Рішення

від 29.01.2018 по справі 817/1659/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2018 року м. РівнеСправа №817/1659/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шпанівської сільської ради Рівненського району, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), яка перебуває у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Надія» (далі - ФГ «Надія» ) ОСОБА_2, зобов'язання вчинення дій щодо повторного розгляду заяви про затвердження вказаного проекту землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановленому законом порядку виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Надія" громадянина ОСОБА_2, на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області за №17-1194/16-16-СГ від 25.03.2016 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою". Проте, після надходження проекту землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні. Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено норми статті 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою не було.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, де зазначив, що відмова у затвердженні проекту землеустрою обумовлена відсутністю на те законних підстав. Так, відповідач вказує, що згідно з поданими на затвердження документами, земельна ділянка площею 15га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "Надія", перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії Б №019888, а відтак не належить до земель фермерського господарства, та в свою чергу не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

В ході судового розгляду, судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від 25.03.2016 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі частки (паю) для ведення фермерського господарства, на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність, як члену ФГ "Надія" із земельної ділянки прощею 15га, що надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства, на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, згідно з державним актом серії Б №019888.

За результатами розгляду даного клопотання, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області винесено наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» за №17-1194/16-16-СГ від 25.03.2016, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,11 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Надія" громадянина ОСОБА_2, на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

В подальшому, Приватним підприємством Земельно-кадастровий та архітектурний центр розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Надія" громадянина ОСОБА_2, на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5624689500:01:025:0364.

Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру в Одеській області сформовано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.08.2017 №6937/82-17, яким погоджено проект землеустрою ОСОБА_1

В подальшому вказаний проект землеустрою скеровано на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

За результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, відповідачем надана відповідь від 17.08.2017 №П-3905/0-06478/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні клопотання.

Відповідь про відмову у затвердженні проекту землеустрою обґрунтована тим, що згідно з поданими документами земельна ділянка площею 15га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "Надія" перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії Б №019888, довідка Управління Держгеокадастру у Рівненському районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 30.0.2015 №04-17/563). Відповідач у даній відповіді посилається на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України, та зазначає про відмову у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1

Позивач зазначає, що такими протиправними діями відповідача порушуються його майнові права, свободи та інтереси.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою був погоджений Управлінням Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджується відповідним висновком.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 1 статті 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч.2 ст.31 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статної 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, посилається саме на норми статей 31, 32 ЗК України та вказує, що земельна ділянка прощею 15 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "Надія", не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства, не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства, на підставі статті 31 ЗК України.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що норми статей 31 та 32 ЗК України є самостійними та регулюють різні випадки передачі членам фермерських господарств у власність земельних ділянок.

Так, стаття 31 ЗК України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (п.3 ч.1 ст.31 ЗК України).

Стаття 32 ЗК України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування.

У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, скористався своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 ЗК України.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 ЗК України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач вказує, що оскільки така земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_2, то вона не може вважатися земельною ділянкою, що використовується саме фермерським господарством на умовах оренди, а відтак і не підлягає поділу між членами фермерського господарства.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею серії Б №019888 (згідно з рішенням Районної ради від 27.09.1991 №60), відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою площею 15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 5 Закону Верховної ОСОБА_3 України «Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2009-XII), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_3 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною ОСОБА_3 народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_3 народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна ОСОБА_3 замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні ОСОБА_3 народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, який є керівником ФГ "Надія", подав до місцевої ради заяву про одержання земельної ділянки у користування, в тому числі в оренду, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії Б №019888, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою площею 15га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив ФГ «Надія» .

Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у ОСОБА_3 народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної ОСОБА_3 народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.

Відповідно до установчих документів, ФГ "Надія" зареєстроване на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 15га, що надавалася засновнику ФГ "Надія" ОСОБА_2 для створення цього господарства.

Таким чином, земельна ділянка площею 15га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 15га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству.

Суд зазначає, що при розробленні проекту землеустрою громадянин ОСОБА_2, який є і засновникам, і керівником ФГ "Надія", надав нотаріально засвідчену заяву-згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області члену ФГ "Надія" ОСОБА_1

Крім того, матеріалами справи підтверджено присвоєння кадастрового номеру земельні ділянці прощею 2,3344га; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства; кадастровий номер - 5624689500:01:025:0364.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці з метою її ідентифікації та зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шпанівської сільської ради Рівненського району, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), яка перебуває у постійному користуванні голови ФГ «Надія» ОСОБА_2, оформленої листом від 17.08.2017 №П-3905/0-6478/0/6-17, є протиправними.

Разом з тим, з метою відновлення порушеного права позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шпанівської сільської ради Рівненського району, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), яка перебуває у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Надія» ОСОБА_2.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул.С.Петлюри, 37, м.Рівне, 33013; ідентифікаційний код 39768252) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вул.Гора, буд.33, с.Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, 35301; ідентифікаційний код НОМЕР_1) про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шпанівської сільської ради Рівненського району, для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), яка перебуває у постійному користуванні голови Фермерського господарства «Надія» ОСОБА_2.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (вул.С.Петлюри, 37, м.Рівне, 33013; ідентифікаційний код 39768252), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 (вул.Гора, буд.33, с.Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, 35301; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640,00грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков В.В.