Постанова

від 30.01.2018 по справі 916/936/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/936/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Жекова В.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 21.09.2017;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 18.12.2017;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року, м. Одеса, головуючий суддя Літвінов С.В., судді Никифорчук М.І., Волков Р.В., повний текст складено 28.09.2017 року

у справі № 916/936/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про: стягнення 583 906 грн. 00 коп.

11.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій просило суд стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м.Одеса суму боргу у розмірі 583 906 грн. 00 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м.Одеса у встановленому законом порядку було включено до Єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, у зв'язку з чим з жовтня 2014 року і по теперішній час слідчі слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області передали на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса велику кількість речових доказів по різним кримінальним провадженням, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі.

Позивач зазначає, що за вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса надало відповідачеві послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 456 486 грн. 00 коп., а також послуги по знищенню неякісної алкогольної продукції та тютюнових виробів на загальну суму 127 420 грн. 00 коп. Проте, неодноразові звернення до відповідача щодо погашення понесених витрат по зберіганню та знищенню речових доказів були залишені останнім без відповіді та задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 року провадження у справі № 916/936/16 припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про стягнення боргу у розмірі 583 906 грн. 00 коп. за послуги по зберіганню та знищенню товарно-матеріальних цінностей мають бути вирішені судом при розгляді кримінальних справ з урахуванням статей 123, 124 Кримінально-процесуального кодексу України. За висновком місцевого суду, предметом спору у справі є правовідносини, які виникли в межах кримінального провадження й стосуються розгляду кримінальних справ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у справі № 916/936/16 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 року у справі №916/936/16 скасовано, справу передано до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року у справі №916/936/16 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у справі № 916/936/16 залишено без змін.

06.09.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення, в якій просив суд стягнути з відповідача витрати на зберігання товарно-матеріальних цінностей у розмірі 456486 грн. 00 коп. та витрати на знищення тютюнових виробів та неякісної алкогольної продукції в сумі 127 420 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі №916/936/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 06.12.2016 року, у задоволені позову відмовлено повністю, посилаючись на безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м.Одеса.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року у справі №916/936/16 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року скасовано, справу №916/936/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При прийнятті постанови Вищий господарський суд України зазначив про те, що оскільки предметом спору у даній справі є саме відшкодування витрат на зберігання та витрат на знищення речових доказів, то до предмета доказування у даній справі входить, зокрема, встановлення фактичних обставин щодо того, чи внесені відомості про місцезнаходження місць зберігання (в даному випадку орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса приміщення) до Єдиного державного реєстру місць зберігання; чи використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса такі приміщення в інших цілях при здійсненні господарської діяльності, окрім зберігання речових доказів, у спірний період.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 (головуючий суддя Літвінов С.В., судді Никифорчук М.І., Волков Р.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса відмовлено у повному обсязі з підстав його необґрунтованості та недоведеності матеріалами справи.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано недоведеністю внесення відомостей про місцезнаходження місць зберігання (орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса приміщення) до Єдиного державного реєстру місць зберігання, та використання позивачем орендованих приміщень саме для зберігання спірних товарно-матеріальних цінностей, а не в інших цілях.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса, на його думку, належними доказами доведено факт існування між сторонами у даній справі господарських правовідносин зі зберігання товарно-матеріальних цінностей, переданих йому Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, факт понесення позивачем витрат, пов'язаних зі зберіганням майна відповідача та його знищенням, що підтверджується зокрема, договорами оренди, актами виконаних робіт та актами про знищення. Позивач, крім іншого, посилається на те, що 01.10.2014 року та 11.02.2015 року, на виконання пункту 12 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, комісія Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області ухвалила рішення про вхід Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса в Єдиний реєстр суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави.

08.11.2017 року Головне управління державної фіскальної служби в Одеській області, згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечував з підстав їх необґрунтованості та недоведеності матеріалами справи, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. і судді члена-колегії ОСОБА_3 у відпустці, на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду від 05.01.2018 року № 12, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Жекова В.І., Разюк Г.П.

09.01.2018 року від позивача надійшли письмові пояснення, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

29.01.2018 року від Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м.Одеса без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Письмових пояснень на апеляційну скаргу від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не надходило.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.01.2018 року. Про причину неявки третя особа не повідомила, своїми процесуальними правами не скористалась, неявка до суду без поважних причин не є підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/936/16 та наданих присутніми представниками учасників справи пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги відповідача, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини:

З 08.10.2014 року слідчі слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління державної фіскальної служби України в Одеській області передали на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса велику кількість речових доказів по різним кримінальним провадженням, крім іншого, також тютюнову продукцію, алкогольні вироби. Факт передачі на зберігання товариству підтверджується актами приймання-передачі, які посвідчені підписами слідчих слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Для здійснення належного зберігання вказаних вище речових доказів Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса укладено договори оренди складських приміщень з іншими товариствами: Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча консультаційна компанія К.М.І. , Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Град , Товариством з обмеженою відповідальністю І.Т.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 лан трейд .

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса надійшли: лист Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.02.2015 року за вих. №861/10/15-32-09-02 щодо знищення тютюнових виробів на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2014 року у справі № 522/7350/14-к; лист Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 23.02.2015 року за вих. №978/9/15-32-09-03-04 про знищення неякісної алкогольної продукції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Утільвторпром було укладено договір від 02.02.2015 року № 1-2015, щодо надання послуг по збиранню, зберіганню та подальшому знищенню неякісної продукції. Факт знищення тютюнових виробів підтверджується актоами про знищення та актами надання послуг від 17.03.2015 року № 1 та 23.04.2015 року № 2 (а.с. 215-217, 218-221, 226, 227, 228-230, 231 т. 2).

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи були вірно встановлені судом першої інстанції.

Одеським апеляційним господарським судом додатково встановлено наступні обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса вважає, що надало послуги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області по зберіганню та знищенню товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим скаржником було понесено витрати на зберігання товарно-матеріальних цінностей у розмірі 456 486 грн. 00 коп. та витрати на знищення тютюнових виробів та неякісної алкогольної продукції в сумі 127 420 грн. 00 коп., що, на його думку, підтверджується договорами оренди, актами виконаних робіт та актами про знищення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса звернулось до слідчого з ОВС 2ВКР СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області капітана податкової міліції ОСОБА_4 з листом від 03.07.2015 №03/07/1-15-В3, в якому просило розглянути питання щодо компенсації витрат пов'язаних з розміщенням алкогольної продукції, переданої актом прийому-передачі від 08.10.2014 року на відповідальне зберігання, оскільки підприємством були понесені витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування та зберігання.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зверталось до позивача з листом від 28.08.2015 року № 4595/7/15-32-09-01, в якому зазначало, що для укладення відповідного договору про відповідальне зберігання речових доказів, позивачу необхідно надати СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області орієнтовну середньомісячну суму витрат, які йдуть на забезпечення збереження переданих на відповідальне зберігання речових доказів. При цьому, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомляло позивача, що проводиться підготовка договірної документації щодо зберігання речових доказів листом від 29.09.2015 року № 2521/10/15-32-09-01-04.

Також, листом від 18.12.2015 року № 7149/10/15-32-09-01-10 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомляло позивача про те, що станом на 18.12.2015 року підготовлено проект договору зберігання з Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса. Щодо погашення витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса при зберіганні ТМЦ, останньому необхідно надати обґрунтування понесених витрат на адресу відповідача (а.с. 132, т. 3).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту від 28.10.2015 року №1499/11/1532-07-03 була проведена інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, які вилучені слідчими та оперативними підрозділами податкової міліції протягом поточних та минулих років та передані на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса, яка проведена на підставі розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 07.10.2015 року № 831-р.

Листами від 25.12.2015 року № 7279/10/15-32-09-01-07, від 13.02.2015 року №791/10/15-32-09-05, від 01.03.2016 року № 934/10/15-32-23-01 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зверталось до позивача з вимогою повернути товарно-матеріальні цінності, які були передані на Товариству з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса СУФР Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області для тимчасового зберігання протягом 2014-2015 роки, згідно інвентаризації від 28.10.2015 року № 1499/11/15-32-07-03 (а.с. 242, т. 2, а.с. 138, 140, т. 3).

16.02.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса звернулось до відповідача з вимогою (вих. № 5/в9) погасити витрати, понесені позивачем під час зберігання ТМЦ, вилучених СУ ФР Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області під час кримінальних проваджень, а саме: за 2014 рік - 39720 грн. 00 коп., за 2015 рік - 416 766 грн. 00 коп. з посиланням на укладені договори оренди приміщень між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча консультаційна компанія К.М.І. , Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Град , Товариством з обмеженою відповідальністю І.Т.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 лан Трейд , акти виконаних робіт. (а.с. 238-239, т. 2)

Листом від 23.02.2016 року вих. № 453/8 Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО звернулось до відповідача з проханням погасити витрати, понесені позивачем у зв'язку із знищенням речових доказів, які були передачі на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО органами державної фіскальної служби Одеської області, а саме: за знищення неякісної продукції: тютюнових виробів у кількості 17,2 т на суму 86 000 грн. 00 коп., алкогольної продукції в кількості 7,924 т на суму 39 620 грн. 00 коп., на загальну суму 125 620 грн. 00 коп. (а.с. 240, т.2, а.с. 144, т.3)

Листом від 22.03.2016 року № 592/10/15-32-10-05-06 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса у зв'язку з відсутністю договірних господарських правовідносин між Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ПРО , м. Одеса.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 01.04.2016 року вих.№468/8 про погашення витрат на зберігання речових доказів на загальну суму 456 485 грн. 93 коп. з проханням надати обґрунтовану відповідь на претензію та перерахувати відповідні кошти на рахунок позивача (а.с. 141-143, т. 3).

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Місцевий господарський суд правомірно встановив, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ПРО" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про стягнення витрат на зберігання товарно-матеріальних цінностей у розмірі 456 486 грн. 00 коп. та витрат на знищення тютюнових виробів та неякісної алкогольної продукції в сумі 127 420 грн. 00 коп.

В даному випадку правовідносини зі зберігання речових доказів виникли внаслідок винесення процесуальних актів по різним кримінальним провадженням, у тому числі за фактом вилучення незаконного виготовлення тютюнових виробів за ознаками злочину.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина 1 статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України).

В силу приписів частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Порядок обліку й зберігання речових доказів визначено Кримінально-процесуальним кодексом України та конкретизується Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням та пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104.

Пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання та з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, дія цього Порядку поширюється на: майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію; транспортні засоби та інші види майна, що зберігаються під митним контролем виключно митницею, як не пропущені на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення або транзит через територію України, якщо сума складських митних зборів досягає їх вартості; майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін; товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митними органами як предмети порушення митних правил, у тому числі товари, затримані у справах про контрабанду; майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства; предмети-знахідки, товари та цінності, загублені або залишені у готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом установленого законом терміну; скарби, передані фінансовим органам; майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави; невручені міжнародні та внутрішні поштові відправлення, а також грошові перекази після закінчення термінів зберігання підприємствами зв'язку, визначених законодавством, у разі неможливості видачі їх отримувачам та повернення відправникам; валютні цінності, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях з порушенням нормативних актів Всесвітнього поштового союзу та норм законодавства України; знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, чи їх вартість; використані під час проведення експертизи (випробування) зразки нехарчової продукції, що були відібрані в межах здійснення державного ринкового нагляду, залишкова вартість яких перевищує встановлену Кабінетом Міністрів України граничну межу (крім зразків продукції, що є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають установленим вимогам щодо їх безпечності), реалізуються шляхом проведення прилюдних торгів (аукціонів) в установленому законодавством порядку.

Частиною другою пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним встановлено, що спирт етиловий, алкогольні напої та тютюнові вироби зберігаються у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а така продукція, що перебуває під митним контролем, у встановлених законом випадках може також зберігатися на складах митних органів.

Пунктом 1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 року за № 670/6958 визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля визначені Законом України Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції .

Порядок вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і повернення її в обіг визначено статтею 8 Закону України Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції , згідно з частиною 1 якої вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється власником цієї продукції шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктами підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав власності на продукцію. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що вилучення з обігу небезпечної продукції проводиться власником цієї продукції та шляхом повернення цієї продукції суб'єктом у якого ця продукція знаходиться на підставі, зокрема, договору схову.

ОСОБА_5 кодексу України, які регулюють відносини зі зберігання, не можуть застосовуватись в даному випадку, так як цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. В даному випадку між сторонами виникли публічні господарські відносини у відповідності до приписів статті 178 Господарського кодексу України.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з доводами Господарського суду Одеської області про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судова колегія зазначає, що позивач 06.09.2016 року уточнив позовні вимоги і просив суд про стягнення саме витрат на зберігання товарно-матеріальних та витрат на знищення тютюнових виробів та неякісної алкогольної продукції (а не заборгованості за надані послуги).

З вищенаведеного листування між сторонами вбачається, що позивач і відповідач мали намір укласти договір зберігання, проте матеріалами справи підтверджено, що між сторонами не укладався письмовий договір зберігання, не погоджувалась вартість зберігання та знищення товарно-матеріальних цінностей. При цьому, факт підписання актів прийому-передачі слідчими, що вели кримінальні справи не свідчить про укладення договору саме між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ПРО", м. Одеса та Головним управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, а свідчить лише про передачу товарно-матеріальних цінностей слідчими позивачу, причому ці акти не містять вказівок про платність зберігання і обумовлення сторонами цін вартості таких послуг, що повинно було бути вирішено в якості розподілу судових витрат при розгляді кримінальних справ в суді загальної юрисдикції.

Одеський апеляційний господарський суд зазначає, що позивач не надав суду детальний розрахунок понесених витрат з підтвердженням кожної з витрат належним доказом, які пов'язані безпосередньо зі зберіганням та знищенням речових доказів.

При укладанні договорів оренди та договору про надання послуг зі знищення майна позивач не зазначав умовою укладання цих договорів надання ним послуг зберігання або знищення відповідачу. Навпаки, як вбачається з текстів договорів, вони укладалися для здійснення позивачем його господарської діяльності в цілому, причому, при наданні послуг зі знищення продукції позивач визначений саме в якості її власника (а.с. 218 т. 2). До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які рішення комісії відповідача від 01.10.2014 року та 11.02.2015 року про вхід підприємства позивача до Єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходять у власність держави, на які посилається позивач, на що не звернув уваги суд першої інстанції. Посилання на надання цих рішень до суду відсутні і в додатках до позовної заяви, і в додатках до змін до позовної заяви. Оскільки це ствердження позивача не оспорено відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає за можливе визнати факт правомірного знаходження підприємства позивача в означеному реєстрі, але це свідчить про неуважне ставлення позивача до належного оформлення ним доказової бази своїх позовних вимог, наданої суду.

Судова колегія зазначає також, що вартість отриманих позивачем послуг від ряду вищезазначених підприємств за актами виконаних робіт не співпадає з їх договірною вартістю.

Так, наприклад, за договором оренди, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ПРО", м. Одеса (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча консультаційна компанія К.М.І. (орендодавець) щомісячна орендна плата складає 30 грн. за 1 кв. м. орендованої площі. Загальна площа складу, яка надається в оренду позивачу, що розташований за адресою м. Одеса, пр. М. Жукова, 4Г, - 300 кв. м. А тому, загальна сума щомісячної орендної плати складає 9000 грн. 00 коп.

В протилежність зазначеному, згідно наданих копій актів здачі-прийняття робіт щомісячна вартість послуг з оренди приміщення варіюється від 11 700 грн. 00 коп. до 18 000 грн. 00 коп.

Зі змісту договорів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча консультаційна компанія К.М.І. , Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Град , Товариством з обмеженою відповідальністю І.Т.М. , Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Трейд вбачається, що складські приміщення надавались позивачу безпосередньо з метою здійснення ним своєї господарської діяльності.

При цьому, дані договори оренди не містять жодних посилань на те, що приміщення орендоване для зберігання спірних товарно-матеріальних цінностей, позивачем не доведено належними і допустимими доказами саме в цих приміщеннях знаходились ті товарно-матеріальні цінності, які були прийняті за актами приймання передачі, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог і те, що у даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між даними договорами та фактом заявленої позивачем вартості відшкодування понесених витрат на зберігання та знищення продукції по різним кримінальним провадженням.

Також судова колегія погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів складські приміщення за адресами: м. Одеса, вул.. Новомосковська дорога, 9; м.Одеса, вул.. М. Жукова, 4Г; м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, - були внесені лише 19.05.2016 року за заявою безпосередньо позивача вже після звернення його до суду з даним позовом. Причому станом на 19.05.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса не здійснювало зберігання будь-яких товарно-матеріальних цінностей, переданих працівниками слідчого управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в цей період.

Крім того, позивачем не доведено внесення відомостей про місцезнаходження місць зберігання (в даному випадку орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ПРО", м. Одеса приміщень) до Єдиного державного реєстру місць зберігання в спірний період передачі йому матеріальних цінностей слідчими.

Доводи апеляційної скарги про те, що понесені відповідачем витрати є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача розглянуті судовою колегією і відхилені за наступними мотивами.

В даному випадку правовідносини між сторонами у справі склалися в процесі організації та діяльності державного органу, яка пов'язана зі збиранням, перевіркою та оцінкою доказів з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування події кримінального правопорушення, виннуватості конкретної особи у вчинені злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, тобто, службова особа Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України на безпосереднє провадження досудового розслідування у кримінальній справі, приймаючи постанову про передачу позивачу на відповідальне зберігання вилученого майна, діяла як носій суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління.

Передача службовою особою слідчого органу на зберігання майна позивачеві здійснювалась у зв'язку з виконанням нею своїх службових обов'язків.

Отже, посилання позивача на невиконання Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області господарських зобов'язань щодо сплати витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг по зберіганню та знищенню товарно-матеріальних цінностей є безпідставними, оскільки контролюючий орган не брав на себе жодних зобов'язань по відшкодуванню витрат за зберігання майна, про що свідчить відсутність укладеного договору, а плата за дані послуги сторонами не обумовлювалась. Як вже зазначалося вище, в даному випадку між сторонами виникли інші господарські правовідносини, які носять характер публічних зобов'язань.

Більш того, постанови слідчих СУ ФР ТУ Державної фіскальної служби в Одеській області щодо передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання позивачу як речових доказів, є обов'язковими саме на виконання таких правовідносин.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі №916/936/16, суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі №916/936/16 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРІ ПРО» , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі № 916/936/16 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 у справі № 916/936/16 залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 30.01.2018 року, повний текст постанови складено 02 лютого 2018 року.

Головуючий суддя судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9