Постанова

від 22.01.2018 по справі 910/13723/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 910/13723/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.01.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 (повний текст складено 18.10.2017)

у справі №910/13723/17 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП"

про стягнення 6 258 693,42 грн.

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" про стягнення 6 258 693,42 грн., з яких 6 026 889,96 грн. пені та 231 803,46 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № ПЗ/Е-161324/НЮ від 02.12.2016 в частині повного та своєчасного виконання робіт, обумовлених договором.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що прострочення строків виконання договору було зумовлено діями самого позивача, оскільки затримки з виконання робіт були пов'язані із затримками перевірки позивачем кошторисних розрахунків. Крім того, позивач та відповідач дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.06.2017. Відповідач просив зменшити розмір пені до 447 457,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13723/17 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 231 803,46 грн. штрафу, 602 689,00 грн. пені та 93 880,40 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суду, призначено справу №910/13723/17 до розгляду на 05.12.2017.

Проте, 05.12.2017 судове засідання у справі №910/13723/17 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Після виходу головуючого судді з відпустки, справа призначається до розгляду. При цьому, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.12.2017 визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 прийнято до провадження справу №910/13723/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Куксов В.В. та призначено справу до розгляду на 21.12.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи перебування судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2017 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13723/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., розгляд справи призначити на 22.01.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ІВІСА ГРУП" вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ПАТ"Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшеної місцевим господарським судом пені. На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшив пеню до 602 689 грн. Представник позивача просив суд апеляційної інстанції позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ "ІВІСА ГРУП" у судових засіданнях також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Представник відповідача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.10.2017 року, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року по справі № 910/13723/17 частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача пені у сумі 602 689,00 грн. виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 02.12.2016 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (далі - підрядник) укладено договір підряду № ПЗ/Е-161324/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з реконструкції ЗРП-10 кВ ТП-4654 Південно-Західної залізниці відповідно до договірної ціни (додаток № 1).

Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником відповідно до умов цього договору та договірної ціни (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору становить 3331704,00 грн., і визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 5.2 договору встановлено, що завершення робіт та здача їх замовнику - 30.12.2016.

Пунктом 5.5 договору визначено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 10.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Додатковими угодами № 1 від 30.12.2016 та № 2 від 28.02.2017 внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено строк його дії до 30.06.2017.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, підрядник виконав роботи лише на суму 20 226,00 грн. що підтверджується актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016. Проте, в частині виконання робіт на суму 3 311 478,00 грн. в строки, встановлені договором відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6258693,42 грн. штрафних санкцій, з яких 6026889,96 грн. - пені, 231803,46 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що у відповідності до Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016, відповідач виконав роботи лише на суму 20226,00 грн. При цьому, з урахуванням умов п. 5.2 договору, відповідач повинен був виконати роботи на суму 3 311 478,00 грн. до 30.12.2016.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів підписання між сторонами акта приймання виконаних робіт на суму 3 311 478,00 грн. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач роботи на суму 3 311 478,00 грн. у строк, встановлений договором, не виконав, а тому є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - порушення строків виконання робіт.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим договором, останній сплачує замовнику 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вірно вказав суд першої інстанції, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11.

Таким чином здійснивши перевірку розрахунку штрафу, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевий господарський суду правомірно стягнув з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 231 803,46 грн.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції про зменшення пені, судова колегія погодитися не може.

Так, задовольняючи позов частково та зменшуючи пеню до 602 689 грн., тобто, до 10 % місцевий господарський суд виходив з того, що це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

Вказані висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та безпідставними.

Дійсно, у відповідності до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суду має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення пені, відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками, завданими позивачу простроченням відповідача. Відповідач вказує, що позбавлений фінансової можливості сплатити вказаний розмір пені. Зазначає, що прибуток відповідача у 2016 році становив 380 764 грн. тоді, як прибуток позивача за 2016 рік склав 303 млн. грн.

Відповідач, також зазначив, що жодного авансу на виконання робіт позивач не отримував, а тому сплата вказаної суми має бути здійснена за рахунок наявних у відповідача коштів. І оскільки їх не достатньо, то стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі призведе до арешту рахунків ТОВ "ІВІСА ГРУП". На думку відповідача стягнення пені у заявленому розмірі може також призвести ТОВ "ІВІСА ГРУП" до банкрутства.

Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду у рішенні суду першої інстанції місцевим господарським судом не вказано належного обґрунтування надмірності штрафних санкцій, виставлених позивачем, не взято до уваги, що зобов'язання виконано лише на незначну суму - 20226 грн. інші обставини та інтереси, які мають значення.

Задовольняючи клопотання про зменшення пені суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір підряду від 02.12.2016 № ПЗ/Е-161324/НЮ був укладений на виконання рішення тендерного комітету регіональної філії Південно-Західна залізниця від 15.11.2016 року № 331.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні своїх пропозицій на участь у державних закупівлях відповідач, як учасник, для забезпечення виконання договору про закупівлю повинен був надати замовнику гарантії виконання своїх зобов'язань за договором про закупівлю у вигляді такого забезпечення, як гарантія, застава, завдаток, депозит. Отже, доводи відповідача, що стягнення з нього пені у заявленому позивачем розмірі призведе до арешту рахунків та до банкрутства ТОВ "ІВІСА ГРУП" є необґрунтованими. На переконання колегії суддів, укладаючи даний договір, відповідач усвідомлював, які умови в ньому зазначені та погодився на виконання договору, виконання робіт у строк до 30.12.2016 року усвідомлюючи, що сам договір підписано сторонами 02.12.2016 року. Крім того, відповідач погодився на умови відповідальності сторін за його неналежне виконання.

При цьому, як зазначив представник ПАТ "Українська залізниця", роботи, що є предметом спірного договору впливають на безпеку руху залізничного транспорту.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції без достатніх правових підстав будо зменшено пеню.

Так, здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованими та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню у сумі 6 026 889,96 грн.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року у справі № 910/13723/17 скасуванню частково в частині стягнення пені.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року у справі № 910/13723/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року у справі № 910/13723/17 скасувати частково в частині стягнення пені у сумі 602 689,00 грн.

3. В цій частині прийняти по справі № 910/13723/17 нове рішення суду, яким позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" 6 026 889,96 грн. пені задовольнити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Карла Маркса, будинок 38, квартира 204, код 40028220) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075814) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код 40081221) 6 026 889 (шість мільйонів двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 96 коп. пені, 94 426 (дев'яносто чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 102 268 (сто дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року у справі № 910/13723/17 залишити без змін.

6. Видачу наказу по справі № 910/13723/17 доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/13723/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 29.01.2018 року