Постанова

від 01.12.2017 по справі 826/12420/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 01 грудня 2017 року                      № 826/12420/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі – відповідач), у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача по проведенню камеральної перевірки позивача та складання за її наслідками акта перевірки від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902, а також скасувати податкові повідомлення-рішення №0018921203 від 12.04.2016 та №0018931203 від 12.04.2016. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2016 відкрито провадження та призначено судове засідання. У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О. Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 19.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання є помилковими. Зазначив, що грошове зобов'язання, визначене у податковій декларації з плати за землю за 2015 рік, з урахуванням уточнюючих декларацій сплачене у повному обсязі у встановлений законодавством строк. Також зазначив, що зменшення суми грошового зобов'язання в уточнюючій декларації за своєю суттю не є сплатою грошового зобов'язання, а тому санкції за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України застосовані відповідачем протиправно. Крім того, позивач посилався на протиправність проведення перевірки відповідачем, всупереч положень пункту 3 перехідних положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», якими заборонено проводити перевірки у 2015, 2016 роках. З огляду на що, позивач просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що позивач допустив порушення строку сплати самостійно задекларованого грошового зобов'язання із орендної плати за землю, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. З огляду на це, було застосовано санкції, передбачені статтею 126 Податкового кодексу України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В судове засідання 04.07.2017 представник відповідача не з'явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати податку ТОВ «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва», за результатами якої складено акт від 28.03.2016 №232/26-50-12-03-15/03334902. Згідно висновків даного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем терміну сплати податку на землю за період з 01.03.2015 по 09.11.2015. Не погоджуючись із висновками акта, позивач 04.04.2016 подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідач листом від 12.04.2016 №4038/10/26-50-12-03-10 повідомив про залишення висновків акта без змін, а заперечення без задоволення. На підставі акта від 28.03.2016 №232/26-50-12-03-15/03334902 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.04.2016 №0018931203, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 8  367,95 грн., та від 12.04.2016 №0018921203, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 44  402,05 грн. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України. Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 22.06.2016 №13964/10/26-15-10-02-16 та рішенням Державної фіскальної служби України від 28.07.2016 №16225/6/99-99-11-03-01-25 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0018921203 від 12.04.2016 та №0018931203 від 12.04.2016 - без змін. Вважаючи протиправним вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» оскаржило їх до суду, а також просило визнати протиправними дії відповідача по проведенню камеральної перевірки позивача та складання за її наслідками акта перевірки від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив, що ТОВ «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» є користувачем земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:79:286:0002, за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Амурська, 4. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата). Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України). 03.02.2015 ТОВ «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» подало податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у якій визначив грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю у розмірі 333  687,56 грн., в тому числі 27  807,30 грн. щомісяця. У зв'язку із введенням в дію нової нормативно-грошової оцінки земель міста Києва, яка затверджена Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва» позивачем отримано витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №10415 від 19.08.2015. 23.09.2015 позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у якій внесені зміни, а саме збільшено податкові зобов'язання на 772,14 грн., в тому числі на 128,69 грн. щомісяця, починаючи з липня 2015 року. Однак, при заповненні вказаної уточнюючої декларації, позивачем помилково в рядку 15 відображено не суму збільшення грошового зобов'язання, а продубльовано суму грошового зобов'язання, вказаного у рядку 13. Зазначена помилка призвела до збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 334  202,36 грн. Зазначена помилка була самостійно виявлена позивачем та виправлена уточнюючою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 09.11.2015. 24.12.2015 позивач подав уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою збільшив податкове зобов'язання на суму 257,38 грн. Таким чином, з урахуванням зміни нормативно-грошової оцінки землі, яка перебувала у користуванні ТОВ «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва», грошове зобов'язання з орендної плати у 2015 році становило 27  807,30 грн. щомісяця за період з січня по червень 2015 року, 27  935,99 грн. щомісяця за період з липня по грудень 2015 року. У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про сплату орендної плати за землю за період з січня по червень 2015 року по 27  807,30 грн., та за період з липня по грудень 2015 року по 27  935,99 грн. Всі платежі проведені у строк, встановлений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (а.с. 32, 33, 75-86 Т.І). Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання у зв'язку із тим, що ним була допущена помилка у податковій звітності ,яка виправлена 09.11.2015. Зі змісту акта перевірки від 28.03.2016 №232/26-50-12-03-15/03334902 та розрахунків штрафної санкції до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слідує, що відповідач прирівняв подання уточнюючої податкової декларації від 09.11.2015 до сплати грошового зобов'язання. Суд вважає помилковими такі висновки контролюючого органу, з огляду на наступне. Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі самостійного виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні. Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючих декларацій до початку проведення перевірки контролюючим органом. Крім того, згідно положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу. Подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючої декларації чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу. Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним, а податкові повідомлення-рішення №0018921203 від 12.04.2016 та №0018931203 від 12.04.2016 протиправними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 № К/800/47967/15. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню камеральної перевірки позивача та складання за її наслідками акта перевірки від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Положеннями пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. З вищенаведених норм слідує, що предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності. Отже, камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, оскільки податкова декларація не містить такої інформації. Крім того, відповідачем не взято до уваги положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», якими встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Відповідачем суду не надано жодного доказу належності позивача до платників податків, на яких зазначені вище обмеження щодо їх перевірки не поширюються. Так, само відповідачем суду не надано жодного доказу щодо наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки позивача, рішенням суду або підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для проведення перевірки позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних. Враховуючи наявність вищезазначеного обмеження щодо перевірок платників податків, відсутність правових підстав для проведення камеральної перевірки позивача, визначених пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 71-VIII, відсутність обмежень щодо поширення на позивача вимог пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 71-VIII, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902, є протиправними. Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 23.05.2017 №К/800/23371/16, від 14.03.2017 №К/800/38426/15, від 22.06.2016 №К/800/53023/15, від 22.02.2017 №К/800/31760/15, від 02.06.2016 №К/800/2995/16. У постанові від 27.01.2015 №21-425а14 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, оскільки відповідач не мав правових підстав для проведення камеральної перевірки позивача, то дії по складанню акта від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902 є такими, що суперечать нормам законодавства, а тому є протиправними. Протиправність проведення перевірки та складання акта є додатковою обставиною, яка свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0018921203 від 12.04.2016 та №0018931203 від 12.04.2016. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві по проведенню камеральної перевірки позивача та складання за її наслідками акта перевірки від 28.03.2015 №232/26-50-12-03-15/03334902. 3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0018921203 від 12.04.2016 та №0018931203 від 12.04.2016. 4. Стягнути судові витрати в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву міста Києва» (код ЄДРПОУ 03334902) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                П.О. Григорович