Рішення

від 22.01.2018 по справі 904/9306/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9306/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф.

за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

У справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беседер групп", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 1 002 268, 97 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дог. б/н від 27.10.17 р., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 20/09/17-2 від 20.09.17 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беседер групп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 82 241,46 грн. річних, 310 375,38 грн. інфляції грошових коштів, 609 652,13 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 77311 від 01.04.2016р., право вимоги за яким останній набув на підставі договору № ВП1505 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договором.

Позивачем також подано клопотання про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11 340,00 грн.

Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечує, вважаючи що розрахунок ціни позову є помилковим, з огляду на прострочення кредитора, який лише 18.05.2017 р. надіслав на адресу ТОВ "АТБ-Маркет", письмову вимогу про сплату заборгованості, в якій вказано номер рахунку, на який слід перераховувати суму заборгованості, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що проценти та пеня повинні нараховуватися з 23.05.2017 р., а інфляція грошових коштів - з червня 2017 р.

Відносно заявленої до стягнення пені в сумі 609 652,13 грн., то останній вважає її надмірно великою, та вказує про те, що він буде звертатися до суду з окремим клопотанням щодо зменшення надмірно великих штрафних санкцій.

Заявлену суму витрат, яка пов'язана із послугами адвоката, відповідач також вважає завищеною, з огляду на те, що спір не є складним, стосується лише пені, річних та інфляції грошових коштів, а отже, підготовка позовної заяви за таким спором, на його думку не потребує значної витрати часу.

Відповідачем 28.11.2017 р. подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Заявляючи вказане клопотання ТОВ "АТБ-Маркет", просить прийняти до уваги ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або не виконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення.

У судовому засіданні оголошувались перерви від 28.11.17р. до 19.12.17р.

22.01.18р в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.17р., скасовано рішення у справі № 904/6226/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беседер групп" до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" про стягнення вартості товару в сумі 4 698 000,00 грн., поставленого на підставі договору № 77311 від 01.04.16 р., право вимоги якої позивач набув на підставі договору № ВП1505 про відступлення права вимоги. До участі в даній справі було залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Юніпак КС"; ТОВ "Фінансова компанія Грінем", на стороні відповідача - ТОВ "Торговий дім Профі Пак".

Переглядаючи вказане вище рішення Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено: факт укладення ТОВ АТБ Маркет та ТОВ "Юніпак КС" 01.04.2016 р. договору № 77311; факт здійснення поставки товару на адресу ТОВ АТБ Маркет на суму 4 698 000,00 грн. та факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором щодо здійснення оплати за отриманий товар.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом також встановлено факт укладення ТОВ "Юніпак КС" (Клієнт) та ФК "Грінем" (Фактор) договору факторингу № 15/03/2-17-01-Ф від 15.03.17р, на підставі якого останньому було відступлено право вимоги за основним договором та укладення в подальшому 15.05.17р. між ТОВ Грінем (Первісний кредитор) та ТОВ "Беседер Груп" (Новий кредитор) договору № ВП1505 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги за договором № 77311 від 01.04.2016 р. , укладеного між ТОВ "Юніпак КС" та ТОВ АТБ Маркет , з усіма додатковими угодами та додатками до нього, а саме, на загальну суму права вимоги, що становить 4 698 000,00 грн., а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору в порядку та строки встановлені цим договором. Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором на суму, що зазначена в цьому пункті даного договору з моменту його укладення.

Встановлені в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду обставини, свідчать про те, що ТОВ "Беседер Груп" є новим кредитором за договором №77311 від 01.04. 2016 р.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 4 698 000,00 грн., здійснивши розрахунки за отриманий товар лише 20.10.17р., у зв'язку з чим позивач звертається до суду із вимогами про стягнення суми річних, інфляції та пені за період прострочення, що і стало причиною спору у даній справі.

Господарський суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останнім до стягнення заявлені

річні за загальний період прострочення з 06.03.17р. по 19.10.17р. на суму 82 241,46 грн., та інфляція грошових коштів за період з березня по жовтень 2017 р.

Розрахунок заявлених до стягнення річних відповідає умовам договору, та обставинам справи, в той час як розрахунок суми інфляції грошових коштів позивачем завищено, в результаті невірно визначеного періоду з якого належить нараховувати інфляцію.

Так, в п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Після перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за загальний період з квітня по жовтень 2017 року на суму 286 095,90 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати, сторони в договорі передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.7.8. договору поставки).

Згідно наданому позивачем розрахунку, останнім до стягнення заявлено суму пені за загальний період прострочення з 06.03.17р. по 19.10.17р., що складає 609 652,13 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказує про те, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення в оплаті товару, який на його думку, повинен розпочатися з 23.05.2017 р., тобто, після отримання від позивача вимоги про сплату заборгованості.

До того ж, вважаючи, що нарахована до стягнення пеня є надмірно завищеною, останнім подано клопотання про зменшення її розміру на 90 %.

Заперечення відповідача відносно невірно визначеного позивачем початку прострочення виконання грошового зобов'язання, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що строк зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар встановлено в договорі поставки, і зміна кредитора в зобов'язанні не є підставою для перенесення встановлених строків.

Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, на момент розгляду даного спору, заборгованість за отриманий товар відповідачем погашена у повному обсязі, проте, прострочення в оплаті продовжувалось на протязі семи місяців, при цьому доказів, які б свідчили про наявні поважні причини, які стали підставою такого невиконання, відповідачем суду надано не було.

Посилання останнього на те, що він мав певні питання щодо законності укладення договорів щодо переведення грошових коштів, не є підставою для звільнення його від обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар в строки встановлені в договорі.

З огляду на викладене, господарський суд вважає можливим зменшити суму пені, що підлягає до стягнення на 10%.

Щодо покладення на відповідача витрат пов'язаних з послугами адвоката, що складають суму 11 340,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України , за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, яка є адвокатом, міститься в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , яка зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги від 27.10.2017р., із якого вбачається (п.3.1), що вартість послуг правової допомоги за цим договором (гонорар) за домовленістю сторін встановлюється в твердій сумі та складає за ведення справи у суді першої інстанції 11 340,00 грн.

Крім того до матеріалів справи залучено копію акту приймання-передачі послуг правової допомоги від 14.12.2017 р., копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1777 від 17.12.2007р., оригінал ордеру серія ДП № 6/000032 від 27.10.2017 року та платіжне доручення № 22 від 30.10.2017р. на суму 11 340,00 грн.

З огляду на викладене, вказана вище сума, що складає витрати на послуги адвоката заявлена правомірно.

Відповідачем не доведено не співмірності витрат на послуги адвоката, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для їх зменшення за клопотанням останнього.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

у разі задоволення позову - на відповідача;

у разі відмови в позові - на позивача;

у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, та беручи до уваги, що вимоги позивача судом задоволені частково, витрати, пов'язані з послугами адвоката, на відповідача покладаються в сумі 11 065,29 грн.

Керуючись статтями 509, 512, 514, 526, 551, 599 625, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, будинок 76, код ЄДРПОУ 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беседер групп" (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, будинок 17, код ЄДРПОУ 40872138) 82 241,46 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті сорок одна гривня 46 коп.) річних, 286 095, 90 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 90 коп.) інфляції грошових коштів, 548 686, 92 грн. (п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 92 коп.) пені, 14 669,85 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 85 коп.) судового збору, 11 065,29 грн. (одинадцять тисяч шістдесят п'ять гривень 29 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_3