Постанова

від 25.01.2018 по справі 910/15306/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/15306/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кривошей Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.11.2017 (повний текст рішення складено 13.11.2017)

у справі №910/15306/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фермерського господарства "КВЮС-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС"

про стягнення 316224,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "КВЮС-АГРО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС" про стягнення 360174,90 грн., в тому числі 205000,00 грн. основного боргу, 155174,90 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки зерна №10/08 від 10.08.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС" на користь Фермерського господарства "КВЮС-АГРО" 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 29946 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 00 коп. пені, 3149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 19 коп. судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/15306/17 в частині стягнення заборгованості та прийняти нове рішення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що договір, на який посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог та нарахування пені, не є належним доказом, адже позивачем не надано документів, які б підтверджували повноваження керівника на його укладення. Також скаржник вказує на те, що сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки станом на дату складення повного тексту рішення заборгованість позивача перед позивачем за договором складала 175000 грн, а станом на дату складання апеляційної скарги складала 170000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Гончаров С.А., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15306/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15306/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Куксова В.В., Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/15306/17; призначено справу до розгляду на 25.01.2018.

У відзивах на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач вказує, що відповідно до пунктів 2.1, 7.2 Статуту Фермерського господарства "КВЮС-АГРО" головою господарства є Яковенко Сергій Миколайович, який укладає договори, контракти, інші правочини без обмеження загальною сумою. Позивач стверджує, що станом на час винесення рішення суду заборгованість становила 180000 грн., що підтверджується банківськими виписками станом на 05.11.2017; після 06.11.2017 відповідачем сплачено 40000 грн, у зв'язку з чим сума основного боргу станом на 15.01.2018 складає 140000 грн.

В судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2018 представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.08.2016 між Фермерським господарством "КВЮС-АГРО", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС", як покупцем, укладено договір поставки зерна №10/08 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця зерно пшениці врожаю 2016 року, за що останній має сплатити вчасно та в повному розмірі кошти.

Відповідно до п. 2.1. Договору за даним договором продавець постачає зерно за ціною згідно виставленим рахункам.

Договір укладено на постачання 285380 кг пшениці загальною вартістю 1089809,80 грн. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили порядок розрахунків: 1 (один) банківський день з моменту відвантаження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу пшениці у розмірі 285380 кг, загальною вартістю 1089809,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

На час прийняття рішення судом першої інстанції, відповідачем здійснено часткову оплату поставленої пшениці у розмірі 879809,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача станом на 05.11.2017.

Позивач зазначає, що у відповідача наявна непогашена заборгованість за Договором у розмірі 180000,00 грн., а саме: за видатковою накладною № КА-00073 від 18.08.2016 в розмірі 72485,36 грн. та видатковою накладною №КА-0074 від 19.08.2016 в розмірі 107514,64 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили порядок розрахунків: 1 (один) банківський день з моменту відвантаження.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 180000,00 грн. основного боргу станом на час прийняття оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в розмірі 180000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність повноважень керівника фермерського господарства на укладення договору поставки зерна №10/08 від 10.08.2016 є безпідставними, оскільки як вбачається з пунктів 2.1, 7.2 Статуту Фермерського господарства "КВЮС-АГРО" голова господарства Яковенко Сергій Миколайович укладає договори, контракти, інші правочини без обмеження загальною сумою.

Твердження скаржника про невідповідність розміру заборгованості, стягненої судом першої інстанції, є безпідставними, оскільки з наявних станом на час прийняття рішення оскаржуваного рішення суду матеріалів справи вбачається, що розмір заборгованості становить саме 180000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після прийняття оскаржуваного рішення суду відповідачем сплачено 40000 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №10/08 від 10.08.2016, наступними платежами: 08.11.2017 - 5000 грн., 20.11.2017 - 5000 грн, 04.12.2017 - 5000 грн, 11.12.2017 - 5000 грн, 19.12.2017 - 5000 грн, 28.12.2017 - 5000 грн, 03.01.2018 - 5000 грн, 11.01.2018 - 5000 грн.

Разом з тим, здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості після прийняття оскаржуваного рішення суду не є підставою для його зміни або скасування.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 136224,97 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1. Договору за порушення терміну оплати поставленого зерна покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочки, за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки зерна.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком місцевого господарського суду, що становить 29946,00 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/15306/17 - без змін.

Матеріали справи №910/15306/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

В.В. Куксов

(повний текст постанови складено 30.01.2018)