Рішення

від 29.01.2018 по справі 826/8706/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2018 року 12:11 № 826/8706/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Артеменко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - Граніна О.В.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 січня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 29.03.2017 №120/26-15-14-01-05/38478710, прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав, у судове засідання не прибув, а тому усних пояснень суду також не надав.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп за період з 01.11.2015 по 30.11.2015.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес :

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 179 740, 00 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 48 239, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 57 512, 00 грн..

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 29.03.2017 №120/26-15-14-01-05/38478710.

Платником податків було подано письмові заперечення до вказаного акту, проте за результатами розгляду заперечень, висновок акту було залишено відповідачем без змін та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 19.04.2017 №00002501401, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 299, 00 грн., у тому числі: 48 239, 00 грн. - основний платіж, 12 060, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 19.04.2017 №00002481401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 179 740, 00 грн.;

від 19.04.2017 №00002491401, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 57 512, 00 грн..

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 28.04.2017 №18.

За наслідками процедури адміністративного (досудового) оскарження, Державна фіскальна служба України залишила податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.03.2017 №120/26-15-14-01-05/38478710, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено по ланцюгу контрагентів контрагента позивача.

Так, відповідач дійшов висновку, що документування операцій, які були проведені між позивачем та його контрагентом та відображення їх в бухгалтерському обліку було здійснено без отримання результатів такої діяльності в дійсності, зазначено про неможливість реального виконання позивачем з контрагентом договірних зобов'язань через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також зазначено що Деражнянським районним судом Хмельницької області 10.06.2016 винесено вирок стосовно діяльності керівника товариства з обмеженою відповідальністю Квітневе , яке є контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп , що свідчить про фіктивність господарських операцій з позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп .

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп (Підрядник) було укладено договір від 30.09.2015 №30-09/2015, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами виконати відповідно до проектно-кошторисної документації роботи на реконструкцію ділянки діючого самоплинного центрального міського каналізаційного колектору від колодязя КК 167 А до КНС №4 методом санації в м. Українка, Обухівського району Київської області і здати закінчені роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а Замовник зобов'язується прийняти закінченні роботи та оплатити їх.

Також, як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 17.11.2015 №17-11/2015, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору та оплатити ого вартість. Найменування товару: будівельні матеріали, які визначені в специфікації №1 до даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, акту приймання-передачі виконаних робіт, карток рахунку, виписок по особовому рахунку, специфікацій та видаткових накладних.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у акті перевірки від 29.03.2017 №120/26-15-14-01-05/38478710 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016 стосовно діяльності керівника товариства з обмеженою відповідальністю Квітневе , яке є контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп , як на підтвердження фіктивності господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес та товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп , оскільки зазначений вирок у відношенні керівника товариства з обмеженою відповідальністю Квіткове ніяким чином не стосується ні позивача, ні його контрагента, ні здійснюваних ними господарсько-фінансових відносин.

Відповідачем не зазначено яким саме чином відносини між товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп та товариством з обмеженою відповідальністю Квіткове щодо операцій, на підставі яких було видано податкові накладні з номенклатурою Кукурудза пов'язані з відносинами позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп , адже відповідно до укладених між позивачем та його контрагентом договорів, здійснювались послуги по реконструкції певного об'єкта та послуги щодо поставки будівельних матеріалів. Тобто, відповідачем не досліджено саме господарські відносини між позивачем та його контрагентом, а лише зроблено висновок на підставі відносин контрагента позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Квіткове .

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Трейд Груп .

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401 протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.04.2017 №00002501401, від 19.04.2017 №00002481401 та від 19.04.2017 №00002491401.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ворд Лімес (код ЄДРПОУ 39478710, адреса: 04074 м. Київ, вул. Лугова, 15, офіс 3) сплачений судовий збір у розмірі 4 463, 60 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2018.