Постанова

від 29.01.2018 по справі 910/16024/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"29" січня 2018 р. Справа№ 910/16024/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.01.2018 року по справі №910/16024/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017, повний текст якого складено та підписано 13.11.2017

у справі №910/16024/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до відповідача Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби

про стягнення 3 125 324,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 3 125 324,66 грн. за Договором № 43/КиФКм про надання телекомунікаційних послуг від 15.07.2013, з яких: 2399421,32 грн. основного боргу за період липень 2013 року по травень 2015 року, 158 164,59 грн. трьох процентів річних та 567738,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.06.2015 по 30.08.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за надані послуги у вказаний період, внаслідок чого у останнього виник борг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 2399421,32 грн. боргу, 158164,59 грн. трьох процентів річних, 567 738,75 грн. інфляційних втрат, 46879,87 грн. судового збору. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Київстар" (вул. Дегтярівська, 53, м. Київ, 03113, код 21673832) з Державного бюджету України 18 201,02 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної фіскальної служби звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні в позові, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх поясненнях просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у даній справі скасувати, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволені позову, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2013 Приватне акціонерне товариство "Київстар" (виконавець) та Всеукраїнська професійна спілка працівників державних органів доходів і зборів (змінила назву на Всеукраїнську професійну спілку органів державної фіскальної служби) (абонент) уклали договір № 43/КиФКм про надання телекомунікаційних послуг. (далі - Договір).

Відповідно до умов договору виконавець надає абоненту замовлені абонентом телекомунікаційні послуги в обсягах, замовлених абонентом, з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках до цього Договору, а абонент оплачує вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим Договором та відповідними додатками до нього. (п. 1.1 Договору)

Згідно з п. 2.2.3 Договору абонент зобов'язався щомісяця, на підставі відповідних рахунків, наданих виконавцем, оплачувати послуги позивача в повному обсязі шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок виконавця до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем. У разі неотримання рахунку абонент зобов'язаний звернутися до виконавця за інформацією про нарахування.

Аналогічний порядок та строк платежу врегульовано розділом 5 Договору "Умови та порядок оплати". Відповідно до п. 5.5 якого абонент здійснює розрахунки з виконавцем за надані за звітний період послуги шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно до 20 числа кожного місяця, наступного за завітним періодом.

Види послуг, які надавались позивачем відповідачу, зазначені в додатках до Договору, які зі сторони відповідача підписані особою, що підписала Договір (Кислиця І.О.), підпис якого засвідчений печаткою відповідача.

Облік наданих послуг здійснюється білінговою системою виконавця (п. 3.4.3 Договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що, за ствердженням позивача, ним у відповідності до умов договору належним чином було надано відповідачеві телекомунікаційні послуги. Позивач відзначив, що всі рахунки-фактури щомісячно надсилалися на адресу електронної пошти відповідача, що є погодженим інформуванням відповідно до п. 10.6 договору. Однак, абонент частково розрахувався за вказані послуги, а тому за спірний період з липня 2013 року по травень 2015 року у відповідача виник борг у загальному розмірі 2 399 421,32 грн. (по особовому рахунку №5997328), який станом на момент подачі позову не сплачено. До матеріалів позову ПрАТ "Київстар" додало електронний рахунок-фактуру від 01.05.2015 у якому зазначено, що станом на 31.05.2015 за відповідачем обліковується борг у сумі 2 399 421,32 грн., та рахунок-фактуру від 01.07.2017, у якому зазначено, що станом на 31.07.2017 за відповідачем обліковується борг у сумі 2 399 421,32 грн.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України вказав, що факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 2399421,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 399 421,32 грн. боргу задоволено повністю. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованим та вірним, наданий розрахунок похідних вимог та стягнув на користь відповідача 567 738,75 грн. інфляційних втрат та 158164,59 грн. 3% річних за спірний період з 21.06.2015 по 30.08.2017.

Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної фіскальної служби, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні в позові, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження відповідач заперечував будь-яке надання телекомунікаційних послуг позивачем. При цьому, посилаючись на п.п. 2.4.1, 7.4 Договору, позивач зазначив, що Договір № 43/КиФКм від 30.07.2017 є розірваним в односторонньому порядку з 01.08.2014, що він підтверджує копією листа від 30.07.2014 №37-01/157, а тому вважає, що будь-які нарахування є безпідставними. Також, відповідач звернув увагу на п. 5.4 Договору та зауважив, що відповідачем не надсилались та абонент не отримував рахунки на оплату послуг щомісяця до 10 числа. Серед іншого, відповідач звернув увагу і на те, що додатками до договору передбачено, що виконавець розпочинає надавати послуги, протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту надходження установчої плати, яка зазначена у додатку Б4, однак, абонентом не було сплачено таку установчу плату, доказів протилежного позивачем не надано. Таким чином, наведене унеможливлює встановити початок надання послуг за кожним підписаним додатком до договору. Окремо, відповідач також звернув увагу на відсутність у позові належного обґрунтованого розрахунку боргу із зазначенням відповідних періодів його утворення.

Крім того, відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, наголошуючи про те, що суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не відклав розгляд справи на іншу дату, чим порушено його процесуальні права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, частково приймає до уваги наведені доводи апеляційного оскарження відповідача, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджував, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення розрахунку за надання телекомунікаційних послуг за період з липня 2013 року по травень 2015 року у відповідача виник борг у загальному розмірі 2 399 421,32 грн. (по особовому рахунку № 5997328), який станом на момент подачі позову ним не сплачено.

При цьому, позивач відзначив, що відповідачем частково здійснювались розрахунки за надані телекомунікаційні послуги.

До матеріалів позову ПрАТ "Київстар" в підтвердження наявності у абонента боргу надало копії додатків до договору, а саме Додатки із зазначенням їх назви: А4, Б4, В4 датовані від 28.10.2013, які містять підписи та відтиски печаток виконавця та абонента.

До справи позивачем додано названі види додатків до договору у трьох томах. (Додаток №1, 2, 3). Вказані Додатки є типовими та різняться між собою різною адресою абонентів, яким надаються відповідні телекомунікаційні послуги.

Додаток А4 містить інформацію про канали передачі даних, реквізити юридичної особи, адреси доставки кореспонденції, інформацію про пакет послуг, спосіб доставки рахунків, технічні/якісні характеристики каналу передачі даних, контактні дані, тощо. (а/с 28-29) Крім того, вказаний додаток А4 внизу містить інформацію наступного змісту Виконавець зобов'язується розпочати надання послуг, зазначених у цьому додатку, протягом 60 робочих днів з моменту надходження Установчої плати, яка зазначена у відповідному Додатку Б4 на рахунок виконавця . (а/с 28) Інші Додатки А4 місять аналогічну інформацію, однак наявні такі де визначено інший строк 100 робочих днів з моменту надходження Установчої плати (Додаток №1 до справи, а саме Додаток А4/35, тощо).

Додаток Б4 Вартість послуги надання в користування каналу передачі даних складається із трьох частин: 1) Загальна вартість організації технічної можливості послуги надання в користування каналів передачі даних, що складає суму 60660,024 грн. із урахуванням плати за організацію та включення послуги каналу передачі зв'язку; 2) Установча плата (плата за організацію технічної можливості надання послуги надання в користування каналів передачі даних) вартістю 1,20 грн.; 3) Щомісячні платежі (визначена щомісячна плата за користування каналом передачі даних).

Додаток В4 із назвою Акт початку надання в користування послуги передачі даних містить зазначену дату початку надання послуг - 23.06.2014, інші наявні Додатки В4 містять також дати початку надання послуг, серед яких - 24.06.2014, 25.06.2014.

Також позивачем додано до матеріалів позову в підтвердження наявності боргу електронний рахунок-фактуру від 01.05.2015 у якому зазначено, що станом на 31.05.2015 за відповідачем обліковується борг у сумі 2 399 421,32 грн. та рахунок-фактуру від 01.07.2017, у якому зазначено, що станом на 31.07.2017 за відповідачем обліковується борг у загальній сумі 2 399 421,32 грн.

Відтак, позивач, посилаючись на вищезазначені докази, зазначив про наявність боргу, що обліковується за відповідачем у вказаній сумі за період з липня 2013 року по травень 2015 року.

Суд першої інстанції визнав зазначені докази достатніми та обґрунтованими для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми боргу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги умови договору, надаючи оцінку наданим позивачем доказам в обґрунтування наявності боргу, вважає висновки місцевого господарського суду помилковими та такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору виконавець надає абоненту замовлені абонентом телекомунікаційні послуги в обсягах, замовлених абонентом, з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках до цього Договору, а абонент оплачує вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим Договором та відповідними додатками до нього. (п. 1.1 Договору)

Розділом 2 договору встановлено Права та обов'язки сторін .

Виконавець зобов'язаний:

Пунктом 2.1.1 визначено, що виконавець зобов'язується: розпочати надання замовлених Абонентом послуг у термін/строк зазначений у відповідному Додатку А цього договору;

надавати Абоненту послуги згідно з умовами, зазначеними у цьому договорі, відповідних додатках до цього Договору та згідно з чинними нормативно-правовими актами України. (п. 2.1.2 договору)

Абонент зобов'язується:

У випадку якщо згідно з відповідним/и Додатком/Додатками до Договору передбачена Установча плата, сплатити її протягом (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідного додатку А (за яким замовляються Послуги, за організацію яких передбачена Установча плата) до Договору та надання Виконавцем Абоненту відповідного рахунку на сплату такої Установчої плати у розмірі, що визначається у відповідному додатку Б до цього Договору. (п. 2.2.1)

Підписувати відповідні акти початку/зміни умов надання телекомунікаційних послуг, що замовлені Абонентом у день фактичного початку/ зміни умов надання відповідної Послуги. Виконавець має право не розпочинати надання відповідної послуги, а розпочате надання відповідної Послуги призупинити до тих пір, поки відповідний акт початку/зміни умов надання телекомунікаційних послуг не буде підписаний уповноваженою особою Абонента. (п. 2.2.2)

Згідно з п. 2.2.3 Договору абонент зобов'язався щомісяця, на підставі відповідних рахунків, наданих виконавцем, оплачувати послуги позивача в повному обсязі шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок виконавця до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем. У разі неотримання рахунку абонент зобов'язаний звернутися до виконавця за інформацією про нарахування.

Вищезазначеними умовами договору сторонами погоджено порядок початку надання виконавцем послуг абоненту.

Так, у відповідності зазначеним умовам договору, колегією суддів досліджено, що Додатки А4 до Договору внизу містять інформацію наступного змісту: Виконавець зобов'язується розпочати надання послуг, зазначених у цьому додатку, протягом 60 робочих днів з моменту надходження Установчої плати, яка зазначена у відповідному Додатку Б4 на рахунок виконавця . (а/с 28) Також наявні такі Додатки А4 до Договору де визначено інший строк 100 робочих днів з моменту надходження Установчої плати , що відповідає п. 2.1.1 Договору.

Тобто, щоб виконавець розпочав надавати відповідні послуги, абонент повинен сплатити Установчу плату, яку необхідно сплатити протягом (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідного додатку А (за яким замовляються Послуги, за організацію яких передбачена Установча плата) до Договору. (п. 2.2.1) Крім того, сторони договору повинні підписати відповідні акти початку/зміни умов надання телекомунікаційних послуг, що замовлені абонентом у день фактичного початку/зміни умов надання відповідної Послуги. (п. 2.2.2)

Обов'язкова сплата Установчої плати за послуги також передбачена п. 5.1 Договору. Пунктом 5.2 Договору сторонами також погоджено, що початок нарахування щомісячної плати за надання відповідних замовлених послуг починається з дати, зазначеної у відповідному Акті початку/зміни умов надання відповідної послуги, підписаному сторонами.

Як слідує з матеріалів справи та Додатків до справи №№1,2,3 сторонами підписано Додатки В4 із назвою Акт початку надання в користування послуги передачі даних , останні містять дату початку надання послуг - 23.06.2014, 24.06.2014, 25.06.2014, тощо. Додатки В4 підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств. Підписання їх з боку сторін позивачем та відповідачем не заперечувалось.

Також договором передбачено надання виконавцем абоненту відповідного рахунку на сплату Установчої плати у розмірі, що визначений у відповідному додатку Б4 до Договору. (п. 2.2.1)

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів сплати абонентом Установчої плати, яка зазначена у відповідному Додатку Б4, сплата якої передує початку наданню послуг. Також відсутні і докази того, що виконавцем виставлялись відповідні рахунки на сплату абонентом Установчої плати.

Більше того, у Додатках А4 до Договору вказано, що виконавець зобов'язується розпочати надання послуг протягом 60, 100 робочих днів з моменту надходження Установчої плати, яка зазначена у відповідному Додатку Б на рахунок виконавця.

Тобто, попри підписання сторонами Додатків В4 із назвою Акт початку надання в користування послуги передачі даних , які містять дату початку надання послуг - 23.06.2014, 24.06.2014, 25.06.2014, тощо, за відсутності будь-яких доказів сплати Установчої плати, яка зазначена у відповідному Додатку Б4, не можливо достеменно встановити, що виконавець взагалі розпочав надання послуг.

Серед іншого, слід відзначити, що ПрАТ Київстар в обґрунтуванні позову вказав про те, що відповідачем було частково оплачено надані телекомунікаційні послуги, …включаючи підключення послуг передачі даних та оренди каналів зв'язку , визначивши спірний період з липня 2013 року по травень 2015 року.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів сплати вартості всіх послуг надання у користування каналу передачі даних згідно додатків Б4, які складаються не тільки з Установчої плати, а із трьох позицій: (1) Загальна вартість організації технічної можливості послуги надання в користування каналів передачі даних, що складає суму 60660,024 грн. із урахуванням плати за організацію та включення послуги каналу передачі зв'язку; (2) Установча плата (плата за організацію технічної можливості надання послуги надання в користування каналів передачі даних) вартістю 1,20 грн.; (3) Щомісячні платежі , сума яких у кожному Додатку Б 4 різна.

Також звертає на себе увагу і те, що позивачем визначено спірний період виникнення боргу з липня 2013 року по травень 2015 року. При цьому, з Додатків В4 із назвою Акт початку надання в користування послуги передачі даних , вбачається, що останні містять дату початку надання послуг - 23.06.2014, 24.06.2014, 25.06.2014, тощо. Відтак, не зрозуміло яким чином позивачем визначено початок виникнення боргу починаючи із липня 2013 року. (дата підписання договору).

В тому випадку, якщо як стверджує позивач, послуги надавались у тривалий період з липня 2013 року по травень 2015 року, то позов повинен містити докази надання послуг у цей період.

У відповідності до п. 5 ст. 54 ГПК України (в редакцій чинній на момент прийняття судового рішення) серед іншого зазначено, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Однак, позивачем не надано до матеріалів справи детального розрахунку основного боргу із зазначенням періодів його виникнення, відповідних сум, часткових оплат, на які він посилається, доказів, які б підтверджували помісячне надання послуг.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України України (в редакцій чинній на момент прийняття судового рішення) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Проте позивачем не надано відповідних доказів за допомогою яких, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції суд міг би здійснити перевірку розрахунку боргу.

За підрахунком колегії суддів, згідно відомостей, що вказані у Додатках А4, Б4, В4 до Договору, які містяться у додатках до справи №№1, 2, 3 загальна вартість послуг, в разі їх надання, включаючи всі види таких послуг, враховуючи разові оплати та помісячні складала б близько 9 961 976,55 грн. в той же час, позивач просить стягнути 2 399 421,32 грн., стверджуючи про часткові оплати.

Рахунки-фактури від 01.05.2015 та від 31.07.2017 не можуть слугувати належним допустимим доказом наявності боргу в розумінні закону у заявленій сумі, оскільки вони сформовані позивачем в односторонньому порядку та не містять детального розрахунку боргу помісячно.

У судовому засіданні від 29.01.2018 колегією суддів було уточнено у представника позивача про можливість надання доказів часткової оплати в підтвердження його стверджень у позовній заяві, однак, стороною таких не представлено. Представник позивача посилався на загальний електронний рахунок-фактуру від 01.05.2015 у якому зазначено, що станом на 31.05.2015 за відповідачем обліковується борг у сумі 2 399 421,32 грн. та рахунок-фактуру від 01.07.2017, у якому зазначено, що станом на 31.07.2017 за відповідачем обліковується борг у загальній сумі 2 399 421,32 грн. та зазначав, що розрахунок боргу здійснений за допомогою білінгової системи. Інших доказів, як надання послуг так і їх оплати, позивач не представив.

Таким чином, що стосується часткової оплати надання послуг, то наведенні посилання позивача колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони базуються лише на бездоказових усних посиланнях.

Між іншим, позивач в обґрунтуванні позову посилається на те, що згідно із підписаними сторонами додатками до договору рахунки-фактури щомісячно до 10 числа місяця надсилалися на адресу електронної пошти відповідача (bs1978@bigmir.net), що є погодженим інформуванням відповідно до п. 10.6 договору.

Колегія судів вважає вказану позицію помилковою, оскільки у Додатках до договору А4 у розділі адреса доставки кореспонденції визначена електронна пошта - bs1978@bigmir.net. Однак, у даному розділі не зазначено, яка саме кореспонденція надсилається електронним шляхом.

У відповідності до п. 10.6 Договору сторонами погоджено, що листування, пов'язане з виконанням, зміною або розірванням Договору, здійснюється рекомендованими листами, факсовими повідомленнями або за допомогою кур'єрської служби доставки за підписом уповноважених осіб Сторін, а у випадку, передбаченому п. 2.1.12 Договору, інших випадках, передбачених цим договором, повідомлення може надаватись засобом електронної пошти.

Пунктом 2.1.12 договору та розділом 5 договору Умови та порядок оплати сторонами не визначено надсилання рахунків-фактури на оплату послуг засобами електронної пошти, надсилання їх таким способом не відповідає п. 10.6 Договору.

Стосовно посилань скаржника на те, що договір № 43/КиФКм від 30.07.2017 є розірваним в односторонньому порядку з 01.08.2014, що він підтверджує копією листа від 30.07.2014 №37-01/157 колегія суддів відзначає про наступне.

Пунктами 2.4.1, 7.4 Договору сторонами передбачено право абонента на дострокове розірвання Договору, за умови попередження ним виконавця за 30 календарних днів до дати розірвання Договору, з врахуванням положень п. 7.4 Договору.

Відповідач стверджує, що він 30.07.2014 надіслав позивачеві лист у якому зазначив про припинення договірних відносин між сторонами на підставі п. 7.4 Договору та запропонував підписати Додаткову угоду про дострокове припинення договору, примірник якої приєднав до цього листа. Крім того, зазначив, що даний лист він надав через канцелярію позивача, що підтверджує відбитком штемпелю та позначкою вх. № 5182033133.

Позивач заперечував наявність у нього вказаного листа від 30.07.2014 №37-01/157 про дострокове розірвання договору. При цьому, звертав увагу, що вказаний на цьому листі вх. № 5182033133 без зазначення дати не відповідає вхідним номерам реєстрації кореспонденції у ПрАТ Київстар та корпоративним положенням реєстрації кореспонденції у компанії, згідно якого зазначення дати приймання кореспонденції та назви установи є обов'язковим. Однак, позивачем не надано апеляційному суду вказаного положення для огляду. Враховуючи наведене, за відсутності належних доказів, позивач заперечує дострокове припинення договору між сторонами.

Колегія суддів, до зазначеного листа від 30.07.2014 №37-01/157 відноситься критично. У судових засіданнях у суді апеляційної інстанції було оглянуто оригінал цього листа, з якого вбачається, що вхідний реєстраційний номер написано від руки без зазначення дати отримання. Крім того, на відмітці не міститься відбитку штемпеля назви установи, якою отримано лист. Таким чином, за результатом дослідження вказаного листа, колегія суддів не вбачає за можливе зробити висновок, що останній є належним та допустимим доказом дострокового розірвання договору № 43/КиФКм від 30.07.2017.

Посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки, на його думку, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не відклав розгляд справи на іншу дату, чим порушив його процесуальні права, колегія суддів визнає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент винесення судового рішення) визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлювала не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Більше того, Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2017 вже задовольняв клопотання відповідача та відкладав розгляд справи. Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Тим більше, відповідач не обґрунтував та не додав на підтвердження відповідних доказів чим викликана неможливість іншого представника відповідача (представника за довіреністю, керівника відповідача) бути присутнім в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи доводи та заперечення обох сторін, за результатом дослідження матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України (в редакції від 15.12.2017), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Статтею 277 ГПК України, визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За результатом апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у даній справі скасувати, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв'язку із відмовою у позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі №910/16024/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"У задоволенні позову відмовити".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код 21673832) на користь Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної фіскальної служби (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 2, код 21685841) 46 879 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 56 255 (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп. за апеляційний перегляд справи.

4. Повернути матеріали справи №910/16024/17 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 01.02.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна