Ухвала

від 31.01.2018 по справі 914/2476/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про затвердження мирової угоди

31.01.2018 р. Справа №914/2476/17

місто Львів

За позовом: малого приватного підприємства "Ірена", до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеснафтопродукт", предмет позову: стягнення 100'383,14 грн. підстава позову:порушення умов договору поставки нафтопродуктів № ДГ-0000113 від 28.07.2014. Суддя ОСОБА_1 Секретар судового засіданняОСОБА_2 Представники: позивача:ОСОБА_3 - представник (довіреність № б/н від 12.12.2017), відповідача:ОСОБА_4 - директор (витяг з протоколу зборів засновників від 17.04.2014) . На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов малого приватного підприємства "Ірена"до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеснафтопродукт" про стягнення заборгованості у сумі 100'383,14 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.12.2017. Крім того, 11.12.2017 на розгляд суду позивачем подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 13.12.2017 в задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Подальший рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Сторони повідомили суд про укладення мирової угоди від 30.01.2018, зробивши спільну письмову заяву про затвердження мирової угоди та подавши її до суду 30.01.2018. У судовому засіданні 31.01.2018 представники сторін підтвердили бажання сторін врегулювати спір на підставі взаємних поступок та укладення з цією метою мирової угоди. У зв'язку з укладенням мирової угоди суд роз'яснив сторонам наслідки такого рішення. Перевіривши повноваження представників сторін на вчинення відповідних дій, суд встановив, що представники діють у межах повноважень, наданих їм сторонами.

Дослідивши текст запропонованої сторонами мирової угоди, суд встановив деякі положення, які не можуть бути затверджені. Зокрема, пункти 2 та 3 мирової угоди передбачали обов'язок відповідача відшкодувати позивачу 50% понесених ним судових витрат, в тому числі за подання ним заяви про забезпечення позову, у загальній сумі 1'600,00 грн. Однак у цьому випадку сторони очевидно допустили арифметичну помилку, адже позивач поніс судові витрати у загальному розмірі 2'400,00 грн. (за подання позову - 1'600,00 грн., за подання заяви про забезпечення позову - 800,00 грн.). Таким чином, 50% зазначеної суми буде становити 1'200,00 грн.

Також пункт 5 мирової угоди передбачав підтвердження дати отримання позивачем готівкових коштів від відповідача розпискою позивача про одержання коштів. Суд вважає зазначену умову такою, що суперечить законодавству України. Так, відповідно до пункту 5 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Постанова) суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Положення пунктів 25, 26, 29 розділу ІІІ Постанови встановлюють, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим. Таким чином, отримання юридичною особою готівкових коштів як розрахунків за роботи, товари чи послуги не може підтверджуватися розпискою керівника такої юридичної особи.

Враховуючи вищезазначені зауваження суду, сторони у судовому засіданні погодили внесення відповідних коректив до тексту мирової угоди, зокрема:

1) заміну у пунктах 2, 3 суми 1'600,00 грн. на 1'200,00 грн., з подальшим перерахунком загальної суми коштів, яку відповідач зобов'язується сплатити позивачу;

2) зазначення у пункті 5, що дата отримання позивачем готівкових коштів повинна здійснюватись в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

З огляду на це суд вважає за необхідне затвердити умови мирової угоди з урахуванням наведених вище зауважень.

Окрім того, у заяві про затвердження мирової угоди сторони просили суд про повернення позивачу 50% понесених ним судових витрат, в тому числі за подання ним заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норма аналогічного змісту міститься і в частині 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого за подання позову, в розмірі 800,00 грн.

Проте суд вважає вимогу в частині повернення 50% судового збору за подання заяви про забезпечення позову безпідставним, зважаючи на таке. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Позивач, подавши заяву про забезпечення позову, оплатив судовий збір за її розгляд судом. Вказана заява була розглянута, та постановлена ухвала, якою відмовлено в задоволенні її вимог. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення цієї частини судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Заяву сторін про затвердження мирової угоди задовольнити частково.

2. Затвердити мирову угоду такого змісту:

"ОСОБА_3 угода

м. Львів 30.01.2018

Ми, що нижче підписалися: мале приватне підприємство "Ірена" (далі - Позивач), в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту та товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеснафтопродукт" (далі - Відповідач), в особі директора ОСОБА_4, яка діє на підставі Статуту (далі разом - Сторони), з метою врегулювання спору у справі №914/2476/17, яка розглядається Господарським судом Львівської області, сторони прийшли до взаємної згоди про укладення ОСОБА_3 угоди на наступних умовах:

1.Відповідач визнає свої зобов'язання перед Позивачем зі сплати боргу у повному обсязі у сумі 100'383,14грн. (сто тисяч триста вісімдесят три гривні 14 коп.) згідно з Договором №ДГ-0000113 поставки нафтопродуктів від 28.07.2014.

2. Відповідач, окрім вищевказаної заборгованості, визнає судові витрати та зобов'язується відшкодувати Позивачу 50% понесених ним судових витрат, в тому числі за подання ним заяви про забезпечення позову, з урахуванням частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у загальній сумі 1'200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень, 00 коп.) та понесені Позивачем перед третіми особами збитки у сумі 5'000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 коп.).

3. Сума, яку зобов'язаний сплатити Відповідач ОСОБА_6 з боргу - 100'383,14грн. (сто тисяч триста вісімдесят три гривні 14 коп.), судового збору у сумі 1'200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 коп.) та збитків у сумі 5'000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 коп.), що загалом складає 106'583,14 грн. (сто шість тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні14 коп.), які Відповідач зобов'язується та гарантує сплатити Позивачу до 30.04.2018 включно.

4. Виплата боргу або частин боргу у вигляді платежів, здійснюється або шляхом передачі Позивачу готівкових коштів у термін, зазначений у пункті 3 ОСОБА_3 угоди, або шляхом перерахунку безготівкових коштів на рахунок Позивача, за реквізитами: р/р 260078876 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, ЄДРПОУ 13807069, Свідоцтво ПДВ № 18047406, ІПН 138070613067, призначення платежу: платіж №1 (№2, №3) на виконання ОСОБА_3 угоди від 30.01.2018 у справі № 914/2476/17.

5. Датою отримання платежу вважається або дата отримання Позивачем готівкових коштів в порядку, визначеному чинним законодавством України, або дата зарахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

6. Відповідач має право достроково погасити борг в повному обсязі або частково.

7. У випадку, якщо Відповідач порушить строк виплати,зазначений у пункті 3 даної мирової угоди, він зобов'язується сплатити на вимогу Позивача штраф у сумі 5'000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 коп.).

8. Дана мирова угода направляється Сторонами до суду для її затвердження.

9. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою.

10. Ухвала Господарського суду про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно зі статтею 193 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

11. У разі несплати Відповідачем сум боргу у порядку, передбаченому пунктом 3 цієї мирової угоди Позивач має право направити ухвалу суду про затвердження цієї мирової угоди до виконавчої служби для виконання шляхом стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі, вказаному у пункті 3 цієї мирової угоди за вирахуванням здійснених Відповідачем платежів за цією мировою угодою, про що Позивач вказує у заяві про відкриття виконавчого провадження.

12. У разі виконання Відповідачем пункту 3 даної мирової угоди, Позивач зобов'язується не пред'являти до Відповідача вимог щодо предмету позову.

13. Сторони підтверджують, що з умовами даної мирової угоди погоджуються; дана мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; наслідки порушення умов даної мирової угоди та положення частини 4 статті 192, частини 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, їм зрозумілі.

14. Дана мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом Львівської області і є обов'язковою для Позивача та Відповідача".

3. В задоволенні решти умов за мировою угодою відмовити.

4. Повернути позивачу - малому приватному підприємству "Ірена" (адреса: 79017, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2, ідентифікаційний код 13807069 ) з державного бюджету 800,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням №686 від 16.11.2017.

5. Відмовити в задоволенні заяви про повернення з державного бюджету позивачу 400,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд судом заяви про забезпечення позову за платіжним дорученням №683 від 16.11.2017.

6. Закрити провадження у справі.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

Стягувачем за цією ухвалою є мале приватне підприємство "Ірена" (адреса: 79017, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2, ідентифікаційний код 13807069 ).

Боржником за цією ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеснафтопродукт" (адреса: 81555, Львівська область, Городоцький район, селище міського типу Великий Любінь, вулиця Львівська, будинок 6, ідентифікаційний код 22346354 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 02.02.2018.

Ухвала дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років, починаючи з 01.05.2018.

Суддя Рим Т.Я.