Рішення

від 10.01.2018 по справі 278/5345/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/5345/14-ц

Провадження №2/278/33/17

РІШЕННЯ

ІМ 'ЯМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Гуцало Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування заподіяної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом в якому зазначає, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,4100 га., яка розташована в с.Калинівка по вул.Польовій, 136, Житомирського району, Житомирської області згідно договору дарування від 14 грудня 2007 року.

Після обстеження земельної ділянки позивача встановлено факт самовільного захоплення частини належної їй земельної ділянки відповідачем, що позбавляє її права, як власника, в повній мірі її використовувати.

В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками площею 0,25 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 0,16 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані в АДРЕСА_1. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1225,20 гривень та спричинену моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 10000 гривень, яка полягає в тому, що з 2013 року відповідач в грубій формі відмовляється звільнити належні позивачу земельні ділянки, що призводить до постійних сварок, в наслідок яких в неї погіршується самопочуття (підвищення артеріального тиску, головний біль). Такі дії відповідача негативно впливають на стосунки в її сім'ї, оскільки це порушує нормальні життєві зв'язки, та не дає можливості повноцінно приділяти увагу членам сім'ї та вимагає від неї додаткових зусиль для відновлення свого попереднього становища та законних прав.

Позивач та її представник позов підтримали повністю та просили його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач та його представник позов не визнали та вважають його безпідставним.

Суд оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1600 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 0,2500 га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.3-4 том 1).

Під час проведення робіт із землеустрою Житомирською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру щодо відновлення меж належних ОСОБА_2 земельних ділянок, право на які посвідчуються державними актами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в натурі (на місцевості) встановлено невідповідність меж та площі земельних ділянок, тим, які зазначені у відповідних державних актах (а.с.14, 80 том 1).

05 листопада 2014 року при обстеженні земельної ділянки позивача державним інспектором сільського господарства Житомирської області Метельським В.В. також встановлено факт порушення меж земельної ділянки суміжним землекористувачем ОСОБА_5, яка встановила бетонний паркан на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, тим самим самовільно зайняла частину земельної площею 0,0105 га. про що 05.11.2014 року складено відповідний акт за № 357/29 (а.с.8-12 том 1).

Відповідно до договору дарування житлового будинку та земельних ділянок від 23 травня 2009 року ОСОБА_5 передала безоплатно у власність - подарувала, а ОСОБА_6 прийняв у власність (в дар) житловий будинок та земельні ділянки: площею 0,25 га. та площею 0,03 га., які знаходяться в АДРЕСА_3 (а.с.35 том 1).

Висновком №289/15 проведеної по справі судової земельно-технічної експертизи від 23 грудня 2015 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства якими фактично користується гр. ОСОБА_2, становить 0,3915 га, а згідно Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 становить 0,4100.

Загальна площа земельних ділянок, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства якими фактично користується гр. ОСОБА_5, (гр.ОСОБА_6.) становить 0,3001 га. (без врахування канави), а згідно правовстановлюючих документів (договору дарування) становить 0,2800 га.

Конфігурація земельних ділянок якою користується ОСОБА_2, згідно державних актів, відрізняється від конфігурації фактичного користування ділянками;

Конфігурація земельних ділянок (кадастрового плану), якою користується ОСОБА_6, згідно правовстановлюючих :з (договору дарування) відрізняється від конфігурації фактичного користування земельними ділянками;

Координати поворотних точок земельних ділянок, якими фактично користуються гр.ОСОБА_2, не співпадають з каталогом координат поворотних точок технічної документації із землеустрою на зазначені земельні ділянки, які стали підставою для виготовлення правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на земельні ділянки).

Враховуючи вищенаведене експерт прийшов до висновку, що фактичний порядок користування земельними ділянками садиби АДРЕСА_3 що належать гр.ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6, не відповідає користуванню згідно правовстановлюючим їм гр.ОСОБА_2, та конфігурації земельної ділянки гр.ОСОБА_6 згідно кадастрового плану.

Дані невідповідності могли виникнути через встановлення гр.ОСОБА_6 (ОСОБА_5.) огорожі в сторону суміжної земельної ОСОБА_2, що призвело до самовільного зайняття гр.ОСОБА_5 частини земельної ділянки гр.ОСОБА_2, загальною площею 0,0073 га. (а.с.153-167 том 1).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ст.ст.319, 321 ЦК України).

Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до приписів п.г,е ч.1 ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянко та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач по справі ОСОБА_6 чинить перешкоди у користуванні земельними ділянками позивачу по справі ОСОБА_2 в володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним майном. За таких обставин суд приходить до переконання, що права позивача порушені і підлягають захисту шляхом звільнення самовільно зайнятих частин земельних ділянок. Про те суд відмовляє в вимозі позивача про зобов'язання відповідача ОСОБА_6 за власний рахунок знести самовільно побудований об'єкт нерухомого майна Прибудова господарської будівлі та сараїв та гаража за адресою: АДРЕСА_3 які були побудовані на час прийняття права власності відповідачем по справі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, характер та тривалість страждань, завданих позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи, що дії відповідача ОСОБА_6 носили неумисний характер, а відшкодування моральної шкоди позивачу не має призводити до безпідставного збагачення, суд вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_2 є моральна шкода у розмірі 1000 гривень.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача по справі на користь позивача кошти в сумі 1225,20 гривень, які позивачем було сплачено для виготовлення технічної документації спірної земельної ділянки, які не відносяться до судових витрат відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.16, 328, 376, 392 ЦК України, ст.ст.90, 91, 96, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 12, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками площею 0,25 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 0,16 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані в АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 шляхом звільнення частини вказаної земельної ділянки площею 00073 га., яка складається з: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0045 га., що проходить по точках: 20-25-33а-33-34-35-36-20 зі сторонами 32,69 м.-27,79 м.-0,92 м.-11,80 м.-26,19 м.-5,32 м.-17,18 м. земельної ділянки (кадастровий номерНОМЕР_2) площею 0,0028 га., що знаходиться по точках: 33а-5-5а-33-33а зі сторонами: 36,07 м.-0,63 м.-39,32 м.-0,92 м. та зобов'язання ОСОБА_6 за власний рахунок розібрати капітальну огорожу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4080 гривень 40 копійок, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а всього на загальну суму 5080 гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук