Постанова

від 24.01.2018 по справі 911/2386/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 911/2386/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

представники учасників справи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс"

на рішення господарського суду Київської області

від 12.10.2017 (повний текст рішення складено 30.10.2017)

у справі №911/2386/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрсталь Констукція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс"

про стягнення 220520,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Укрсталь Конструкція" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" про стягнення 220520,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №17/08 від 03.05.2017 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 212885,36 грн., також позивачем нараховано 6217,96 грн. інфляційних втрат та 1417,29 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.10.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Укрсталь Конструкція" 212885 (двісті дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 36 коп. заборгованості, 6217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 1417 (одну тисячу чотириста сімнадцять) грн. 29 коп. 3 % річних та 3307 (три тисячі триста сім) грн. 81 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.10.2017 у справі №911/2386/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що отримання товару відбувалось з порушенням норм чинного законодавства та умов договору, особою, яка не мала відповідних на те повноважень, що суперечить ст. 207 Цивільного кодексу України, а тому відсутні правові підстави для стягнення існуючої, на думку позивача, заборгованості за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) від 20.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №911/2386/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2386/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.) від 27.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" на рішення господарського суду Київської області від 12.10.2017 у справі №911/2386/17; призначено справу до розгляду на 24.01.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач вказує, що належним доказом приймання товару відповідачем є підписана між уповноваженими представниками сторін видаткова накладна №254 від 12.05.2017 та факт відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку сторін. Також позивач зазначає, що доказами схвалення відповідачем та прийняття правочину до виконання є відображення у бухгалтерському та податковому обліку відповідача, проведення часткової оплати отриманого товару після його поставки, відсутність вимог відповідача з поставки товару або повернення грошових коштів.

В судове засідання апеляційної інстанції 24.01.2018 представники сторін не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.05.2017 між Приватним акціонерним товариством "Укрсталь Конструкція", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс", як покупцем, було укладено Договір поставки №17/08, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати обумовлений договором товар (металоконструкція) для будівництва об'єкта: будівництво комплексу машин безперервного лиття заготовок №4 на ПрАТ "ММК ім. Іліча", будівля МБЗ № 4 КМ1, КМ2", а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Товар виготовляється на основі креслень КМД, переданим покупцем та відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-199:2014 та специфікації до договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Розділом 3 договору визначено, що поставка товару здійснюється видами транспорту, визначними у специфікації. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, визначених у специфікації у відповідності до ІНКОТЕРМС. Строки поставки товару, визначаються у специфікації. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.

Приймання товару по кількості здійснюється протягом одного робочого дня - при доставці автотранспортом або протягом трьох робочих днів - при поставці товару залізничним транспортом, від дати поставки товару, на підставі товаросупроводжуючого документу (ТТН) та акту прийому-передачі металоконструкції (п. 6.1 договору).

Сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється за цінами, визначеними в специфікації та включає в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість пакування чи пакетування, маркування та інші платежі постачальника (п. 4.1 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строки, визначені в специфікації. Дата оплата товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 5.1, 5.2 договору).

03.05.2017 між позивачем та відповідачем підписаний додаток до договору поставки №17/08 від 03.05.2017 "Специфікація №1" якою погоджено, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар, зокрема, металоконструкцію, в кількості 7,42614т, загальною вартістю, включаючи ПДВ, 262885,36 грн.

Пунктом 2 специфікації обумовлено, що завод-виробник (вантажовідправник) товару - приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя".

Пунктами 7.1, 7.2 специфікації визначено, що товар в повному обсязі має бути поставлений протягом 28 календарних днів, з моменту перерахування покупцем 100 % передоплати, яка вноситься протягом трьох днів з моменту підписання специфікації.

Так, на підставі видаткової накладної №254 від 12.05.2017 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, зокрема, металоконструкцію МБЛЗ № 4, у кількості 7,42614т, на загальну суму 262885,36 грн.

Відповідачем в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість отриманого товару сплачена лише частково в сумі 50000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з особового рахунку позивача від 19.05.2017; вартість товару в сумі 212885,36 грн. відповідачем не оплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В запереченні на позов та в апеляційній скарзі відповідач вказував про те, що підписана з боку відповідача видаткова накладна №254 від 12.05.2017 на прийняття товару від імені ОСОБА_2, на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1205-12.05/М від 12.05.2017, не може вважатись належним доказом у справі, оскільки повноважень на вчинення таких дій відповідачем ОСОБА_2 не надавались, що підтверджується книгою обліку довіреностей, а отже й факт поставки товару від позивача до відповідача не підтверджено документально.

Проте дані твердження скаржника визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з видаткової накладної № 254 від 12.05.2017, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, зокрема, металоконструкція МБЛЗ № 4, у кількості 7,42614т, на загальну суму 262885,36 грн.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В якості доказу передання відповідачу товару, позивачем надана податкова накладна № 2 від 12.05.2017, копія якої наявна в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні судом першої інстанції), яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з зазначеною видатковою накладною.

Також факт отримання товару відповідачем без зауважень за кількістю та якістю підтверджується частковою оплатою отриманого товару в розмірі 50000,00 грн.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявний в матеріалах справи лист товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжинірінг" (який є генпідрядником за укладеним між останнім та товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс", як субпідрядником, договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту "Будівництво комплексу машин безперервного лиття заготовок №4 на ПрАТ "ММК ім. Ілліча"), відповідно до якого товариство "Метінвест Інжинірінг" підтвердило замовлення товару (металоконструкції) взамін пошкодженої, яка була доставлена на об'єкт та змонтована відповідачем.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, заперечення відповідача щодо отримання товару неуповноваженою особою, не може братись судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо звернення відповідача до відповідних органів з питань встановлення осіб, які підписали від імені відповідача первинні бухгалтерські документи та відповідну довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого за видатковою накладною №254 від 12.05.2017 товару в розмірі 212885,36 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 6217,96 грн. інфляційних втрат за період з травня по червень 2017 року та 1417,29 грн. 3 % річних за період з 15.05.2017 по 03.08.2017.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, що становить 1417,29 грн. - 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 6217,96 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Крансервіс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 12.10.2017 у справі №911/2386/17 - без змін.

Матеріали справи №911/2386/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.В. Куксов

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 29.01.2018)