Постанова

від 17.04.2018 по справі 826/5193/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5193/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Григорович П.О., Аблов Є.В., Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фірми GRASS AF GMBH & Co KG до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Служби безпеки України, про: визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності в частині застосування до Фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 березня 2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування до Фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позиція апелянта обґрунтована тим, що подання Служби Безпеки України щодо застосування санкції до позивача, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 13 жовтня 2016 року № 1739 в частині застосування до Фірми GRASS AF GMBH & Co KG спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, за формою та змістом відповідало ч. 3 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , у зв'язку з чим у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що підставою для застосування санкції є подання Служби безпеки України від 20 вересня 2016 року № 8/3/1-8197, а не відсутність чи наявність правопорушення у діях позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить залишити її без змін, посилаючись відсутність порушень з боку позивача вимог ст. 483 Митного кодексу України, та як наслідок відсутність правових підстав для застосування до позивача спеціальних санкцій.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на скаргу, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності , на підставі подання Служби безпеки України від 20 вересня 2016 року № 8/3/1-8197 за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, порушення ст.ст. 18, 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , ст. 483 Митного кодексу України до Фірми GRASS AF GMBH & Co KG застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

В подальшому, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 березня 2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Фірми GRASS AF GMBH & Co KG переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, дію наказу Мінекономрозвитку України від 13 жовтня 2016 року № 1739 зупинено в частині застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вказаних наказів Міністерства до Фірми GRASS AF GMBH & Co KG застосовано спеціальні санкції за порушення ст. 483 Митного кодексу України при взаємовідносинах з резидентом - приватним малим підприємством АЛОІНС (код ЄДРПОУ 20479751).

Не погоджуючись з правомірністю зазначених наказів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається третя особа та які стали підставою для застосування до позивача спеціальних санкцій, спростовуються постановою Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 18 липня 2016 року № 334/4101/16-п (http:reyestr.court.gov.ua/Review/59470330), яка набрала законної сили 29 липня 2017 року.

Колегія судців погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, закріплено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ, санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Пунктом 2.1 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Служби безпеки України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Мінекономіки та Служби безпеки України від 08 Листопада 2006 року № 339/712 (далі - Порядок взаємодії) визначено процедуру підготовки підрозділами Центрального управління та регіональними органами Служби Безпеки України подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України, розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій СБУ.

Порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність затвердженим наказом Мінекономіки від 17 квітня 2000 року № 52 (далі - Положення).

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що передумовою прийняття наказу № 1739 від 13 жовтня 2016 року стало подання Служби безпеки України від 20 вересня 2016 року №8/3/1-8197.

У даному поданні вказано, що ПМП Алоінс протягом 2014 року експортувало на адресу Фірми GRASS AF GMBH & Co KG за контрактом від 20 березня 2014 року №20032/2014 феросиліцій куксовий низькокремнестий за кодом УКТЗЕД 7202299000.

При проведенні перевірочних заходів Запорізькою митницею ДФС зазначеної експортної операції встановлено, що вищевказаний товар був оформлений митними органами Німеччини як товар - відходи легованої сталі за кодом УКТЗЕД 72042900.

За даним фактом складено протокол про порушення митних правил від 27 травня 2016 року №0177/11200/16.

На переконання Служби безпеки України, службовими особами ПМП Алоінс та позивача вчинено дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу в якості підстави для переміщення товару неправдивих відомостей щодо найменування товару, чим порушено ст. 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та ст. 483 Митного кодексу України.

Як наслідок, Служба безпеки України звернулась до відповідача з поданням, в якому просила застосувати спеціальні санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до позивача.

Разом з тим, як було встановлено під час судового розгляду справи, постановою Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 18 липня 2016 року № 334/4101/16-п, яка набрала законної сили 29 липня 2017 року, адміністративну справу відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 483 ч. 1 МК України, згідно протоколу № 0177/11200/15 від 27 травня 2016 року - закрито.

В мотивувальній частині вказаної постанови місцевого районного суду встановлено наступне: ОСОБА_5 в квітні - травні 2014 року подала митні декларації типу ЕК 10 АА на товар - феросиліцій кусковий низькокремнистий марки РеSі10 за кодом 7202299000, в рамках зовнішньоекономічного контракту від 20 березня 2014 року № 20032/2014, укладеного між ПМП АЛОІНС (Україна) та компанією Grass AF GmbH (Німеччина), яка є одержувачем товару. Однак, згідно наданих митними органами Федеративної Республіки Німеччина митних документів, вищевказаний товар був оформлений митними органами ФРН як товар - відходи легованої сталі за кодом 72042900.

Запорізькою митницею ДФС не надано суду документів, які свідчать про те, що до митного органу для митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_5 надавала підроблені документи, або документи одержані незаконним шляхом. А також, не надано жодного підтвердження того, з яких підстав Департамент боротьби з митним правопорушенням Державної фіскальної служби України проводив вищевказану перевірку діяльності ПМП АЛОІНС майже через два роки після оформлення митних декларацій на переміщення товару феросиліцій кусковий низькокремнистий марки РеSі10 , оскільки до цього часу питань щодо законності зазначених в них назвах, кодах та митній вартості товару у працівників ДФС не виникало .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що обставини, на які посилається третя особа в поданні та які стали підставою для застосування до позивача спеціальних санкцій, спростовуються вказаним вище рішенням місцевого суду.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч. 2 ст. 77 КАС України не надано належних доказів порушення позивачем вимог митного законодавства України та правомірності винесеного ним наказу.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2014 року по справі № 826/10320/13-а (К/800/60740/13).

Слід відмітити, що отримавши від Служби безпеки України відповідне подання відповідач не мав підстав для його не розгляду, однак дана обставина не може бути підставою для висновків про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 13 жовтня 2016 року № 1739. Дії відповідача щодо прийняття наказу не є протиправними, але сам наказ є незаконним, оскільки прийнятий на підставі інформації, яку спростовано в судовому порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 березня 2018 року № 297 Про скасування спеціальної санкції, що застосовано до Grass AF GmbH скасовано санкції, які були застосовані відповідно до наказу № 312 від 06 березня 2017 року.

На переконання судової колегії, наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 березня 2017 року № 312 Про переведення іноземних суб'єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності є похідним від наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1739 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної Діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності , як такий, що прийнятий за однією підставою - порушенням ст. 483 Митного кодексу України. Відповідно, зазначений наказ також підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія судців вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2018 року.