Рішення

від 01.02.2018 по справі 914/2329/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018р. Справа № 914/2329/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Малого приватного підприємства «Нові технології», с. Пашківці, Хмельницька область

до відповідача:Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп», м. Львів

про:стягнення 32090,58 грн.

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «Нові технології», с. Пашківці, Хмельницька область, надалі – позивач, до Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп», м. Львів, надалі – відповідач, про стягнення 32090,58 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2017 р. порушено справу і прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 13.12.2017 р.

28.12.2017 р. на розгляд суду від позивача надійшли письмові пояснення у даній справі.

Ухвалою суду від 10.01.2018 р. продовжено розгляд справи у відповідності до п. 9 розділу XI Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017 р., розгляд справи відкладено на 23.01.2018 р.

В судове засідання 23.01.2018 р. представники позивача та відповідача не забезпечили явки повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901411560760, судові рішення направлялись відповідачу за місцезнаходженням юридичної особи: 79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 140.

Заяв чи клопотань відповідно до ст. 207 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою суду від 10.01.2018 р., на адресу суду від сторін не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.

Згідно п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на вищенаведене, зокрема, відсутність представників сторін у судовому засіданні 23.01.2018 р. та перебування судді Артимовича В.М. у відрядженні з 29.01.2018 р. по 31.01.2018 р., керуючись ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, а саме: 01.02.2018 р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.08.2016 р. між Малим приватним підприємством «Нові технології» та Приватним підприємством «Західна ліфтова компанія «Груп» укладено договір підряду № 55/16 А.

Згідно п. 1.1 договору позивач (виконавець) зобов'язувався виготовити комплект облицювання зі склом (далі «Товар та послуги») металокаркасної шахти ліфта (згідно наданого технічного завдання від замовника (відповідача) доставити на об'єкт та змонтувати на існуючу шахту за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 68.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна сума (ціна) договору складається з вартості товару та послуг, зазначених у рахунку.

У відповідності до рахунку-фактури № ХМ-0000551 від 18.08.2016 р. загальна вартість товару та послуг склала 198505,09 грн.

За умовами п. 5.1 договору оплата товару та послуг замовником здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті України, за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця в такому порядку: 70% від суми, вказаної у п. 1.2 договору не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання договору; 30 % від суми, вказаної у п. 1.2 договору після виконання всіх робіт і підписання Акту виконаних робіт не пізніше 5-ти банківських днів.

На виконання умов договору позивач (виконавець) поставив та змонтував відповідачу (замовнику) алюмінієві конструкції на загальну суму 198505,09 грн.

Як вбачається з долучених документів до позовної заяви, відповідач провів наступні розрахунки: 19.08.2016 р. здійснив авансовий платіж в сумі 138953,56 грн. згідно п. 5.1 договору та із порушенням умов проведення розрахунків 12.07.2017 р. сплатив позивачу суму 43671,53 грн.

Отож, відповідач не сплатив борг в сумі 15880,00 грн.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 15880,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 655,06 грн., три проценти річних в сумі 1179,81 грн., а також пеню в сумі 14375,71 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив всі дії на виконання згаданого договору, проте не оплатив повністю суму боргу.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки п. 6.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день.

Разом з тим суд зазначає, що розмір пені, який позивач просить стягнути, у відповідності до п. 6.3 договору, складає 14375,71 грн.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 згаданої постанови).

Отож, суд перевіривши правильність нарахування пені, встановив, що неустойка підлягає до задоволення частково в сумі 8140,84 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 655,06 грн. та три проценти річних в сумі 1179,81 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що 655,06 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо стягнення трьох процентів річних, то вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі 1179,81 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір у справі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1289,14 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства «Нові технології» задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп» (адреса: 79057, м. Львів, вул. Антоновича, будинок 140, ідентифікаційний код 38325839) на користь Малого приватного підприємства «Нові технології» (адреса: 31318, Хмельницька область, с. Пашківці, вул. Лікарняна, будинок 3/1, ідентифікаційний код 23655399) 15880,00 грн. основного боргу, 655,06 грн. інфляційних втрат, 1179,81 грн. трьох процентів річних, 8140,84 грн. пені та 1289,14 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решта позову відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.02.2018 р.

Суддя Артимович В.М.