Постанова

від 30.01.2018 по справі 920/1077/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа №920/1077/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, свідоцтво серія ЧК№000641 від 07.06.2016 року, ордер ЧК№43992 від 29.01.2018 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Великописарівської селищної ради, смт. Велика Писарівна, Сумська область, (вх.№99С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2017 року по справі №920/1077/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту , м.Суми,

до Великописарівської селищної ради, смт. Велика Писарівка, Сумська область,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило суд визнати недійсним рішення Великописарівської селищної ради від 18.10.2017 року Про скасування Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00043 від 26.07.2000 року, виданого ВАТ Сумиоблавтотранс . Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.12.2017 року у справі №920/1077/17 (повне рішення складено 08.12.2017 року, суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Великописарівської селищної ради від 18.10.2017 року Про скасування Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00043 від 26.07.2000 року, виданого ВАТ Сумиоблавтотранс .

Стягнуто з Великописарівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Великописарівська селищна рада з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 92 та ст. 141 Земельного кодексу України. Як вказує скаржник, ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту не є правонаступником права постійного користування землею, що було надане ВАТ Сумиоблавтотранс і посилання суду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України в справі №21-3а11 від 21.02.2012 року є необґрунтованим, оскільки дана позиція стосувалася правонаступництва зі збереженням організаційно правової форми нової установи та форми власності.

Крім того, апелянт звертає увагу, що ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту не є правонаступником і це підтверджується тим, що відповідно до інформації з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що користувачем земельної ділянки є Великописарівська селищна Рада, будь-яка інформація про ВАТ Сумиоблавтотранс або ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту , як користувачів чи власників земельної ділянки - відсутня.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

26.01.2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№962), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду від 09.01.2018 року була направлена учасникам справи 09.01.2018 року рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем 15.01.2018 року та відповідачем 17.01.2018 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за його відсутності.

У судовому засіданні 30.01.2018 року представник позивача оголосив проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві, який міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Державного акту серії СМ№00043 на право постійного користування землею, виданого ВАТ Сумиоблавтотранс 26.07.2000 року, останньому у постійне користування надано земельну ділянку площею 0,2503 га, розташовану по вул. Кантемирівська, 1 у смт. Велика Писарівка Сумської області. Даний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №24.

Так, на основі рішення, прийнятого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства Сумиоблавтотранс від 07.04.2009 року (протокол №10) шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту .

Згідно із Статутом ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту воно є правонаступником усіх прав та обов'язків (зобов'язань) ВАТ Сумиоблавтотранс , код за ЄДРПОУ 03118618. Усе майно, права та обов'язки (зобов'язання) ВАТ Сумиоблавтотранс передаються за передавальним актом до ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту .

Відповідно до п. 1.1 Статуту повне найменування товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту , скорочене - ТОВ Сумиоблавтотранс (п. 1.1.1 Статуту).

Згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У відповідності до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту є правонаступником ВАТ Сумиоблавтотранс , у тому числі і щодо спірного права постійного користування земельною ділянкою 0,2503 га, розташованою по вул. Кантемирівська, 1 у смт. Велика Писарівка Сумської області.

Відповідно до рішення Великописарівської селищної ради 19 сесії 7 скликання від 18.10.2017 року скасовано Державний акт на право постійного користування землею серія СМ№00043 від 26.07.2000 року, виданий ВАТ Сумиоблавтотранс ; припинено ВАТ Сумиоблавтотранс право користування земельною ділянкою площею 0,2503 га (кадастровий номер 5921255100:06:045:0096), для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вул. Кантемирівська, 1 в смт. Велика Писарівка.

Зі змісту рішення від 18.10.2017 року вбачається, що Великописарівська селищна рада, приймаючи його, керувалася ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.ст. 12, 92, 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У пункті 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Враховуючи, визнання судом факту правонаступництва позивача за ВАТ Сумиоблавтотранс , то з огляду на вищесказані норми права, позивач має право постійного користування землею у відповідності до Державного акту від 26.07.2000 року.

Разом з тим, у абз. 1 п. 6 розділу X Земельного кодексу України зазначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Втім, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу X Земельного кодексу України в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму листі від 31.07.2006 року за №5558, посилаючись на Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005, також відзначає, що на сьогодні відсутні обов'язкові підстави для переоформлення права постійного користування на землю.

Отже, чинне законодавство України не передбачає ані можливості втрати землекористувачами раніше наданого їм права користування земельною ділянкою на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, ані обов'язкових підстав для переоформлення їх права постійного користування на право власності чи право оренди землею.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин №6 від 17.05.2011 року право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою містить стаття 141 Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Із суті спору вбачається, що підставою для прийняття рішення відповідачем щодо припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою є п. в ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 року по справі №21-3а11 за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради Автономної Республіки Крим, треті особи - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Кримський державний агротехнологічний університет, про скасування рішень Ради дійшов висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається в примусовому порядку лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Як вже було встановлено, в даному випадку ТОВ Сумиоблавтотранс створено внаслідок реорганізації ВАТ Сумиоблавтотранс та є його правонаступником, тому положення пункту в ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Про факт правонаступництва визначено в статуті підприємства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки підприємство створено і воно є правонаступником ВАТ Сумиоблавтотранс , а отже могло володіти земельною ділянкою на праві постійного користування, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що до ТОВ Сумиоблавтотранс перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ№00043 від 26.07.2000 року шляхом правонаступництва.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що неналежним є посилання суду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України в справі №21-3а11 від 21.02.2012 року, оскільки дана позиція стосувалася правонаступництва зі збереженням організаційно правової форми нової установи та форми власності.

Проте, колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з огляду на те, що висновок Верховного Суду України є єдиним та без обмежень і умовностей, а посилання скаржника, на думку суду апеляційної інстанції, є такими, що вчинені при довільному тлумаченні як наявних між сторонами правовідносин так і обставин справи №21-3а11. Правовий висновок Верховного Суду України у справі №21-3а11 стосується всіх без виключення випадків правонаступництва, що також підтверджується і подальшою судовою практикою.

Апелянт звертав увагу суду, що відповідно до інформації з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що користувачем земельної ділянки є Великописарівська селищна Рада, будь-яка інформація про ВАТ Сумиоблавтотранс або ТОВ Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту , як користувачів чи власників земельної ділянки - відсутня.

Вказані посилання апелянта колегія суддів також відхиляє, оскільки на їх підтвердження надано неналежні докази, а саме витяг щодо земельної ділянки за кадастровим номером, що не відповідає кадастровому номеру спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, при прийнятті рішень та вчиненні дій Великописарівська селищна рада, як суб'єкт владних повноважень, повинна діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 ст. 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з частиною шостою зазначеної статті виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При цьому, у відповідності до п. г) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У відповідності положень п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин №6 від 17.05.2011 року зазначено, що суди мають враховувати способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, що Великописарівська селищна рада під час винесення рішення від 18.10.2017 року припустилася невірного висновку щодо наявності підстави для припинення права користування земельною ділянкою, адже особа, якій був виданий Державний акт на право постійного користування землею не було ліквідовано, а право постійного користування землею у порядку правонаступництва згідно статутних документів перейшло до позивача - ТОВ Сумиоблавтотранс .

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Великописарівської селищної ради від 18.10.2017 року Про скасування Державного акту на право постійного користування землею серія СМ№00043 від 26.07.2000 року, виданого ВАТ Сумиоблавтотранс позбавляє позивача права на постійне користування земельною ділянкою, поза підставами, визначеними ст. 141 Земельного кодексу України, порушує його законні права, у зв'язку із чим правомірно та обґрунтовано визнав таке рішення незаконним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга - Великописарівської селищної ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2017 року по справі №920/1077/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Великописарівської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.12.2017 року у справі №920/1077/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.