Рішення

від 02.02.2018 по справі 910/21428/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 02.02.2018Справа №  910/21428/17 За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» простягнення 32958 грн. 22 коп. Суддя Отрош І.М. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 30.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» про стягнення 32958 грн. 22 коп., з яких 29178 грн. 81 коп. основного боргу, 3301 грн. 90 коп. пені, 477 грн. 51 коп. 3% річних. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідачем не було сплачено орендну плату за користування об'єктом оренди на підставі Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 за період з вересня 2016 року по 15.06.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29178 грн. 81 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3301 грн. 90 коп. та 3% річних у розмірі 477 грн. 51 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21428/17, розгляд справи призначено на 22.12.2017. 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21428/17 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачу у встановлений законом строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду від 22.12.2017) подати відзив на позовну заяву. Відповідач у встановлений законом строк відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідками поштового відділення зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання та поштовими конвертами, в яких ухвали суду від 04.12.2017 та від 22.12.2017 надсилались на адресу відповідача. Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи № 910/21428/17 за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а іншої адреси відповідача учасниками справи суду не повідомлено, враховуючи строки розгляду судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановлені ст.ст. 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, та строки вчинення учасниками справи процесуальних дій, встановлені ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві,  суд ВСТАНОВИВ: 02.07.2010 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (орендар) укладено Договір оренди № 65-Упр(Ор)-10, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «Укрметротунельпроект», тимчасово огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль № 1) для торгівлі непродовольчими товарами. Згідно з п. 2.1 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу) визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «Укрметротунельпроект», огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 7,0 кв.м. згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору. Відповідно до п. 3.1 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 17.09.2009 № 48/2117 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 3491, та на дату підписання договору місячний розмір якої становить 183,33 грн/1 кв.м., що в цілому станом на червень 2010 року становить 1283 грн. 33 коп. без ПДВ. Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України. Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Судом встановлено, що 02.07.2010 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди за Договором оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 (частину переходу станції метро «Мінська» (вестибюль № 1), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 7,0 кв.м.), що підтверджується актом приймання-передачі майна від 02.07.2010, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви). Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з п. 9.1 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 02.07.2010 до початку реконструкції, але не більше ніж до 30.06.2013. Відповідно до п. 9.5 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з повернення об'єкта оренди позивачу у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010,  позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про виселення відповідача з орендованого майна, зобов'язання відповідача демонтувати тимчасово огороджуючи конструкції та про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46429 грн. 81 коп. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/18994/16, яке набрало законної сили 03.03.2017, позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» задоволено частково; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7,0 кв. м.; зобов'язано відповідача не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» та знаходяться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7, 0 кв. м.; стягнуто з відповідача основний борг в розмірі 40880 грн.. 65 коп., пеню в розмірі 1653 грн. 48коп., 3% річних в розмірі 523 грн. 33коп. та судовий збір у сумі 4034 грн. 29 коп. У рішенні Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/18994/16 судом встановлено, що строк дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 було продовжено по 30.06.2016, та станом на дату звернення позивача до суду вказаний договір оренди є припиненим за наслідками закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, судом у справі № 910/18994/16 було встановлено, що строк дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 було продовжено по 30.06.2016, та в подальшому вказаний договір не продовжувався, отже строк дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 закінчився 30.06.2016. Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства  орендаря  він зобов'язаний  повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі  оренди. Згідно з п. 4.14 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний  протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. При цьому, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.5 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010). Таким чином, умовами Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється до фактичного повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу та підписання акта приймання-передачі. Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/18994/16 було стягнуто з відповідача орендну плату за період з липня 2015 року по серпень 2016 року. Наразі, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з вересня 2016 року по 15.06.2017. Позивачем долучено до позовної заяви копію акту державного виконавця від 15.06.2017, складеного державним виконавцем за наслідками примусового виконання рішення суду у справі № 910/18994/16, в якому зазначено, що виходом державного виконавця за адресою станція метро «Мінська» встановлено, що рішення суду у справі № 910/18994/16 виконано. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, та доказів звільнення відповідачем об'єкта оренди за Договором оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 в будь-яку іншу дату (раніше ніж 15.06.2017) матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що об'єкт оренди за вказаним договором оренди було повернуто відповідачем 15.06.2017. За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів звільнення відповідачем орендованих приміщень, крім акту державного виконавця, яким встановлено факт відсутності відповідача в орендованих приміщеннях станом на 15.06.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плату, нараховану до 15.06.2017. При цьому, судом зазначає, що з урахуванням положень статті 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним. Як встановлено судом, умовами Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється до фактичного повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу (п.п. 3.5, 4.14 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010). Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п. 3.1 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 17.09.2009 № 48/2117 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 3491, та на дату підписання договору місячний розмір якої становить 183,33 грн/1 кв.м., що в цілому станом на червень 2010 року становить 1283 грн. 33 коп. без ПДВ. Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України. Відповідно до п. 3.5 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 всього сума за договором з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку на червень 2010 року складає 1540 грн. 00 коп. Оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю. Судом встановлено, що за вересень 2016 року позивачем було нараховано орендну плату у розмірі 3018 грн. 45 коп., за жовтень 2016 року – орендну плату у розмірі 3018 грн. 45 коп., за листопад 2016 року – орендну плату у розмірі 3018 грн. 45 коп., за грудень 2016 року – орендну плату у розмірі 3018 грн. 45 коп., за січень 2017 року – орендну плату у розмірі 3045 грн. 62 коп., за лютий 2017 року – орендну плату у розмірі 3079 грн. 12 коп., за березень 2017 року – орендну плату у розмірі 3109 грн. 91 коп., за квітень 2017 року – орендну плату у розмірі 3165 грн. 89 коп., за травень 2017 року -  орендну плату у розмірі 3194 грн. 38 коп., за червень 2017 року (з 01.06.2017 до 15.06.2017) – орендну плату у розмірі 1510 грн. 09 коп., що разом становить 29178 грн. 81 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви). Перевіривши зазначені позивачем у розрахунку заборгованості (долучений до позовної заяви) розміри нарахованих позивачем орендних платежів за період з вересня 2016 року до 15.06.2017, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, так як розрахунки розміру орендної плати  відповідають умовам визначення орендної плати, вказаним у п.п.3.1, 3.2, 3.4 договору оренди. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця. Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди за період з вересня 2016 року по 15.06.2017 року, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не було надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 29178 грн. 81 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29178 грн. 81 коп. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» у розмірі 29178 грн. 81 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» суми основного боргу у розмірі 29178 грн. 81 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3301 грн. 90 коп., нараховану за прострочення сплати відповідачем орендних платежів за період з вересня 2016 року по 15.06.2017 року (в межах шестимісячного періоду нарахування щодо кожного простроченого платежу окремо). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Також договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом. Так, відповідно до п. 6.2 Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Однак, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення містить ст. 631 ЦК України. Як встановлено судом, строк дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 закінчився 30.06.2016 (з урахуванням обставин, встановлених судом у справі № 910/18994/16). Як вбачається з розрахунку пені, долученого до позовної заяви, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3301 грн. 90 коп., нараховану за прострочення сплати орендних платежів з вересня 2016 року по 15.06.2017, тобто за період фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010. Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені за прострочення ним сплати орендної плати за період фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії договору (тобто, щодо прострочення сплати орендних платежів, нарахованих за період  після закінчення строку дії Договору оренди № 65-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010 - після 30.06.2016). Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано. При цьому, суд зазначає, що законодавство України не містить норм, які б передбачали стягнення пені (її розмір, порядок нарахування) за прострочення виконання грошового зобов'язання (сплата орендної плати) у даних правовідносинах. З огляду на викладене, суд дійшов висновку в необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3301 грн. 90 коп., нарахованої за прострочення сплати орендних платежів за період  після закінчення строку дії договору, а саме за період з вересня 2016 року до 15.06.2017 (у зв'язку з припиненням дії договору оренди), у зв'язку з чим відмовляє у позові Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» пені у розмірі 3301 грн. 90 коп. При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Таким чином, законодавством передбачена особлива форма відповідальності орендаря за несвоєчасне повернення об'єкту оренди та, відповідно, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України), нараховану у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення виконання обов'язку з повернення об'єкта оренди. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідачу 3% річних у загальному розмірі 477 грн. 51 коп. за період з 11.09.2016 по 05.08.2017. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» 3% річних у розмірі 477 грн. 51 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 165, 178 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 9-А; ідентифікаційний код: 30855891) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) суму основного боргу у розмірі 29178 (двадцять дев'ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 70 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                               І.М. Отрош