Постанова

від 16.05.2018 по справі 826/8706/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8706/17 Головуючий у першій інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника відповідача - Малогіної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРД ЛІМЕС" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ВОРД ЛІМЕС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00002501401, №00002481401 та № 00002491401 від 19.04.2017 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 29 січня 2018 року адміністративний позов задовольнив. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення - рішення, які були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки є протиправними.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що в ході проведення перевірки фінансово-господарських взаємовідносин позивачем та ТОВ Прайд Трейд ГРУП здійснено аналіз податкової звітності контрагента позивача, поданої ним до податкового органу за їх місцем обліку. За результатами проведеного аналізу податкової звітності зазначеного товариства встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. На думку апелянта, ТОВ "ВОРД ЛІМЕС" було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ворд Лімес з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Прайд Трейд Груп за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року.

Дана перевірка була оформлена актом №120/26-15-14-01-05/38478710 від 29.03.2017 року.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на 179740, 00 грн., та порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2015 року на суму 48239, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 57512, 00 грн.

Відповідно до акту перевірки, зміст порушень позивача полягає у тому, що документування операцій, які були проведені між ним та його контрагентом та відображення їх в бухгалтерському обліку було здійснено без отримання результатів такої діяльності в дійсності. Крім того, зазначено про неможливість реального виконання позивачем з контрагентом договірних зобов'язань через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності та про те, що Деражнянським районним судом Хмельницької області 10.06.2016 року винесено вирок стосовно діяльності керівника ТОВ Квітневе , яке є контрагентом ТОВ Прайд Трейд Груп , що свідчить про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ Прайд Трейд Груп .

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00002501401 від 19.04.2017 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60299, 00 грн., у тому числі: 48239, 00 грн. - основний платіж, 12060, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №00002481401 від 19.04.2017 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 179740, 00 грн.;

- №00002491401 від 19.04.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 57512, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №18 від 28.04.2017 року.

За наслідками процедури адміністративного (досудового) оскарження, Державна фіскальна служба України залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідними позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Ворд Лімес (Замовник) та ТОВ Прайд Трейд Груп (Підрядник) було укладено договір №30-09/2015 від 30.09.2015 року, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами виконати відповідно до проектно-кошторисної документації роботи на реконструкцію ділянки діючого самоплинного центрального міського каналізаційного колектору від колодязя КК 167 А до КНС №4 методом санації в м. Українка, Обухівського району Київської області і здати закінчені роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а Замовник зобов'язується прийняти закінченні роботи та оплатити їх.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ Прайд Трейд Груп (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №17-11/2015 від 17.11.2015 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору та оплатити його вартість. Найменування товару: будівельні матеріали, які визначені в специфікації №1 до даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, акту приймання-передачі виконаних робіт, карток рахунку, виписок по особовому рахунку, специфікацій та видаткових накладних.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Прайд Трейд Груп та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, а також спростовують висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ.

Водночас зазначені в акті перевірки висновки про відсутність реального виконання господарських зобов'язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ і заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Перевіркою не було встановлено у позивача відсутності первинних документів, обов'язок ведення і зберігання яких для цілей оподаткування ПДВ і податком на прибуток покладено на нього. Не встановлено порушень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів. Перевіркою не встановлено порушень щодо мети придбання і подальшого використання позивачем товарів та робіт (послуг).

Заперечуючи реальність здійснення господарських операцій, відповідач стверджує про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме відсутність на підприємстві власних основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність їх залучення у третіх осіб. Проте, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта не обґрунтованими, з огляду на те, що відповідачем не зазначено, яких саме складських приміщень чи транспорту потребують операції з поставки товарів (робіт) й відсутність яких унеможливлює фактичне виконання цих операцій.

Щодо посилання в акті перевірки на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016 стосовно діяльності керівника ТОВ Квітневе , яке є контрагентом ТОВ Прайд Трейд Груп , як на підтвердження фіктивності господарських відносин між ТОВ Ворд Лімес та ТОВ Прайд Трейд Груп , то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначений вирок у відношенні керівника ТОВ Квіткове ніяким чином не стосується ні позивача, ні його контрагента, та не впливає на господарські фінансові відносини між ними.

До того ж, не зазначено яким саме чином відносини між ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ Квіткове щодо операцій, на підставі яких було видано податкові накладні з номенклатурою Кукурудза пов'язані з відносинами позивача з ТОВ Прайд Трейд Груп , адже відповідно до укладених між позивачем та його контрагентом договорів, здійснювались послуги по реконструкції певного об'єкта та послуги щодо поставки будівельних матеріалів. Крім того, відповідачем не досліджено саме господарські відносини між позивачем та його контрагентом, а лише зроблено висновок на підставі відносин контрагента позивача з ТОВ Квіткове .

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум об'єкта оподаткування податком на прибуток і податкового кредиту з ПДВ підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев