Рішення

від 26.01.2018 по справі 635/3718/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3718/17

Провадження № 2/635/773/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

договір про надання правової допомоги

від 28.05.2017р.,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2017 року позивач звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області, а також просила визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину цього житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 06.08.1999р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 03.12.2014р. на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. В шлюбі вона з відповідачем придбали житловий будинок № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області за договором купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02.06.2008р., реєстровий № 2269, що є спільною сумісною власністю подружжя. Після розірвання шлюбу між сторонами не було досягнуто згоди щодо поділу набутого у шлюбі нерухомого майна, тож позивач вимушена звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху оскільки позивач не визначив ціну позову та не надав суду доказів сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України Про судовий збір . Позивачу надано п'ятиденний строк для усунення недоліків.

01 серпня 2017 року позивач виконала вимоги ухвали Харківського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року та усунула недоліки, а також уточнила позовні вимоги і просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, було направлено запит до адресно-довідкового бюро щодо встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 14 листопада 2017 року о 09 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, тож справа розглядається за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Позивач та відповідач 06 серпня 1999 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії 1-ВЛ № 087505.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкові від 03 грудня 2014 року у справі № 644/10620/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, діти залишені проживати з позивачем ОСОБА_1

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 02 червня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 2269 ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 червня 2017 року № 90186510.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1 та 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким, чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем не надано, тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем право власності - за кожним на 1/2 частину вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об'єкт на режим спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 72 СК України, ст.ст. 15, 16, ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11, ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області, житловою площею 29,20 кв.м., загальною площею 70,20 кв.м., в порядку поділу спільного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 2 по в'їзду Спортивному у сел. Санжари Харківського району Харківської області, житловою площею 29,20 кв.м., загальною площею 70,20 кв.м., в порядку поділу спільного майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт МТ442222, виданий Орджонікідзевським РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ України в Харківській області 16.02.2016р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4,б. 54-А, кв. 81;

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: сел. Санжари, в-д. Спортивний, б. 2, Харківського району Харківської області .

Повний тест рішення суду складено 01 лютого 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва