Рішення

від 16.01.2018 по справі 826/5193/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2018 року № 826/5193/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Аблова Є.В., Смолія І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФірми Grass af GMBH&Co KG до третя особаМіністерства економічного розвитку і торгівлі України Служба безпеки України провизнання протиправними та скасування наказів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма Grass af GMBH&Co KG (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - відповідач), за участю третьої особи - Служби безпеки України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності в частині застосування до фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування до фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач та третя особа заперечують проти позову, про що надали відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України (в редакції від 03.08.2017), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача належним чином повідомленого про дату час та місце проведення судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності , на підставі подання Служби безпеки України від 20.09.2016 року № 8/3/1-8197 за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, порушення ст.ст. 18, 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , статті 483 Митного кодексу України до фірми GRASS AF GMBH & Co KG застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

В подальшому, Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності фірму GRASS AF GMBH & Co KG переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, дію наказу Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 року № 1739 зупинено в частині застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вказаних наказів Міністерства до фірми GRASS AF GMBH & Co KG застосовано спеціальні санкції за порушення ст. 483 Митного кодексу України при взаємовідносинах з резидентом - приватним малим підприємством АЛОІНС (код ЄДРПОУ 20479751).

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Отже, Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності є похідним від наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної Діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності , як такий, що прийнятий за однією підставою - порушенням ст. 483 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з правомірністю Наказів, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Позиція відповідача зводиться до того, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, у випадку надходження відповідного подання від Служби безпеки України не могло вичинити інакше, окрім як застосувати до позивача спеціальну санкцію у сфері ЗЕД.

Позиція третьої особи полягає в тому, що оскільки під час проведення відповідних заходів митного контролю, було встановлено порушення ст. 483 Митного кодексу України під час експортних взаємовідносин приватного малого підприємства Алоніс з позивачем, то застосування до останнього спеціальних санкцій є цілком правомірним та обґрунтованим.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних

Як вже зазначалось, передумовою прийняття Наказу № 1739 від 13.10.2016 стало подання Служби безпеки України від 20.09.2016 №8/3/1-8197.

Як зазначено у вказаному поданні, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 41 том 1), ПМП Алоінс протягом 2014 року експортувало на адресу Grass af GMBH&Co KG за контрактом від 20.03.2014 №20032/2014 феросиліцій куксовий низькокремнестий за кодом УКТЗЕД 7202299000.

При проведенні перевірочних заходів Запорізькою митницею ДФС зазначеної експортної операції встановлено, що вищевказаний товар був оформлений митними органами Німеччини як товар - відходи легованої сталі за кодом УКТЗЕД 72042900.

За даним фактом складено протокол про порушення митних правил від 27.05.2016 №0177/11200/16.

Таким чином, на переконання третьої особи, службовими особами ПМП Алоінс та позивача вчинено дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу в якості підстави для переміщення товару неправдивих відомостей щодо найменування товару, чим порушено ст. 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та ст. 483 Митного кодексу України.

Як наслідок, третя особа звернулась до відповідача з поданням, в якому просила застосувати спеціальні санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до позивача.

В той же час, під час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що постановою Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 18.07.2016 № 334/4101/16-п (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59470330), яка набрала законної сили 29.07.2017 адміністративну справу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.483 ч.1 МК України, згідно протоколу № 0177/11200/15 від 27.05.2016р. - закрито.

В мотивувальній частині вказаної постанови місцевого районного суду встановлено наступне: ОСОБА_1 в квітні - травні 2014 року подала митні декларації типу ЕК 10 АА на товар - феросиліцій кусковий низькокремнистий марки FeSi10 за кодом 7202299000, в рамках зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2014 р. №20032/2014, укладеного між ПМП АЛОІНС (Україна) та компанією Grass АF GmbН (Німеччина), яка є одержувачем товару. Однак, згідно наданих митними органами Федеративної Республіки Німеччина митних документів, вищевказаний товар був оформлений митними органами ФРН як товар - відходи легованої сталі за кодом 72042900.

Запорізькою митницею ДФС не надано суду документів, які свідчать про те, що до митного органу для митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 надавав підроблені документи, або документи одержані незаконним шляхом. А також, не надано жодного підтвердження того, з яких підстав Департамент боротьби з митним правопорушенням Державної фіскальної служби України проводив вищевказану перевірку діяльності ПМП АЛОІНС майже через два роки після оформлення митних декларацій на переміщення товару феросиліцій кусковий низькокремнистий марки FeSi10 , оскільки до цього часу питань щодо законності зазначених в них назвах, кодах та митній вартості товару у працівників ДФС не виникало .

За змістом ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що обставини, на які посилається третя особа в поданні та які стали підставою для застосування до позивача спеціальних санкцій, спростовуються вказаним вище рішенням місцевого районного суду, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про неправомірність наказу від 13.10.2016 № 1739 в частині позивача, як такого, що прийнятий на підставі необґрунтованого подання Служби безпеки України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а наказ в частині, що стосується позивача - скасуванню.

Наказ від 06.03.2017 №312 в частині, що стосується позивача, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як похідний від первинного наказу №1739, з огляду на положення ч. 6 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність .

Посилання відповідача на те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, у випадку надходження відповідного подання від Служби безпеки України не могло вичинити інакше, окрім як застосувати до позивача спеціальну санкцію у сфері ЗЕД, в даному випадку, Судом відхиляються, адже в рамках досліджуваних правовідносин відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача, окрім як скасування оспорюваних наказів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В свою чергу, граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави від 27.04.2006 №590.

У відповідності до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590, витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 витрати на відрядження складаються з добових витрат та витрат на найм житлового приміщення за добу.

В даному випадку представником позивача не здійснювався найм житлового приміщення для забезпечення участі в судових засідання, відтак відшкодуванню підлягають лише витрати на прибуття до суду в контексті добових витрат. При цьому, долучена до матеріалів справи копія фіскального чеку №0019 відхиляється судом як доказ перебування представника позивача ОСОБА_2 в кімнаті відпочинку вокзалу ст. Київ-пасажирський, адже даний фіскальний документ не підтверджує перебування в кімнаті відпочинку саме вказаної особи.

Відповідно до зазначеного вище Додатку до Постанови №98, визначено граничний розмір добових витрат на території України на рівні 60 грн.

Згідно копії проїзного документа ЗН №264849, представником позивача ОСОБА_2 понесено витрат, пов'язаних із прибуттям до суду в судове засідання 15.05.2017 в сумі 338,67 грн.

З урахуванням обмежень граничного розміру добових витрат, витрати пов'язані з прибуттям до суду в судове засідання 15.05.2017 підлягають відшкодуванню в сумі 60 грн.

Аналогічним чином підлягають відшкодуванню витрати на підставі проїзних документів №000В3CD7-F751-3EBA-001, ЗН№924623, ЗО№311616, пов'язані з прибуттям до суду представника позивача ОСОБА_2 в судові засідання 13.06.2017, 26.06.2017 та 30.08.2017 в сумі, відповідно, 180 грн (60 * 3).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності в частині застосування до фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування до фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

4. Стягнути судові витрати в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. на користь Фірми Grass af GMBH&Co KG шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, адреса: 01008, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2) за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Стягнути судові витрати пов'язані із прибуттям до суду в сумі 240 (двісті сорок) грн. на користь представника фірми GRASS AF GMBH & Co KG - ОСОБА_2 (НОМЕР_2, виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 липня 1997 року) шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, адреса: 01008, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді Є.В. Аблов

І.В. Смолій