлот та ТОВ Компанія Укрторг про відступлення права вимоги у ТОВ ПФК Восток на виконання умов договору аутсорсінсу від 05.01.2015 № 22/15, та акти прийому-передачі даного договору; платіжні доручення № 167 від 04.11.2015, № 169 від 05.11.2015, № 171 від 11.11.2015, № 187 від 03.12.2015; та картка рахунку бухгалтерського обліку 6852;

За результатами дослідження наданих позивачем первинних та інших документів суд встановив наступне:

1) щодо документів складених на виконання умов договорів постачання № 16/15 від 09.01.2015 та № 109/15 від 18.07.15, - первинні документи (а саме, видаткові та товарно-транспортні накладні) не відповідають вимогам чинного законодавства. Судом встановлено, що у видаткових накладних у графах Відвантажив та Отримав не зазначені обов'язкові реквізити: посада та данні особи, яка виписала та підписала накладну на отримання товаро-матеріальних цінностей, яка не дає змоги ідентифікувати особа, яка підписала вказану накладну; також відсутні дата отримання товару та відбиток печатки ТОВ ПФК Восток , що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; у товарно-транспортних накладних не в повному обсязі зазначено відомості про пункт навантаження, пункт розвантаження, що унеможливлюють встановити точну адресу навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також відомості про час прибуття-вибуття вантажу, його маси, чим порушено вимоги до правил перевезень вантажі автомобільним транспортом в Україні; також позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано документи, які підтверджують якість товару, журналів реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

2) щодо документів на виконання умов договору аусорсінгу № 22/15 від 05.01.2015 - зі змісту доданих до матеріалів позову звіту наданих послуг та актів здачі-приймання робіт неможливо встановити конкретні види та обсяги послуг, які фактично надані виконавцем; в текстах цих актів відсутня інформація про передачу виконавцем замовнику будь-яких товарно-матеріальних цінностей, відсутні документальні докази руху інформаційних та інших матеріалів між сторонами в процесі виконання умов договору.

Судом встановлено, що позивач без поважних причин не надав на вимогу суду оригінал банківської виписки по особовому рахунку ТОВ ПФК Восток або оригіналів платіжних доручень з відмітною банку на підтвердження оплати придбаного товару та послуг; не надано доказів використання у господарській діяльності зазначених товарів та послуг, зокрема актів введення в експлуатацію основних засобів, акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів форми ОЗ-1, інвентарної картки обліку основних засобів форми ОЗ-6.

Таким чином суд вважає, що позивач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б підтверджували реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про відповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують добросовісність позивача як платника податків та включають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Наведені факти у сукупності з викладеними в акті перевірки обставинами підтверджують висновок контролюючого органу про невідповідність податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документальному підтвердженню, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

З урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 05.02.2015 року № 0000021402/1911 та № 0000011402/1902.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 20.04.2016 № 2014/10/05-99-10-01-12-1 про результати розгляду скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 19.05.2016 про результати розгляду скарги суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з п.п. 56.2-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п.п. 56.8-56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що останніми залишено без змін податкові поідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 05.02.2016р. № 0000021402/1911 та № 0000011402/1902.

Отже, вказані рішення самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 20.04.2016 № 2014/10/05-99-10-01-12-1 про результати розгляду скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 19.05.2016 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовують наведеного та не доводять зворотнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись вимогами статей 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко