Рішення

від 30.01.2018 по справі 914/2625/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018р. справа №914/2625/17

Суддя Юркевич М.В. за участю секретаря Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі , м. Рожище, Волинська область

до відповідача: Приватного підприємства ІЗО-ТЕХ , м. Львів

про: стягнення 210 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» до Приватного підприємства «ІЗО-ТЕХ» про стягнення 210 000,00 грн..

Ухвалою господарського суду від 18.12.2017 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.01.2018 р.

Розгляд справи відкладався в межах підготовчого провадження з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 16.01.2018р.

В судове засідання 30.01.2018р. представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали від 18.12.2017р., подав відзив, в якому проти позову заперечив та просив розглядати справу без його участі.

Представник позивача підтримував свої позовні вимоги. Крім того, подав суду заперечення на відзив відповідача. Разом з тим, в судовому засіданні 30.01.2018р. представник позивача, враховуючи надання сторонами всіх доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень, виконання вимог попередніх ухвал суду, просив закрити підготовче провадження і призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 30.01.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2018р. після закриття підготовчого провадження.

В судовому засіданні по розгляді справи по суті 30.01.2018р. представник позивача, у відповідності до ст. 208 ГПК України, виступив зі вступним словом, в якому роз'яснив суть та підстави поданого позову.

Після вступного слова позивача, судом було з'ясовано обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог та здійснено дослідження доказів, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, за результатами дослідження доказів долучених сторонами до матеріалів справи, відзиву відповідача та заперечення на відзив, судом з'ясовано:

25.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Цунамі (позивачем), на підставі виставленого Приватним підприємством Ізотех (відповідачем) рахунку, на оплату №56 від 24.07.2017р. терасної системи загальною вартістю 312 327,16 грн., було частково перераховано 210 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №5829.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини з купівлі-продажу.

Як стверджує позивач, з моменту часткової оплати до 08.12.2017р. (протягом понад 4 місяців) відповідачем не було передано позивачу товар.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 09.11.2017р. з вимогою про повернення сплачених за товар коштів в сумі 210 000,00 грн., у зв'язку з непередачею товару, частково оплаченого по виставленому рахунку.

У відповіді на претензію від 22.11.2017р. відповідач відмовив позивачу у поверненні коштів зазначаючи при цьому, що враховуючи усні домовленості між сторонами, відповідач 04.09.2017р. здійснив поставку товару позивачу через свого представника - ОСОБА_2

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 210 000,00 грн. - в судовому порядку.

В ході підготовчого провадження ухвалою від 16.01.2018р. судом було витребувано від відповідача належні докази поставки товару позивачу, а також документи, що підтверджують повноваження представника ОСОБА_2

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав суду відзив, а також інші документи, зокрема видаткові накладні, які на думку останнього є доказами поставки товару позивачу.

Також, у відзиві відповідач зазначив про те, що юридична адреса підприємства є м. Одеса, вул. Канатна, 179. Однак, згідно витягу з ЄДР, наявному в матеріалах справи, місцезнаходження юридичної особи відповідача є м. Львів, вул. Льняна,9/15.

В той же час, в силу приписів ч.2 ст. 31 ГПК України, справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

У своєму запереченні на відзив позивач повністю не погоджується із твердженнями відповідача, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Крім того, позивач вважає, що долучені відповідачем накладні не підтверджують факту поставки (отримання) товару та не мають жодного відношення до даної справи. А оперативна зміна юридичної адреси відповідачем, в ході розгляду даної справи, свідчить про намагання уникнути відповідальності.

Відтак, з урахуванням наведеного позивач просив суд не приймати такі докази як належні.

Розглянувши матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши замовлення на поставку терасної системи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №56 від 24.07.2017р. на оплату в сумі 312 327,16 грн. Позивач частково оплатив вказаний рахунок платіжним дорученням №5829 від 25.07.2017р. на суму 210 000,00 грн. в рахунок попередньої оплати товару.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини поставки та купівлі-продажу.

В силу приписів ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як стверджує позивач, після часткової оплати товару, відповідач так і не здійснив його поставку (передачу), внаслідок чого порушив своє зобов'язання.

Натомість, у своєму відзиві відповідач зазначає про виконання свого обов'язку в частині передачі (поставки) товару позивачу.

В обгрунтування наведеного відповідач надав суду видаткову накладну № 50 від 06.09.2017р. та товаро-транспортну накладну №996236968.

Розглянувши представлені відповідачем докази, суд вважає такі неналежними та недопустимими.

Зокрема, як вбачається із видаткової накладної №50, така складена відповідно до договору №17 від 03.04.2017р. Натомість, у справі, що розглядається жодного договору укладено не було, а правовідносини між сторонами виникли на підставі оплати рахунку виставленого відповідачем.

Крім того, спірна видаткова накладна не підписана позивачем, а також не зазначено, що отримувач відмовився від підпису чи не прийняв товар. Така видаткова накладна є одностороннім документом відповідача, суперечить матеріалам справи та не може вважатися належним доказом отримання позивачем чи поставки відповідачем товару (терасної системи).

Більше того, долучена відповідачем товарно-транспортна накладна №996236968 взагалі не має жодного відношення до розглядуваної справи, адже остання стосується правовідносин відповідача з третьою особою (Броварським алюмінєєвим заводом) щодо поставки певного товару саме відповідачу. Відтак, такий доказ не приймається судом, оскільки не належить до матеріалів даної справи.

Господарський суд також констатує, що твердження відповідача надані у відзиві на позов суперечать його ж твердженням викладеним у відповіді на претензію позивача від 22.11.2017р. Так, у згаданій претензії відповідач звертав увагу позивача, що поставка спірного товару була здійснена ним 04.09.2017р. через свого уповноваженого представника ОСОБА_2 Натомість до відзиву на позов відповідач долучає докази, які ніби то свідчать про здійснення такої поставки товару 06.09.2017р. на підставі видаткової накладної.

Таким чином, за результатами дослідження матеріалів справи та поданих доказів, суд констатує, що відповідач не представив суду належних та допустимих доказів, які підтверджують поставку позивачу замовленого та частково оплаченого товару (терасної системи), а докази надані відповідачем не підтверджують наведені вище факти та є взаємосуперечливі. А тому, вимога позивача про стягнення вартості попередньо оплаченого та непоставленого товару на суму 210 000.00 грн. підлягає до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі - задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Ізо-тех (65044, м. Одеса, вул. Канатна, 179, код ЄДРПОУ 33358896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі (45100, Волинська область, м. Рожище, вул. Селянська, 48А, код ЄДРПОУ 31572226) 210 000,00 грн. коштів сплачених за товар та 3 150,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

В судовому засіданні 30.01.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.01.2018р.

Суддя Юркевич М. В.