Рішення

від 29.01.2018 по справі 910/23449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018Справа № 910/23449/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій простягнення заборгованості в розмірі 57 526,47 грн Представники сторін:

від Позивача: не з'явився

від Відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості в розмірі 57 526,47 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій (покупець) було укладено Договір поставки № 030815-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у встановлений у Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар, а Відповідач в свою чергу отримав вказаний Товар, що підтверджується видатковими накладними № КИФ3790 від 21.09.2015 та № КИФ5112 від 15.12.2015 на загальну суму 64 699,45 грн, проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму 11 234,21 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект в розмірі 53 465,24 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій 3% річних у розмірі 4 061,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23449/17, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відповідно до ч.2 статті 120 ГПК України.

В судове засідання 29.01.2018 представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу рекомендованого повідомлення про вручення 16.01.2018 уповноваженій особі підприємства Позивача ухвали суду від 29.12.2017 та врученням 23.01.2018 під розписку ухвали суду від 29.12.2017 представнику Відповідача за його заявою.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач та Позивач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.01.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій (покупець) було укладено Договір поставки № 030815-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у встановлений у Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору факт постави товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних, або факт оплати рахунка чи накладної означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках та видаткових накладних. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товарно-транспортна накладна, підписана уповноваженими на то представниками сторін або акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими на то представниками сторін.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що покупець сплачує 100% вартість поставленого товару протягом 20 банківських днів з моменту відвантаження зі складу постачальника.

Відповідно до п. 4.1 Договору товар вважається поставленим постачальником іч прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом - з дати отримання залізничної накладної, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами Інкотермс , по яких поставляється конкретна партія товару, з урахуванням особливостей, встановлених у відповідному Договорі.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього договору жодна з сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше ніж до 31 грудня 2017 року (п. 8.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 030815-1 від 03.08.201 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИФ3790 від 21.09.2015 та № КИФ5112 від 15.12.2015, а також видатковими накладними № КИФ3790 від 21.09.2015 на суму 21 853,08 грн та № КИФ5112 від 15.12.2015 на суму 42 846,37 грн, а загалом на суму 64 699,45 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму 11 234,21 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект в розмірі 53 465,24 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій 3% річних у розмірі 4 061,23 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 030815-1 від 03.08.2015 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 030815-1 від 03.08.2015 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИФ3790 від 21.09.2015 та № КИФ5112 від 15.12.2015, а також видатковими накладними № КИФ3790 від 21.09.2015 на суму 21 853,08 грн та № КИФ5112 від 15.12.2015 на суму 42 846,37 грн, а загалом на суму 64 699,45 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Вказаний товар був отриманий представником Відповідача на підставі довіреностей №61 від 17.09.2015 та №76 від 15.12.2015 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект цінностей за рахунками, проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за отриманий товар 25.12.2015 в розмірі 11 234,21 грн.

Суд зазначає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов Договору № 030815-1 від 03.08.2015 на момент розгляду даної справи судом настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій перед Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект за Договором № 030815-1 від 03.08.2015 становить 53 465,24 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект в розмірі 53 465,24 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 53 465,24 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.09.2015 по 19.12.2017 у розмірі 4 061,23 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором за загальний період прострочки з 21.09.2015 по 19.12.2017 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, оскільки Позивачем не враховано, що розрахунок 3% річних здійснюється за період прострочення оплати товару окремо за кожною видатковою накладною. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 3 230,67 грн як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період 21.09.2015 по 19.12.2017 окремо за кожною поставкою товару з урахуванням здійсненої Відповідачем часткової оплати.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект підлягає стягненню заборгованість у розмірі 56 465,24 грн та 3% річних в розмірі 3 230,67 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних металевих контрукцій (02091, м.Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 158, квартира 292, Ідентифікаційний код юридичної особи 36046888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Дніпроект (50072, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КРЕМЕНЧУЦЬКА, будинок 69, Ідентифікаційний код юридичної особи 33718185) заборгованість у розмірі 53 465 (п'ятдесят три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 січня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин