Постанова

від 31.01.2018 по справі 815/6195/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6195/17

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року за поданням Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс , код ЄДРПОУ 34573353, згідно рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року заявлене подання задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс , код ЄДРПОУ 34573353, згідно рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області, на виконання вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі доповідної записки в.о. Білоус М.А. від 02.11.2017 року № 1111/11/15-32-14-02-03, прийнято наказ № 5917 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс (код за ЄДРПОУ 34573353), з питання дотримання вимог валютного законодавства за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, зазначеними у повідомленнях ПАТ Державний експортно-імпортний банк України № 063/11-07/1815 від 08.06.2016 року, № 063/11-07/1806 від 09.06.2016 року, № 063/11-07/39 від 06.01.2017 року, 063/11-07/878 від 07.04.2017 року за контрактами: від 19.02.2016 року № 03/EXJP (дата здійснення операції - 25.02.2016 року), від 01.02.2016 року № 2016/01 (дата здійснення операції - 17.02.2016 року), від 29.06.2016 року № 2016FSYM-PJ109-EX (дата здійснення операції - 19.08.2016 року, 28.11.2016 року) з 29.11.2017 року, тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності з 17.02.2016 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки (а.с.8).

На підставі вказаного наказу прийнято направлення на перевірку № 8765/14-02 від 17.11.2017 року (а.с.13).

Головним бухгалтером ТОВ Одіссей Моторс Хлебніковою А.В. було відмовлено в допуску до перевірки посадовій особі ГУ ДФС в Одеській області О.В.Сидоренко, що підтверджується підписом останньої у наказі ГУ ДФС в Одеській області № 5917 від 10.11.2017 року, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8).

29.11.2017 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області О.В.Сидоренко складено акт № 1747/15-32-14-02, яким зафіксовано, що головним бухгалтером ТОВ Одіссей Моторс (код за ЄДРПОУ 34573353) відмовлено посадовій особі ГУ ДФС в Одеській області в отриманні наказу № 5917 від 10.11.2017 року та направлення на перевірку № 8765/14-02 від 17.11.2017 року (а.с.10).

Також вказаною посадовою особою контролюючого органу складено акт про не допуск до перевірки № 1748/15-32-14-02 від 29.11.2017 року, в якому зафіксовано факт відмови головного бухгалтера ТОВ Одіссей Моторс (код за ЄДРПОУ 34573353) в допуску до проведення перевірки посадовій особі ГУ ДФС в Одеській області (а.с.9).

29.11.2017 року, на підставі вказаного акту, заступник начальника А.Б.Бондаренко, за погодженням з заступником начальника - начальником відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області І.В. Войтова та заступником начальника відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області В.Л. Лєбєдєвої, звернувся до начальника ГУ ДФС України в Одеській області Мілютіна Г.В. зі зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.11).

Начальником ГУ ДФС в Одеській області о 17 год. 00 хв. 30.11.2017 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника ТОВ Одіссей Моторс , що перебуває за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1 (а.с.12).

Зважаючи, що платник податків відмовився від допуску посадової особи Головного управління ДФС в Одеській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення заявника від 30.11.2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс , код ЄДРПОУ 34573353, є обґрунтованим, в зв'язку з чим подання підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно вимог п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Отже, вказана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Обставини, за наявності яких, здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка визначає п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України така перевірка проводиться якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

В свою чергу, процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Проте, судом першої інстанції не досліджено питання правильності оформлення документів пред'явлених позивачем для проведення перевірки відповідача, визначених ст. 81 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції лише обмежився встановленими обставинами щодо самого факту пред'явлення цих документів.

В свою чергу, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем подано адміністративний позов про скасування наказу, який і став підставою для виходу посадової особи позивача на проведення перевірки та складання акта про не допуск до перевірки, а відтак і передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) і внесення даного подання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Згідно п. 10 ч. 1 р. VII Перехідних положень вказаної редакції КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 4 статті 283 КАС України (чинної та в редакції станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 283 КАС України (чинного та в редакції станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Так, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України).

При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, наведених у ст. 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 283 КАС України (чинного та в редакції станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у інформаційних листах від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 та 22.04.2011 року № 571/11/13-11.

Таким чином, враховуючи незгоду відповідача з рішенням податкового органу щодо наявності підстав для проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування до відповідача адміністративного арешту та стало підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, колегія суддів приходить до висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд вимог позивача в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Посилання суду першої інстанції на те, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано доказів оскарження наказу про призначення перевірки, недопущення до якої і було передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених ст. 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) і внесення даного подання, а відтак відсутній спір про право, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах є визначальним саме встановлення судом наявності між сторонами спору про право в контексті статті 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції), а не наявності на розгляді суду справи про скасування наказу про призначення перевірки.

При цьому, спір про право в контексті ст. 183-3 КАС України (чинного та в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 283 КАС України (чинного та в редакції станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), може бути встановлений судом не лише зі змісту відповідного адміністративного позову, суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання, зокрема, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

В матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення відповідача про дату, час та місце розгляду подання.

Так, як вбачається з журналу судового засідання, судом було повідомлено відповідача про розгляд подання о 09 год. 00 хв. 04.12.2017 року, в той час, як судове засідання розпочато о 09 год. 05 хв. того ж дня. Як зазначено судом та підтверджується матеріалами справи, до вказаного часу відповідача не було повідомлено про розгляд подання.

Частиною 4 статті 283 КАС України (чинної та в редакції станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому, наявність спору про право, в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

Таким чином, оскільки положеннями статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено дій суду в такому разі, колегія суддів вважає, що в такому випадку слід закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, так як відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 250, 271, 272, 283, 310, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за поданням Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Одіссей Моторс про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець