Рішення

від 30.01.2018 по справі 910/22200/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2018Справа № 910/22200/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. при секретарі судового засідання Кимлик Ю.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія в

особі Філії Іршанський гірнично-збагачувальний комбінат

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 115.368,91 грн.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача Сухих К.І., довіреність № 033/18 від 22.12.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі Філії Іршанський гірнично-збагачувальний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп про зобов'язання останнього поставити товар згідно договору поставки № Д 554-03/3 від 26.07.2017 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп 115.368,91 грн., з яких: 16.368,91 грн. пені, 99.000,00 грн. штрафу у розмір 20% від суми непоставленого товару.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.07.2017 між сторонами укладений договір поставки № Д 554-03/3 від 26.07.2017, на виконання якого позивачем згідно платіжного доручення № 12004 від 26.07.2017 здійснено оплату 50% вартості товару в сумі 247.500,00 грн. За умовами п. 3.1 договору поставка здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання передоплати товару, яка мала бути здійснена 25.08.2017. Проте, відповідач досі товар позивачу не поставив. За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором позивачем нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22200/17 та призначено справу до розгляду на 18.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22200/17 від 20.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справу відповідно до ст. 247 цього Кодексу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні 18.01.2018.

Позивачем в судовому засіданні 18.01.2018 подано власне письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

В судовому засіданні 18.01.2018 судом з'ясовані питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.01.2018.

Позивач в судовому засіданні 30.01.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 30.01.2018 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про повідомлення щодо дати, часу і місця судового засідання від 18.01.2018 у справі № 910/22200/17 була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045204620 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03113, м. Київ, пр. Перемоги, 62-Б, офіс 2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 18.01.2018 (номер відправлення 0103045204620) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не знаходиться .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 30.01.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 між Публічним акціонерним товариством Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі Філії Іршанський гірнично-збагачувальний комбінат (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № Д 554-03/3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця трактори МТЗ (надалі - товар) (код 16710000-5 Мотоблоки відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікації (додаток 1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) поставці підлягав трактор МТЗ-82-1 у кількості 1 шт. за ціною 495.000,00 грн. (з ПДВ).

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу не здійснив. За прострочення відповідачем виконання договірного зобов'язання, позивачем нараховані штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 14.1. договору набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017.

Згідно з п. 14.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов'язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з п. 7.1 договору загальна сума договору складає 495.000,00 грн. (з ПДВ), що відповідає загальній сумі всіх специфікацій.

Відповідно до п. 2.1.1 договору покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п. 8.2 цього договору, сплачувати за товар.

Пунктом 8.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 50% передоплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 5 банківських днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов договору згідно платіжного доручення № 12004 від 26.07.2017 перерахував відповідачу за товар 50% від його вартості в сумі 347.500,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання передоплати від покупця (відповідно до п. 8.2 даного договору) але в будь-якому разі не раніше отримання від покупця повідомлення про готовність прийняти товар. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

З огляду на те, що позивачем здійснено передоплату товару 26.07.2017 відповідач мав здійснити поставку товару до 26.08.2017.

Згідно з п. 6.2 договору товар вважається переданим постачальником та прийняти покупцем за кількістю - на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 3.3 договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару за договором обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.2 договору у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день такого прострочення.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо поставки товару.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16.368,91 грн. пені, 99.000,00 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 62-Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 39716859) поставити Публічному акціонерному товариству Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі Філії Іршанський гірнично-збагачувальний комбінат (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) товар згідно договору поставки № Д554-03/3 від 26.07.2017.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Текнолоджи Групп (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 62-Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 39716859) на користь Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі Філії Іршанський гірнично-збагачувальний комбінат (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) 16.368 (шістнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 99.000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 9.155 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.02.2018.

Суддя В.В.Сівакова